Тарифи: порятунок від дефолту чи “соціальний дарвінізм”?

Дарвинизм

За останні два тижні Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКДРЕКП), ухвалила рішення про суттєве підвищення низки тарифів.

Це було однією із ключових умов отримання позики від Міжнародного валютного фонду (МВФ), експерти якого вважають, що подальше субсидування тарифів є важким тягарем для українського бюджету. В уряді пояснюють, що виконання цієї умови - в інтересах самої України, бюджет і валютні резерви якої не витримують "апетитів" "Нафтогазу". В уряді також обіцяють збільшити субсидії для тих, хто не зможе оплачувати нові рахунки.

Проте оглядачі зауважують, що підвищення тарифів не означає початку реформ в енергетиці та комунальному господарстві, а також прогнозують кризу платежів на тлі замороження доходів.

Згідно із рішеннями НКДРЕКП, з 1 квітня в Україні зростуть тарифи наелектроенергію для населення на 5-50% залежно від категорії споживачів (середнє підвищення - 19%), мінімальні тарифи на газ для населення зростуть у 3,3 рази, максимальні - у 6 разів.

Крім того, з 1 квітня вартість газу для теплокомуненерго, від яких споживачі отримують гарячу воду та опалення, зросте у 2,2 рази. Зважаючи, що газ "важить" більше половини у структурі тарифу на тепло та гарячу воду, ціни на ці послуги також зростуть на 60-72%.

Уряд також подовжив період застосування пільгової ціни на опалення до 1 травня, і повернувся до 12-місячної системи оплати тепла.

Ще до того, як регулятор визначився із конкретними цифрами, урядовці попереджали, що підвищення тарифів буде різким і суттєвим.

Як пояснювала в інтерв'ю ВВС Україна міністр фінансів Наталія Яресько, лише у 2014 році дефіцит "Нафтогазу", який утворився через те, що компанія імпортує газу за ринковою, а продає населенню за значно нижчою ціною, був співставним із дефіцитом усього державного бюджету.

"Ми не можемо далі фінансувати дефіцит "Нафтогазу". Наприклад, у 2014 році ми профінансували його на 110 млрд грн. Це є більше, ніж дефіцит державного бюджету. Тільки так (За рахунок підвищення тарифів. – Ред.) ми можемо вийти із цього кола, де ми створюємо інфляцію, де у нас немає коштів на інші програми, на інвестиції в інфраструктуру, на покращення інвестиційного клімату", - заявляла міністр фінансів.

Голова Нацбанку Валерія Гонтарева також заявляла про негативний вплив фінансових проблем "Нафтогазу" на валютний ринок та валютні резерви, а відтак, і на курс гривні. За її словами, відтоді, як у червні 2014 року вона очолила Нацбанк, 8,6 млрд доларів напряму продали "Нафтогазу" для покриття боргів перед Росією та для закупівлі нового газу.

Водночас уряд розраховує, що закриття "чорної діри" у "Нафтогазі" завдяки вищим тарифам не спричинить кризи платежів, бо ті, хто не зможуть повністю оплачувати рахунки, зможуть отримати субсидії. Згідно із щойно ухваленими змінами до бюджету, на ці субсидії додатково виділять 12,5 млрд грн, а загальний обсяг бюджетних коштів, призначених на виплату субсидій, становитиме 24 млрд грн.

"Субсидії ідуть малозабезпеченим верствам населення, щоб зменшити тягар від цього підвищення. Я впевнена, що велика частина населення отримає субсидії. А середній клас, та частина населення, який не отримає субсидій, але відчуватиме це підвищення, вони матимуть ціле літо для того, щоб робити все, що можливо, щоб зменшити споживання. Саме у цьому є частина того ефекту, що ми хочемо досягти", - заявляла Наталія Яресько.

Що це було?

Те, у який спосіб і на скільки підвищили тарифи, швидше свідчить про наміри уряду за будь-яку ціну виконати вимогу МВФ, аніж про налаштованість на реформи енергетики та комунальних послуг, вважають оглядачі.

"Будь-яке реформування передбачає план дій. Має бути чітко зрозуміло, куди будуть спрямовані додаткові кошти, які сплачуватиме населення, який це дасть економічний ефект, і тоді стане зрозуміло, навіщо все це робити. Зараз у мене, як фахівця, є тільки одне пояснення: Україні треба виконати вимоги МВФ. Це було зроблено для отримання кредиту МВФ за рахунок скорочення дефіциту НАК "Нафтогаз", - каже директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський і додає:

"Я не проти підняття тарифів. Я просто хочу бачити, куди підуть ці кошти. Поки що це є гасіння пожежі, авральні дії".

"Звичайно, підвищення тарифів пов'язано із тим, що довгий час і за електроенергію, і за газ, і за всі послуги, що пов'язані з газом, населення платило значно менше, ніж коштує виробництво цих послуг. Різниця покривалася з бюджету. Але зараз у часі співпали критичне накопичення цієї різниці, яку бюджет вже не може тягти, і зростання курсу долара. Тому було ухвалене політичне рішення, на якому наполягав і МВФ", - каже координатор житлово-комунальних програм громадянської мережі "Опора" Тетяна Бойко.

Вона також нагадує, що підвищення тарифів було лише однією із рекомендацій міжнародних радників. Серед інших, не менш важливих, - формування прозорих і зрозумілих тарифів, приборкання монополізму у галузі комунальних послуг, а також 100-відсотковий облік цих послуг.

"Встановлення лічильника на газ у багатоквартирному будинку показує, що люди можуть платити утричі менше, ніж за нинішніми "нормами споживання". Встановлення лічильника на тепло, якщо у будинку відрегульована система теплопостачання, показує, що так само в рази може зменшитися плата за опалення", - каже пані Бойко.

На додачу до цього, каже експерт, мали бути запроваджені програми, які б стимулювали енергозбереження. Проте все це потребувало політичної волі та системного бачення.

"Проблема у тому, що наразі з усього переліченого виконана лише вимога про підвищення тарифів", - каже експерт, і передбачає, що "за відсутності програм з енергозбереження та нормального обліку, підвищення тарифів може мати не ті наслідки, на які сподівалася влада".

Криза платежів

"Люди не стануть платити, і не тільки тому, що народ бідний, хоча це також правда, а тому, що люди не знають, куди ці кошти підуть", - вважає Тетяна Бойко.

З іншого боку, і мільярдні субсидії не врятують ситуацію, вважає Валентин Землянський. Він наводить дані бюджетного комітету парламенту, згідно із якими після підвищення тарифів 77% домогосподарств потребуватимуть субсидій.

"Де бюджет візьме стільки коштів? Ні 12,5, ні 24 млрд грн ситуацію не владнають. Такі дії зараз - це соціальний дарвінізм. Виживає сильніший. Як сплачуватимуться ці тарифи, коли доходи населення заморожені, - що у державному секторі, що в реальному секторі, бо йде скорочення економіки і падіння промислового виробництва?" - питає експерт і передбачає, що вже незабаром уряд зіштовхнеться із неплатежами.

На тезу про те, що українці сплачують за комунальні послуги набагато менше, ніж у будь-якій європейській країні, Валентин Землянський наводить контраргумент:

"Якщо уряд каже про Європу, то, дійсно, у Європі 300-400 євро сплата комунальних послуг. Але і середня зарплата там 2 тис євро. Давайте говорити про середню зарплату в Україні на рівні 18 тис грн. Тоді це буде працювати - всі будуть сплачувати".

Анастасія Зануда, ВВС Україна