Правозахисники представили збірку стратегічних справ

_DSC8961

Правозахисні організації представили надихаючу збірку стратегічних судових справ, які змінюють Україну. Про що ця книга, чому ця збірка і як ці справи змінюють країну, - розповідають творці книжки.

_DSC9120Михайло Тарахкало, директор Фонду стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ)

Загалом стратегічні судові справи - це справи, які змінюють судову, адміністративну практику в країні, які юридичним шляхом виправляють ті проблеми, які існують в державі. Для нас як для організації, для суспільства ведення цих справ і перемоги у них є дуже важливим.

Ми бачимо, що був прийнятий новий Кримінально-процесуальний кодекс України, який дуже серйозно переформатував питання, пов’язані з триманням осіб під вартою. В подальшому ці справи впливали на питання, які пов’язані з мирними зібраннями, з майновими, соціальними, громадянськими правами тощо. Тому УГСПЛ ще з 2004-ого року має спеціалізований Фонд стратегічних справ, який на постійній основі підтримує такі справи й системно працює у цій сфері для того, щоб змінювати юридичну практику в країні.

Однак просто вигравати такі справи недостатньо. Ми на якомусь етапі вирішили, що громадськість повинна більш детально ознайомитись з такими справами для того, щоб у подальшому люди розуміли, що вони теж можуть щось змінити. На їх погляд, маленькі, незначні випадки можуть змінити цілий пласт юридичних проблем, які накопичились у державі. Це - цікаво. Тому ми почали випускати стратегічні збірки для того, щоб люди знайомились, цікавились, бачили, що є такі проблеми, що вони вирішуються. Може, у когось є аналогічні проблеми. Вони можуть боротись за свої права, можуть перемагати. Кожен з нас може змінювати юридичну дійсність, змінювати ті негативні проблеми, які існують у суспільстві.

_DSC9025Тетяна Печончик, голова правління Центру інформації про права людини, редакторка книги “Стартегічні судові справи”

У цій збірці Ви знайдете 15 справ, які ми вважаємо дуже цікавими. Ми намагались писати про ці справи максимально доступно, і тому наша збірка розрахована на широке кола осіб.

Ми вважаємо, що це дуже важливо, тому що про ці справи повинні знати не тільки адвокати, судді, прокурори, не тільки юридична спільнота, але нам дуже важливо, щоб про них знали інші громадяни, щоб це їх надихало, і вони розуміли, що одна людина може протистояти в дуже складних випадках.

На тлі тотальної зневіри і недовіри до судової системи, явищ корупції нам дуже важливо говорити про те, що є якісь важливі і доленосні рішення. Якщо ви подивитесь цю збірку, як і минулорічну, ви побачите, що більшість справ були виграні в національних судах. У невеликій частині справ справедливість була відстояна у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

Ми вважаємо, що неможливо реформувати судову систему без підвищення довіри до незалежного суду. Паралельно з реформою судівництва треба показувати людям, надихати їх прикладами, як можна захистити свої права.

У цій збірці зібрані найсвіжіші справи. Це справи 2013 та 2014 року, які вже завершені, пройшли усі інстанції в Україні. Вони дуже різні і кожна з них по своєму дуже цікава.

Збірка починається з відомої справи Тимошенко проти України про те, як співробітники аерокомпанії “Аеросвіт” відстояли своє право на страйк в ЄСПЛ. Це відома і дуже цікава справа.

Тут є справа дніпропетровських євромайданівців, які за допомогою юристів та адвокатів добились компенсації моральної шкоди через переслідування під час Євромайдану.

У збірці присутні кілька справ Інституту медіа права щодо доступу до майнових декларацій народних депутатів України.

Цікава справа, яка тягнулась дуже багато років - це справа зараження дитини ВІЛ-інфекцією в дніпропетровській лікарні й відшкодування досить великої компенсації.

Є цікава справа Чугуївської правозахисної групи про те, як троє селян з Харківщини шість років перебували на підписці про невиїзд. А коли їх скасували, то це їм тільки через два роки повідомили. Тобто, вісім років люди були позбавлені можливості виїжджати за межі свого села.

Збірка містить справу про незаконне перебування людини в психіатричній лікарні. Це системна проблема в Україні, з якою потрібно працювати.

Дуже цікава справа про першу перемогу громадянина над Укрзалізницею у суді через неякісно надані послуги та багато інших.

_DSC9052

Катерина Галенко, випускниця Міжнародного дистаційного курсу навчання адвокатів правам людини, учасниця Платформи стратегічного судового захисту

Ми не займаємось тим, аби втопити державу у своїх власних помилках. Ми вважаємо, що стратегічні судові справи - це чудовий шанс привернути увагу не тільки громадськості, але й державних органів і суддів до тих системних проблем, що існують.

З нашого досвіду скажу, щодо багатьох проблем, то держава й не здогадується про них. Існує певний закон, практика, яка впроваджується роками, стоїть на одному місці. Система працює - держава задоволена. Але незадоволені лишаються громадяни, іноземці та люди без громадянства. І шляхом того, що ми йдемо в суд, ми намагаємось зробити цю справу цікавою для дежрави, аби вирішити її один раз і назавжди. Не тільки для однієї людини, а й для усіх.

Категорія біженців в Україні небагаточисельна. У нас близько 2,5 тисячі біженців. Вони непомітні, і населення не звертає на їхні проблеми увагу. Ми намагаємось показати державі, що умови мають бути рівними для усіх верств населення.

Ми знаємо, що місцями позбавлення волі  є насамперед СІЗО та установи пенітенціарної системи. Але це не так. Беремо приклад нашої справи. Приїжджає людина на територію України, маючи усі легальні документи. Вона має приїхати сюди й лишитись тут. Але її не пускають через кордон й утримують в аеропорту.

У нашій чудовій будівлі терміналу “D” людина сидить десять діб. Вона не має доступу до питної води, до їжі. Їй не дають перевдягтись. У неї на ногах від сидіння в аеропорту і від взуття виникають садна і водянки. Їй дуже боляче стояти і ходити.

Чи це буде позбавлення волі в контексті національного законодавства? В принципі ні! У нас є законодавство, яке дозволяє видворяти негромадян за територію України. У нас є єдина стаття закону, яка дозволяє це робити, але порядок про це не прописаний. І нашою метою було звернути увагу держави, що таке тримання особи поза її волею, хоч це не було СІЗО, пенітенціарна установа, інтернат чи в’язниця, - це є позбавленням волі в контексті міжнародного законодавства і тим зобов’язанням, які держава взяла на себе, підписуючи Європейську Конвенцію з прав людини.

Національний суд став на нашу сторону. Він визнав, що тримання в аеропорту поза волею особи є позбавленням волі. Він, щоправда, не сказав, скільки часу.

Ми намагались звернути увагу, що там не було належних умов, але у цьому випадку суд не визнав такі умови, які принижують людську гідність. Це буде нашим наступним шляхом.

Коли Ви йдете в суд зі стратегічною справою, коли у вас є чудова стратегія, легенда, з якою Ви хочете виступити в суді, то будьте готові до того, що держава зробить крок назустріч ще до рішення суду. У нас було багато таких справ, які зірвались, тому що ми врегулювали все майже полюбовно з міністерствами, які просто не знали про існування низки проблем. Коли представники відомств почули про ці проблеми в судовому засіданні, то вони зробили все можливе, щоб змінити законодавство та адміністративну практику в своїх органах.

Перемогою є реакція держави.

_DSC9102Роман Титикало, адвокат

Адвокат, окрім того, що має займатись тим, що заробляє гроші, має якийсь час приділяти для суспільних проблем. Як у Біблії написано, віддати десятину. Час від часу ми ведемо справи на умовах pro bono.

Нам вдалося відстояти інтереси громади, коли у неї забрали 4,5 га парку під забудову. Це було на вулиці Львівській, на Святошино у Києві. Громадяни виступили як позивачі. З іншого боку виступила в суді Київрада, Головне управління розвідки. В їхніх інтересах виступила також військова прокуратура й Міністерство оборони. Громада в особі п’яти громадян боролась проти державних органів і більш того проти приватної будівельної компанії, яка з Міністерством оборони уклала інвестиційний договір. Згідного з цим договором декілька квартир переходять Міністерству оборони, а інші забирає компанія. Це, до речі, компанія, яка належала Василю Хмельницькому.

Я впевнений в тому, що головне - це не байдужість, а бажання добиватись результатів. І  результатів можна добитись у безвихідних ситуаціях. Борітеся - поборете!

_DSC9h144Дар’я Свиридова, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини

Справи, які пов’язані з окупацією території АР Крим та міста Севастопіль, мають нову практику. Приймаються нові закони РФ, які значно обмежують права громадян України на цій території. Але разом з РФ до Криму прийшли певні репресії щодо проукраїнських активістів. Саме тому пов’язані стратегічні справи, які підтримуються УГСПЛ, а саме щодо обмеження громадян України стосовно висловлення своєї думки, права на мирні зібрання, депортацію людей з Кримського півострова.

У 2015 році в РФ були прийняті зміни до Кримінального кодексу, згідно з яким були заборонені будь-які висловлювання та розповсюдження інформації й закликів щодо сепаратизму та можливого розділення території РФ. Таким чином будь-які висловлювання громадян  з приводу того, що Крим є територією України, - це позиція, яка підтримана міжнародним співтовариством, то такі люди можуть бути піддані кримінальній відповідальності з обмеженням волі строком на 5 років.

Наведу приклад стратегічної справи, яка підтримується УГСПЛ. Це справа відомої блогерки Лізи Богуцької, яка активно висловолювала незгоду з окупацією і була моральною підтримкою для багатьох кримчан. Але, на жаль, через свою публічну позицію та осудження РФ за її дії, її переслідували, викликали на допити, вона отримувала погрози з боку представників “влади” стосовно того, що її публікації несуть екстремістські висловлювання і розпалюють ворожнечу. Через це все вона змушена була покинути півострів.

На наш погляд, через таке законодавство РФ, що обмежує свободу висловлення думки, кримінальному переслідуванню можуть піддаватись не лише ті громадяни, які проживають у Криму, але й будь-яка людина на материковій частині України. Бо всі ми знаємо, що за цими статтями переслідуються і журналісти, наприклад, які сьогодні пишуть про Крим як територію України.

Крім того, на сьогодні суттєво обмежується свобода мирних зібрань. Мирні зібрання в Криму можна проводити лише у певний відведений законом час та місцях і лише за дозволом влади. Таке законодавство РФ. Через так звані “незаконні мирні зібрання” піддавались як адміністративному, так і кримінальному переслідуванням  учасники мирних зборів 3 травня, коли мешканці Криму зустрічали Мустафу Джемілєва на межі Криму та Херсонської області.

Переслідуванням піддавались проукраїнські активісти, які проводили мирні зібрання на підтримку України, відзначали пам’ятні дати - наприклад, День Незалежності України.

Через такі обмеження і за притягнення до адміністративної відповідальності нами ініційована низка судових справ щодо захисту прав громадян, які були піддані покаранню за участь у мирних зібраннях.

Є справи про фактичну депортацію за висловлення своєї думки. Відомі справи Рефата Чубарова, Ісмета Юкселя, яким було заборонений в’їзд у Крим саме через те, що вони постійно і публічно висловлювали свою думку на підтримку Криму у складі України. Їм заборонений в’їзд додому. Вони фактично депортовані.

Микола Мирний, для "Ні корупції!"