Чи потрібна Україні Комісія з моралі: pro та contra

snapshot20143200209ddd20

Мораль - річ суб’єктивна. Останні роки вона кардинально розділила українців на два табори. Одні кажуть: Україні треба творити своє інформаційне поле з високою мораллю, авторитетами нації тощо, інші ж - ок, але тільки не за кошти платників податків.

10 лютого Верховна Рада ініціювала запуск механізму ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (НЕК)

Де проходить межа між правом на самовираження і обов’язком держави на інформаційну безпеку, чи мають українці платити за національне інформаційне поле, - “Ні корупції!” пропонує Вам добірку думок експертів.  

snapshot20143200209ddd20Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права

Протягом усього часу існування Закону “Про захист суспільної моралі” і самої експертної комісії ми закликАли скасувати Закон і ліквідувати комісію. Не тому, що ми проти моралі. Це абсолютно смішно вимагати, щоб суспільство не було моральним. Вона, очевидно, існує. Інше питання, яким чином і хто цим займається.

Орган фінансується за досить прихованими механізмами. У Держкомтелерадіо є рядок для фінансування - “захист суспільної моралі”, і через неї цей орган винаймає офіс у центрі Києва і ухвалює рішення на кшталт визнання Шевченка моральним авторитетом нації.

Очевидно, суспільною мораллю мають займатись усі органи, які пов’язані з цим питанням. Це Міністерство освіти - через систему освіти, Міністерство культури - шляхом просування певних цінностей у культурі, Інститут національної пам’яті, який має опікуватися національною пам’яттю і мати фінансування не так, як зараз, це Міністерство внутрішніх справ, яке має боротись із дитячою порнографією, та інші органи. Натомість ми маємо дуже дивний Закон, який свого часу з’явився з ініціативи пана Лавриновача (Олександр Лавринович - колишній голова Вищої ради юстиції, екс-міністр юстиції України - "Ні корупції!") та пана Черновецького. За цим законом у нас є комісія, яка визначається як розвідуючий державний експертний орган, хоча, якщо подивитись на процедуру призначення керівництва цього органу, то воно призначається Кабінетом міністрів, тобто не такий він вже розвідуючий. Це абсолютно залежний і безглуздий орган.

Його експертна складова не є експертною. Якщо відкриєте Державний реєстр судово-медичних експертів, то ви не знайдете такого органу, як Національної комісії з моралі. Там є МВС, СБУ, Держприкордонслужба, але немає НЕКу і не має бути.

Ми вважаємо, питання моралі має вирішуватись як це вирішується у цивілізованих країнах - або питанням саморегуляції, наприклад, через ЗМІ, або в межах компетенції тими державними органами, які це здійснюють. Ми чуємо десять років, що Комісія існує тому, що вона найефективніша. Але вибачте, тоді це діагноз цій системі. Якщо у нас створюють дублюючі органи, тому що інші органи неефективні, то, можливо, треба зайнятись ефективністю тих органів, які мають виконувати свої повноваження?


snapshot20143200209ddd20Оксана Романюк, Інститут масової інформації

Ми підготували аналіз 28-ми останніх рішень НЕКу, що оприлюднені на сайті, і які були передані в аналітично-інформаційний центр РНБО. Цей аналіз показав: рішення є некомпетентними та поверхневими. Вони містять як ознаки надмірного обмеження свободи слова, так і ознаки відсутності експертизи там де, дійсно є підстави для такого обмеження. Один із прикладів - новина із заголовком “У Донецьку розклеїли листівки, які ображають євреїв”. Нацкомісія з питань моралі виносить осуд цій новині, хоча ця новина є суспільсно-важливою. У ній ідеться про дискримінацію національної спільноти. НЕК мав би звернутись до правоохоронних органів з інформацією, що зафіксовано такий факт.

Ці рішення є імітацією роботи державних органів, і ми дуже стурбовані намаганнями СБУ, РНБО та іншими органами залучати НЕК до експертної роботи. Не кажучи, про те, що у НЕК немає повноважень судити про ксенофобію, про певні питання, пов’язані з інформаційною безпекою. Ми готові надати експертний висновок тим державним інституціям, які цього потребують.

Ми готові надати його Кабінету міністрів, якщо бракує підстав для того, щоб прийняти зміни до законодавства і ліквідувати цю дивну установу, яка приймає сумнівні рішення про Тараса Шевченка, про сертифікати щасливої родини у ті часи, коли вся країна збирає гроші на бронежилети, на лікування героїв. У нас витрачаються шалені кошти на утримання цієї дивної установи.

snapshot20143200209ddd20Аксинія Куріна, громадський активіст, журналіст і кінознавець

Я знайома з аргументами пана Костицького (Василь Костицький, голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі - “Ні корупції!”), що індустрія лобіює свої інтереси, що вони зацікавлені у своїх грошах, а не у збереженні суспільної моралі. Я не є представником індустрії. Я - представник громадянського суспільства і культурної журналістської спільноти. В цих спільнотах існування Національної комісії із захисту суспільної моралі викликає обурення останні роки. Я хочу нагадати вам про долю письменника Олеся Ульяненка, лауреата Шевченківської премії, чий роман “Жінка його мрії” був визнаний таким, що містить елементи порнографії.

Боротьба з комісією із суспільної моралі коштувала йому життя. Він помер кілька років потому. Це велика втрата для української культури.

Комісія із захисту суспільної моралі під час подій на Євромайдані не збиралась жодного разу. Перше рішення було після перемоги Майдану, яке було прийнято 27 лютого. Тоді ми дізнались, що Тарас Шевчення - це великий письменник і також вручались сертифікати щасливої родини? Це рішення, які викликають у когось сміх, у когось смуток. Гадаю, після перемоги Революції Гідності треба прийняти вольове рішення, яке буде непопулярне серед деяких релігійних організацій, - ліквідувати Нацкомісію. Мораль - це те, що регулюється сім’єю, школою, культурою. Це річ приватна, а не суспільна.

snapshot20143200209ddd20Тетяна Котюжинська, НСЖУ, преставник Комісії журналістської етики

Діяльність Нацкомісії із захисту суспільної моралі ми можемо аналізувати із 2005 року. Кожного року ми чуємо від комісії, що стан захисту суспільної моралі потребує цієї комісії, що він перебуває у жахливому стані, що Україна програла інформаційну війну.

Кожного року на діяльність цієї комісії витрачається від 4 до 9 млн гривень. За ці кошти знімають офісні приміщення, близько 80 штатних працівників виконують роботу, яку ми не можемо оцінити за кількісними або якісними критеріями. Що ми маємо натомість? Ми маємо критичні зауваження від міжнародних інституцій, тому що діє спеціальний орган, який може здійснювати цензуровані функції. Національна експертна комісія із захисту суспільної моралі - не є експертною установою. Будь-який експерт, який робить юридично значиму експертизу, повідомляється в обов’язковому порядку про кримінальну відповідальність за будь-яку недостовірну інформацію та неправдиві висновки тощо.

Експертизу по книжці Ульяненка робила заступник міського голови міста Рівного. Скажіть мені, це експерт? Що змінилось від того, чи заборонили цю книжку чи дозволили? В долі людини - так? А в долі країни? В долі суспільної моралі?

Ми зараз втретє знаходимось на стадії розробки законопроекту Міністерством юстиції України, яким передбачається, що ця комісія перестане бути державним органом, а стане громадським органом, що громадськість може повністю сформувати орган і сюди можуть увійти хто завгодно. Сюди можуть увійти представники релігійних громад, від організації батьків. Громадськість може регулювати це питання. Громадськість може так само розсилати листи до різних державних органів, звертатись зі своїми висновками, пропонувати сертифікати щасливої родини. Будь ласка! Все це може робитись, але не за бюджетні кошти. Якщо ми з вами переглянемо на цьому рівні фінансування, хто у нас фінансується і хто недофінансовується, то ми побачимо, що є набагато ефективніші механізми витрачання цих коштів.

Що означає, коли ми з вами вважаємо, що наші кошти як кошти платників податків використовується неефективно? Це означає, що немає стимулу платити податки. Якщо держава використовує їх неефективно, то громадяни відмовляються платити податки. Вони шукають способи їх не платити. Це світова практика. Близько 80% сплачується податків у Швеції і 10% - у Гондурасі. Громадяни Гондурасу вважають, що їх податкова система - несправедлива. А громадяни Швеції - навпаки. Чому? Тому що громадяни оцінюють ефективність використання цих коштів. Так от ми говоримо постійно про неефективність використання коштів НЕКом.

Останній законопроект Міністерства юстиції, яким передбачено, що ця комісія стане громадським утворенням і буде здійснювати лише громадське регулювання захисту суспільної моралі, а не державне, був спочатку погоджений без зауважень усіма міністерськими відомствами. На засідання Кабміну, коли потрібно було цей законопроект затвердити і направити до Верховної Ради, міністр культури пан Ніщук раптом висловив емоційне і безмістовне запечення. “Чому?, - запитав його міністр юстиції, - Чому ви погодились спочатку без зауважень, а тепер висловлюєте заперечення?” У відповідь були лише емоції.

Ми не розуміємо такого використання державних коштів. Ми не розуміємо такого чіпляння за абсолютно неефективний орган. Ми не розуміємо, чому держава не слухає професійні громадські об’єднання у галузі суспільної моралі і батьків, і журналістів, і письменників, але чомусь хоче використовувати цей незрозумілий механізм.

Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації видавців, член Комісії із журналістської етики

За 2009 - 2014 роки комісія винесла понад 30 обмежуючих рішень проти преси і жодного стимулюючого. Видання, побоюючись такої відповідальності стимулюється до самообмежень і до самоцензури. Відповідно, друкують менш критичні матеріали, які є менш привабливими для читача.

Орган цензури не може існувати в країні, яка визнала і гарантує своїм громадянам свободу слова та інформації. Як вам відомо, у грудні 2008 року на підставі безпрецедентного рішення комісії було закрито газету “Блік”, що є виданням не українським, а стандартним виданням, яке працює за світовою концепцією. Тоді Всесвітня асоціація видавців, газет та новин висловила протест з цього приводу.

На мій погляд, нам усім і комісії так само час перейти від обмежуючих дій і заборон до політики стимулів, які в усьому світі визнані ефективними, і які допомагають розвивати різні медіа.

_DSC7040Василь Костицький, Голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, д. ю. н.

Я вважаю, що функція держави має належним чином оплачуватись. Якщо комісія буде на громадських засадах, постає питання, хто буде це обслуговувати, який апарат буде це виконувати? Тобто, ми відберемо у комісії державні функції. По-третє, я не бачив громадської структури, яка жила на членські внески. Виготовлення експертних висновків - це дорога річ.

Все, що зараз відбувається, це є чисте лобіювання з боку експертного бізнесу. Одна експертиза коштує від 2 - 5 тис. грн. Якби ви бачили, скільки ми матеріалів у рік оцінюємо! Судові експерти, які приписані до Міністерства юстиції, очевидно, отримають за різними оцінками 40-80 млн грн як ринок для своєї діяльності. Я сам судовий експерт. Я теж маю право робити ці експертизи. Якщо виходити з того, щоб говорити про особистий інтерес, то я мав би бути зацікавлений в тому, щоб ліквідували комісію і буду мати море замовлень і зароблю добрі гроші. Але якщо мова йде про ситуацію війни, то ясна річ, не можна перекладати це на плечі громадськості. Це обов’язок ліберальної держави - захистити від негативної інформаційної продукції. Ніхто не заважає громадськості, українське законодавство не перешкоджає громадськості в її праві робити громадські експертизи і звертатись до суду. Це буде допомога комісії як координуючому центру.

В Україні йде зачистка людей, які створювали українську незалежну державу в 1991 році. Назвіть мені прізвища депутатів з першого скликання, хто лишився на політичній арені. У Верховній Раді - Юхим Звязгільський. А серед працівників державних органів - Василь Костицький. Все. Яворівський не пройшов у депутати - останній з Могікан. Зайця Ляшко викинув зі списку.

Мова йде про те, що ми самим фактом присутності створюємо дискомфорт. Якщо немає аргументів, тоді пробують піднімати на сміх або будувати болото???

Ми до експертних досліджень долучаємо науково-дослідні інститути та громадські організації. Ми долучаємо такі інститути як Інститут академії правових наук, Інститут держави і права, Інститут психології Національної академії наук, Інститу історії, Інститут національї пам’яті, Інститут політичних та національних досліджень, Науково-дослідні інститути національної академії педагогічних наук. Це мінімум 25. Питання: А ці інститути нададуть безкоштоні експертні висновки для громадської організації чи громадської комісії. Це риторичне питання.

По-перше, комісія взагалі не розглядала твір Ульяненка. По-друге, адвокат, який звернувся з позовом до комісії, пішов в адміністративний суд, а суд не розглядає спори, у яких немає владного рішення. Тобто, адмінсуд міг повернути цю справу. І я зробив назустріч Ульяненку крок і підписав мирову угоду. Суд мав повернути йому позов. По-третє, не дивлячись на те, що був експертний висновок комісії, реалізація книжки продовжувалася, але цей скандал був використаний видавництвом для того, аби не повернути йому гроші. По-четверте, усі люди, які причетні до складання експертного висновку на цю книжку Ульяненка, були поступово з різних причин звільнені з роботи. Це перший заступник, начальник управління і Варвара, яка писала висновок. Голова комісії до цього жодного відношення не мав. Навпаки, підписав мирову угоду. Президент Янукович зробив належну сатисфакцію, зробив для тих, хто до цього причетний. Але тим не менш, ця справа була використана як інформаційна операція проти комісії.

Текст: Микола Мирний