Лісомайдан по-видертськи

Видерт 8

Не встигли влягтися лісозахисні пристрасті громад сіл Карпилівка  та Іваномисль і Полиці (Волинська область), як своєрідний селянський бунт з цієї ж проблеми — захисту лісових площ від їх повного вирізання - спалахнув 17 січня у селі Видерта. Про це пише Камінь-Каширська районна газета "Полісся".

Терпіння  видертської громади лопнуло від щоденного споглядання того, що з лісових угідь навколо села курсують у напрямку Каменя-Каширського вантажні автомашини з причепами, доверху заповненими добротним лісоматеріалом, який призначений на так звані «палети-штахети». З такого лісу добротні і дорогі матеріали можна виготовляти, а в нас він на дощечки для піддонів пиляється. Хіба це не злочин, не тупоголовство тих, хто цим лісом розпоряджається?

На перехресті вулиць Партизанська і Коніщука в селі зібралося зо п’ять десятків представників сільської громади і перегородили проїзд вантажівці з причепом.Видерт 9

Майстер лісу тутешнього лісництва державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» Віктор Вавдіюк, який супроводжував машину, відразу ж накивав п’ятами, полишивши водія на відкуп громади. Ліс везли нахабно без жодних документів. Чим такі діяння відрізняються від самоуправства тих, кого ми називаємо злодіями? Різниці жодної. Тож сільським активістам довелося розвантажити машину тут же, на перехресті названих щойно вулиць для подальшого обміру деревини (на око — близько 20 кубометрів).

Тут же й вирішили, що частину лісу завезуть для потреб місцевої школи, а решту — для сім'ї загиблого в АТО героя Дмитра Герасимика.

Суботній селянський бунт представників Видертської громади переріс у вівторковий (20 січня) лісомайдан по-видертськи, на який зійшлося чи не півсела.

Сюди тепер прибули також активісти Правого сектору з батальйону «Азов» з міста Луцька, обласної організації «Громадське Волинь», журналісти Волинської телекомпанії «Аверс», газети «Полісся», представники Видертського лісництва і державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство».

Спершу приїжджі та окремі представники сільської громади вирішили побувати на місці розвантаження згаданого автомобіля та безпосередньо на лісових ділянках, де й відбувається заготівля лісодеревини.

Видерт 2

Гурт переважно молодих видертців з самого ранку зібрався біля розвантажених пообіч дороги колодок сосни, ялини, осики по 1,25 метра завдовжки. Вони одразу ж взяли в «оборот» лісничого Видертського лісництва Анатолія Ткачука і головного лісничого держлісгоспу Василя Фіца:

Видерт 1

— Чому водій не мав ніяких документів на завантажений лісоматеріал?

— Тому, що помічник лісничого не встиг завезти їх на лісоділянку (А. Ткачук).

— Чому тоді утік лісник Віктор Вавдіюк?

— Мабуть, злякався, щоб не побили (А. Ткачук).

— Чому такий товстий ліс ріжеться на куски по 1,25 метра, коли з нього можна різати нормальні дошки?

— Це вже питання не до мене, а до того, хто виграв тендер на купівлю-продаж лісодеревини (В. Фіц).

— А хто той тендер виграв?

— Підприємець Бусько, підприємець з села Тойкут Ковельського району, та виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» з Нововолинська, вул. Автобусна, 8 (В. Фіц).

— Чому простій людині, жителю села не можна виписати за свої гроші лісоматеріалу, чому лісівники прямо або натяками вимагають «позолотити руку»?

Видерт 7

— Будь ласка, приходьте з довідкою про забудову, виданою сільським головою, і виписуйте. А жоден лісівник не має права брати у вас гроші, оплачуйте через касу лісництва чи лісгоспу (В. Фіц)...

І ще десятки запитань обрушилися на цих двох чиновників. Окремі з них звучали як відверті звинувачення лісівників у хабарництві, їх потуранні різним заїжджим підприємцям у безпощадному вирізанні лісових масивів не тільки у Видертському лісництві, а й в усіх інших в районі (та це вже — робота правоохоронців).

 Для громади — нічого. Для вибраних — усе.

Якщо ліс — це загальнонаціональне багатство, то й вирізувати його працівники держлісгоспів повинні з урахуванням вимог і побажань місцевих громад та під постійним контролем їх представників. Як свідчить практика, у нас цього не робиться. Ріжуть там, де кращий ліс, майже не зважаючи на дозвільний центр обласного управління лісового та мисливського господарства, який теж згідно із законодавством зобов’язаний контролювати видані дозволи на лісозаготівлі.

Поки їдемо на лісову ділянку, звідки розвантажене в селі авто везло заготовки на палети (а інше авто, за свідченням очевидців, побачивши, що переднє зупинили, повернуло назад і «втекло» іншою дорогою), розмовляємо із жителем села Видерта Петром Нестеруком. Чоловік розповідає:

— «Ліс — наше багатство, а птахи — ваші друзі», — так саркастично люблять інколи говорити працівники лісового господарства. І саме ті, хто так каже, є нині найбагатшими людьми на селі, хоч всіляко намагаються те багатство прикрити від стороннього ока. Але не приховаєш від людей того, що не можна сховати. Попрацював кілька років лісником, чи то пак, майстром лісу, як звів собі і комусь із рідні нові хороми, придбав мотоцикла, а згодом — одного і другого буса тощо. От і починає думати-гадати сільська громада: «На сезонні роботи не їздив, заробітна плата — особливо не розженешся, бичків по півтонни вагою не здавав, то ж звідки такі статки? А-а-а, значить ліс — його багатство!? Він, лісник, навіть не друг людям — лісові птахи їхні друзі, а сам він «рукопокладений» доглядати за ящиком-скарбницею, з якої і сам часто черпає рукою, чи пригорщами. Щось подібне і в нашій Видерті спостерігається. Та, мабуть, не тільки у нас, а й в усіх селах району.

Отже, приходжу я до лісника Віктора Вавдіюка, а потім до лісничого Анатолія Ткачука як забудовник. У нас із дружиною — шестеро дітей, тож, нову хату зводимо. Прошу: випишіть мені дуба на лігари в нову будівлю. Нема, кажуть, відповідної ділянки, де дуби ростуть. А мені хлопці сказали, що саме дуби і ріжуть. От і їду зараз пересвідчитися у правдивості слів наших лісівників. До речі, нещодавно родичі померлого в селі дубчика на хреста зрізали, так лісник одразу ж на подвір’я приїхав: платіть, мовляв, за дерево, бо штраф великий випишу...

На ділянці — зрізані і дуби, і сосни

Коли пішки дісталися ділянки, відведеної під лісозаготівлю, багатодітний батько лиш руками розводив і все допитувався у лісничого Анатолія Ткачука: «Навіщо ви брехали? Он же більш як десять зрізаних дубів у ярусі лежить! Чого не виписали хоч якогось кривенького?»

Нічого було йому відповісти, бо і справді зрізані дерева цієї породи лежать згромаджені у купу цілими і готовими для завантаження на лісовози.

Видерт 4

А поряд — грубезні сосни. Лиш деякі з них — у кусках, довжиною по 6-8 метрів, а усі інші — по 1,25 метра.

Василя Фіца та Анатолія Ткачука члени видертської громади взяли в тісне кільце і почали вимагати різних пояснень. Посипались у їх адресу звинувачення у корупційних діяннях, в тому, що вони не є патріотами свого краю, не захищають, а всіляко потурають інтереси громади села Видерта.

Обидва лісівники, як могли відбивались від поки що словесних звинувачень, казали, що сосну з метр діаметром зрізали помилково; що дуба з білим кругом-позначкою, якого не можна зрізати, збила, мабуть, сосна, яка падала; що ціни на кубометр продукції обумовлені договором купівлі-продажу та ін. Але враз замовкли, коли один з видертців показав їм квитанцію про сплату за дрова по 50 гривень за метр кубічний, а лісник Віктор Вавдіюк вимагав у нього по 150 гривень. А що тут пани Ткачук і Фіц могли сказати: проти правди брехнею не попреш. Корупція, злодійство — очевидні.

 

... А біля сільради —велелюддя

У той час, коли ініціативна група кількома автобусами їздила на лісову ділянку (яка, до речі, не виділена на місцевості відповідними знаками-візирами, а на торішній хоч і є вони, та без ніяких написів), на імпровізованому в центрі села Майдані зібралося кілька сотень його мешканців.

Видерт 3

 

Видерт 5

Занепокоєні на їх думку незаконною вирубкою лісу (за словами Василя Фіца, у Видертському лісництві за минулий рік вирізано більш як десять ділянок), продажем деревини місцевим жителям за завищеними цінами, вивезенням її без будь-яких документів та без спеціальних маркувальних чипів, люди гули, мов розтривожений вулик.

Сюди прибули директор держлісгоспу В’ячеслав Кузьмич, Видертський сільський голова Михайло Євчук, волинські громадські активісти Павло Данильчук, Олег Боднарук та інші, голова громадської ради при Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства Петро Шишко, окремі депутати районної ради.

Пояснення давав В’ячеслав Кузьмич, від якого люди зажадали негайного звільнення лісничого Видертського лісництва Анатолія Ткачука, майстра лісу Віктора Вавдіюка, які допустили таку недбалість у роботі. Останні одразу ж і написали відповідні заяви. Директор також пообіцяв, що за фактами зловживань і виявлених порушень законодавства буде проведене службове розслідування.

Видерт 6

В’ячеслав Кузьмич також запевнив присутніх, що надалі працівники лісгоспу будуть консультуватися не тільки з депутатами Видертської, а й усіх сільських рад району про свою діяльність, проведення головних рубок лісу на тих чи інших лісових територіях.

У своєму виступі перед громадою громадський активіст Павло Данильчук висловив пропозицію звернутися до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства і обласної прокуратури з проханням теж провести службове розслідування фактів виявлених тут порушень та провести всебічну перевірку законності проведення масового вирубування лісу. А поки що, запропонував він, люди мають право створити паралельну громадську раду з охорони громадського порядку як в селі, так і в лісових масивах.

Він також порадив відтепер не випускати з лісоматеріалами жодного лісовоза. Такі пропозиції загальні збори підтримали і довірили очолити цю громадську раду Анатолію Клімарчуку.

Василь Сусик

с. Видерта,

Камінь-Каширський район,

Волинська область.