Блогер: Донбас добровільно погодився на роль жертви інтересів російського олігархату

Денис Казанський. Фото: Роман Балук/ZIK

Денис Казанський. Фото: Роман Балук/ZIK

Той факт, що питання про незалежність «ДНР» і «ЛНР» в Мінську не піднімається ніким, включаючи навіть представників «республік», вельми красномовно підтверджує вкотре – жителів Донбасу використали.

Виманили навесні з їх затишненьких, затхлих квартирок з килимами і продавленими диванами, помахали перед лицем триколорами, а потім кинули під міни і «гради», вмирати на потіху російському керівництву.

Про це пише блогер Денис Казанський в своїй статті «Росіянам в Україні належить страждати. І їм доведеться страждати» на сайті obozrevatel.com.

Розрахунок був вірним. Давно відомо, що триколор викликає у соціально неблагополучних громадян східних українських областей рефлекторний прилив слини. За ним ввижаються високі пенсії та небачені зарплати. Зрозуміло, у ммм-ника Пушиліна та інших авторів проекту «Новоросія», не могло виникнути проблем з обдурення такого благодатного контингенту. Ми (проукраїнськи налаштовані громадяни) попереджали про те, що так буде, з самого початку. Але довірливим селищним лошками, яких все життя кидали всі – від перероджених злоякісних комсомольців до провінційних кредитних спілок, які обіцяли прибутковість 70% в місяць – не потрібна була колюча правда, тому вони вирішили вмирати за брехню. А заодно зруйнувати навколо себе все, що тільки можна.

Путін не зраджував «Новоросію», як можуть подумати багато. Тому що не можна зрадити те, чого не існує в природі. Не можна зрадити Шамбалу або планету Татуїн. А те, що неосвічені лохи в черговий раз повелися на якийсь жахливий бутор – не проблема Путіна. Особисто він нікому нічого й не обіцяв. Мало хто там у що вірить. Вчора вони воду заряджали біля телевізорів, потім голосували за двічі судимого придурка, а тепер Новоросію їм подавай? Так, щас...

Російськомовні жителі України, віруючі в «русский мир», потрібні Путіну і його оточенню виключно як інструмент утримання сусідньої держави в орбіті свого впливу і своїх бізнес-інтересів (про це в Мінську йдеться гранично чітко). А для цього їм за визначенням доведеться вічно грати страждаючих, принижених і ущемлених людців, про яких і годиться піклуватись сильному покровителю. Якщо скривджених росіян в Україні не буде, то інструментів тиску на Україну теж не буде. Кого ж тоді захищати, якщо всі задоволені?

Росіянам в Україні покладено страждати і їм доведеться страждати. Але не тому що їх якось дискримінує український уряд. А тому що це потрібно матковій державі. Великоруська ідея харчується стражданнями і страхами, і без них не буде спроможна. Щоб порушити патріотизм у російського телеглядача, йому необхідно показувати терпил-співвітчизників, яких винахідливо мочать різноманітні вороги (захід, євреї, укри, гомосеки і т.д.). Ну, а якщо реальних українських фашистів, які розпинали діточок, насправді немає, значить їх роботу доведеться виконувати суворим російським визволителям, які підірвуть діточок в «Боїнгу» або обстріляють зі «Смерчу» Краматорськ.

Донбасу, який, ймовірно, справді не хоче залишатися в складі України, доведеться все ж залишатися і страждати. Щоб Путін міг торгуватися про позаблоковий статус. Щоб гальмувати євроінтеграцію Києва та будь-які реформи на цьому шляху. Донбас принесли в жертву інтересам російського олігархату, але Донбас і сам із задоволенням погодився в цьому брати участь, погодившись на роль жертви. Сумна смерть колись сильного регіону з великим потенціалом.