Енергоефективність. Реформи без компромісу.

energyfairness.org

energyfairness.org

Тарифи на всі енергоносії та комунальні послуги зросли за останній рік. Слова «енергоефективність» та «економія» стали словами-паразитами для більшості чиновників. Ще за часів мера Дебоя Житомир отримав офіційний статус найбільш енергоефективного міста України, але тільки на папері.

Ми гарно передираємо європейські практики, а потім успішно завалюємо їх українськими підходами. Для успішної реформи в галузі енергоефективності потрібно дві складові: чітка політика держави та мотивація споживачів.

Для простого і наочного прикладу покажу статистику власних витрат для однокімнатної квартири площею 33,6 м. кв., у якій проживає троє людей, за 2013-2014 р.р. За даними держкомстату, обсяги наших витрат мають повне право претендувати на звання середньостатистичних. Сукупні витрати в середньому за місяць у розрахунку на одну родину складають 3814 грн., а частка витрат на комунальні послуги в 2013 році становила 9,5%, тобто, приблизно 360 грн. на місяць, або 4350 грн. на рік.

Сума витрат на комунальні платежі родини в 2013 році складала – 4099 грн., у 2014 – 4201 грн.

Таблиця 1. Зростання комунальних тарифів м. Житомира у 2014 році

Стаття витрат % здорожчання
Утримання будинків + сміття 36%
Електроенергія 11%
Вода 75%
Опалення 32%
Газ 63%

З урахуванням подорожчання сума платежів мала б вирости на 1005 грн., але фактично сума у платіжках зросла лише на 102 грн. Запорукою цього стали заходи з енергоефективності. Зокрема, встановлення лічильника на газ дало можливість заощадити 329 грн., а одночасна заміна всіх ламп у квартирі на енергоефективні призвела до номінальної економії в 94 грн. (рис. 1.)

Рис 1. Витрати мого домогосподарства

Висновків два:

Перший: якщо хочеш зекономити – обліковуй та контролюй споживання енергоносіїв.

Другий: навіть підвищення тарифів може пройти невідчутно, якщо зекономлені кошти інвестувати в модернізацію та ефективність.

Для споживачів енергоефективність - це банальна економія коштів у гаманці, для держави – це принципове завдання.

Напрям на енергоефективність: перспективи для міста

Певні кроки в цій сфері вже роблять ОСББ Житомира, бо мають на це можливості, а головне, значно більшу мотивацію, оскільки, на відміну від мешканців інших будинків, уже розуміють, що заощаджують свої кошти та майно.

ОСББ проводять заміну вікон у під’їздах, вхідних дверей, ламп розжарювання на енергозберігаючі та встановлення добового таймеру автоматичного керування освітлення сходових клітин, утеплюють мережі опалення, тощо.

Таких будинків у нас небагато. Але на думку начальника управління муніципального розвитку міськради Артема Ражева, – це старт непростого процесу.

За рахунок виділених з бюджету коштів у 2012 році у двох будинках проведено теплоізоляцію (рис. 2). Але подібна практика без встановлення засобів обліку та регуляції є неефективною.

Рис. 2. Фото будинку №73 по вул. Київській, на утеплення якого витратили близько 1 млн. грн. платників податків

Більша ініціативність влади спрямована на енергоефективність у комунальних підприємствах, де активно проводилась робота з переведення котелень на альтернативні види палива. Так було введено в експлуатацію дві котельні на альтернативному паливі, що обслуговуватимуть профтехучилища міста Житомира. Також проведене утеплення будівлі дитячого садка № 21 м. Житомира (рис. 3). Від реалізації цього проекту вартістю 2,8 млн. грн. передбачається щорічна економія на рівні 800 тис. грн. У міській лікарні відбулось відкриття котельні, обладнаної високотехнологічним котлом марки Kriger, який працює на місцевих видах палива.

Рис 3. Будівля дитячого садка № 21.

Одним з останніх досягнень є домовленості щодо виділення десятків мільйонів євро інвестицій грантових коштів ЄБРР, Фонду Е5Р та НЕФКО для реконструкції районних котелень та вдосконалення системи теплопостачання житлових районів Житомира, термомодернізації медичних та освітніх установ.

Як бачимо, світова спільнота готова допомагати нам на шляху до впровадження енергоефективності. Але ми повинні самі розуміти, для чого це нам, та демонструвати бажання змінювати ситуацію з шаленими витратами на енергоносії.

Енергоефективність – виклик і задача номер один для держави

Лібералізація енергетичних ринків є однією з вимог відповідно до угоди про Асоціацію. Навіть незначне подорожчання комунальних послуг (як і будь-чого, в принципі) завжди сприймається населенням досить емоційно, але люди не усвідомлюють, що насправді платимо ще більше.

Зараз ціни на енергію у нас встановлює держава. Держава субсидує ці ціни для населення (тобто, ми платимо менше, ніж коштують енергоносії, а держава "доплачує" за нас). Але не можна абстрагувати поняття держави, адже те, за рахунок чого держава покриває різницю в тарифах, теж є нашими грішми, і для того, щоб платити менші тарифи, ми платимо більші податки. Де ж економія? І якщо ми так прагнемо до європейського рівня життя, то й підходи до його формування мать бути європейськими, а не по-українськи чи «по-новому». Лише так можна забезпечити європейський результат (рис. 5.).

Рис. 4. Частка витрат на енергію у загальних витратах домогосподарств

(за матеріалами аналітичної групи інформаційної кампанії «Сильніші разом!»)

Ситуація в Україні не унікальна. Європа теж через це пройшла, але значно раніше. Наразі реформи в цій сфері можна поділити на два основні сценарії. Перший передбачає поступовий ріст тарифів (Словаччина, Угорщина) і як наслідок, споживачі не були схильні економити. Другий – одночасне і різке здорожчання у тарифах (Польща, країни Балтії).

Рис. 5. Темпи зростання тарифів у порівнянні з доходом.

(за матеріалами аналітичної групи інформаційної кампанії «Сильніші разом!»)

За чотири роки в Польщі тарифи на електроенергію майже подвоїлись, вартість газу зросла в 5 разів, а опалення в 6. (Рис.5.)

Звільнення держави від тягаря доплачувати за «дешеві тарифи» давало можливість державі підтримувати споживачів у намірах модернізації та енергозбереження. Різні підходи дали відповідні результати.

У тих країнах, де піднімали ціни поступово, але споживачі не «утеплювались» - частка витрат на енергоносії зросла (тобто, вони витрачають зі своєї зарплати більшу частину на енергоносії, ніж споживачі у тих країнах, які «утеплювались», - вони стали споживати менше енергоносіїв), і це яскраво видно на Рис. 6.


Рис. 6. Як знизити споживання енергії в Україні.

Можна безкінечно довго аналізувати успішний та негативний досвід інших країн, та головне - не забути зробити висновки і використати цей досвід.

Основним фактором, від якого залежить, чи стануть українці на шлях реформи енергоспоживання, є політика держави. І доти, доки в уряді не з’являться люди, які будуть готові відмовитись від «дорогого» популізму і сприяти принциповим крокам сьогодні, щоб забезпечити зміни завтра, про енергоефективність в Україні ми лише продовжуватимемо говорити. Саме політика держави повинна формувати культуру споживання енергоносіїв шляхом фінансових стимулів домогосподарств до раціонального споживання.

Дмитро Ткачук, для "Ні корупції!"