Адміністрація Президента протягує в парламенті свою судову реформу – експерти РПР

Експерти Реанімаційного пакету реформ (РПР) б’ють на сполох. Президент Петро Порошенко своїм законопроектом хоче узурпувати судову владу, без серйозного громадського обговорення поспішно поставивши свій законопроект на порядок денний парламенту вже 13 січня. Натомість, у самій Адміністрації Президента це заперечують, стверджуючи, що архітектуру документа визначає Рада з питань судової реформи, а не Петро Порошенко. “Ні корупції!” з’ясовувала суть справи в самих експертів.   

_DSC1508Олексій Філатов, заступник Глави Адміністрації Президента України

По-перше, законопроект (Проект Закону про забезпечення права на справедливий суд - Ред.), який внесений Президентом на розгляд парламенту, розроблений не Президентом, а Громадською радою з питань судової реформи, яка була створена три місяці тому при Президентові України. Рада складається з 32 представників усіх секторів юридичної спільноти - і науковців, і практикуючих юристів, і представників міжнародних експертних організацій, таких як Рада Європи, ЄС та ОБСЄ. Також у раду увійшли представники громадських організацій, зокрема, представник Реанімаційного пакету реформ Роман Куйбіда.

Результатом трьохмісячної роботи ради став законопроект, який внесений наразі Президентом. Основний фокус в ньому робиться на суддів, на їх статусі, на обов’язках та відповідальності. При цьому, всі процедури, які стосуються добору, призначення суддів на посади, переведення суддів між судами, робляться максимально прозорими та публічними.

Цей конкурс буде проводити Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), яка обирається прозоро за результатами відкритого добору кандидатів. Президент відмовляється від частини своїх повноважень.

Наприклад, якщо сьогодні Президент за власним розсудом на підставі заяви судді переводить суддю між судами і дає можливість судді займати ту чи іншу посаду в тому чи іншому суді, новий законопроект такого не передбачає. Лише на підставі конкурсу, який проводить ВККС, суддя може претендувати на посаду в суді. І кар’єра судді залежить виключно від його професійних досягнень. Якщо суддя показав результати, які дозволяють йому претендувати на посаду у вищому суді - апеляційної чи касаційної інстанції, - тільки тоді він може обіймати таку посаду.

Якщо раніше Президент призначав за власним розсудом членів Вищої ради юстиції, зараз він проводить відкритий конкурс.

_DSC1522Роман Куйбіда, головний експерт групи з судової реформи РПР

Я - учасник Ради з питань судової реформи. Та таку можливість я мав у робочій групі з питань судової реформи, яку створив Янукович. Чому ми підняли питання політичної залежності суддів і зробили ключовим? Тому що на цій раді все те, що стосувалось повноважень Президента, було темою табу на обговорення. Казали: “Давайте це будемо робити пізніше, але не зараз”.

Олексій Філатов каже, що запроваджується відкритий конкурс. Але так само відкритий конкурс передбачає чинний Закон “Про судоустрій і статус суддів”. Всі ми добре пам’ятаємо, як під впливом Адміністрації проводився цей відкритий публічний конкурс. Насправді, всі домовленості були досягнені раніше, а відкритість - це про людське око, для журналістів.

Пан Філатов переводить розмову з тих ключових проблем, які ми (Реанімаційний пакет реформ - ред) називаємо, на ті деякі позитиви, які дійсно містить президентський законопроект. Але ключовий момент - політичну залежність - цей законопроект не вирішує. Політична залежність більше зміщається зі сторони Верховної Ради до Президента.

Президентський законопроект дуже сильно торпедують, не зважаючи на наявність альтернативного законопроекту  народних депутатів. Розроблений спільно з Міністерством юстиції та Реанімаційним пакетом реформ депутатський проект Закону передбачає те саме, що й президентський, але крім того, він ще й усуває політичні органи, як це передбачено в Коаліційній угоді, від переведення суддів, від вирішення питань кар’єри суддів. Він приводить судову систему у відповідність до європейських стандартів.

Окрім того, ми передбачили механізм, який не дасть можливість суддям відфутболювати звернення громадян. Якщо людина помилилася з підсудністю її справи  - інколи навіть юристи не можуть розібратись, - нехай суд направляє звернення до суду, яке буде розглядати.

Крім того, законопроектом передбачено запровадження електронного правосуддя. Звернутись до суду можна буде електронною поштою.

Я гадаю, кожен добре пам’ятає події річної давнини, коли судова система за вказівкою Адміністрації Президента арештовувала активістів Євромайдану, забороняла мирні зібрання, позбавляла автомайданівців водійських прав та чинила інші безчинства. Це все стало наслідком  того, що судова система залежала від президента Януковича. Ми не хочемо ще одного Президента Януковича.

Та реформа, яку запропонував на розгляд парламенту Президент Порошенко, зберігає всі важелі впливу, які мав Янукович. Президент на початку роботи Ради з питань судової реформи, яка власне запропонувала цей законопроект, чітко задекларував: “Я не буду втручатись у діяльність суддів”. Але чому залишаються важелі впливу, якими Президент вже зараз починає послуговуватись?

Наприклад, він переводить суддів. Присягу судді складають тільки в присутності Президента. На вірність Президенту? Може ліквідовувати суди. Всі ці важелі впливу використовувались раніше.

Тільки Президент може підписувати посвідчення суддів, навіть головам судів, до призначення яких він на сьогоднішній день не має відношення, адже голів судів обирає колектив, а не Президент. Не підписуючи посвідчення, він може таким чином позбавити суддю повноважень. Всі ці важелі впливу даватимуть можливість Президенту відчувати себе главою судової влади.

Зараз, до прикладу, 300 суддів очікують своєї присяги. Президент не справляється з цими повноваженнями. Він досі майже рік не може привести їх до присяги. Це означає, що ми з вами оплачуємо зарплату усім цим 300 суддям вже протягом багатьох місяців, а правосуддя вони не здійснюють. Замість них здійснюють їхні колеги, які часто перевантажені іншими справами. От таке у нас і виходить правосуддя. Тяп-ляп, аби швидко справу вирішити, бо суддів притягнуть до відповідальності за порушення строків розгляду справи.

Останні результати соціологічних досліджень Центру “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва” показують, що лише 4% громадян погоджуються, аби Президент і ВР брали участь у призначенні судді. Практично кожен другий підтримує створення незалежного органу, який би відповідав за призначення суддів, в складі якого були б і судді, і представники громадськості.

75% суддів, які були опитані, казали про першочерговість завдання судової реформи: “Позбавте нас  впливу Президента і парламенту”.

Цю реформу потрібно проводити на рівні змін до Конституції. На жаль, не пропонує Президент таких змін. Відповідні зміни до Конституції також є нагальними, хоча, звичайно, обговорення змін до Основного Закону не повинно перешкоджати проведенню судової реформи на рівні нової редакції закону “Про судоустрій і статус суддів”.

Що стосується корупції в судовій системі, то це має бути роботою Антикорупційного бюро, яке зараз створюється.

Бо ж ми бачили, Президент призначив Генпрокурора, і виникають питання: а де справи проти суддів, чому вони досі не в судах, чому не проведено об’єктивних розслідувань щодо суддів, які допускали свавілля під час подій на Євромайдані, наприклад? Чому Президент, вносячи свій законопроект, пропонує ще на три місяці відтягнути призначення Вищої ради юстиції? Вища рада юстиції - це орган, без якого не можливе звільнення жодного судді. Насправді цей процес затягнеться ще довше. Жодного судді не буде звільнено з посади.

Ми конструктивні. Ми пропонуємо, щоб ці два законопроекти розглядались разом. Бо вони стосуються однієї і тієї самої теми. Ми за те, щоб парламентський комітет доопрацював ці обидва законопроекти. Якщо зняти питання політичного впливу, судова система досягне результатів.

vlcsnap-2015-01-13-03h24m52s218Тарас Шепель, експерт групи з судової реформи РПР

По-перше, у поданому законопроекті Президента назва “Про забезпечення права на справедливий суд” не відповідає змісту. Пропонується викладення в новій редакцїі закону про судоустрій, про що вже було подано законопроект.

По-друге, при такій ситуації ігнорується робота експертів, громадських активістів, європейських експертів, фахівців Міністерства юстиції, яка робилася з березня до кінця 2014 року і реалізувалася вже в поданому раніше народними депутатами законопроекті.

У президентському законопроекті є низка контрреформаційних норм. Він виступає проти утворення в Україні незалежного професійного суду.

Пересічним громадянам може бути не зрозуміло, чому так не можна довіряти Президенту. Можливо, він гарний і впорається із завданнями. Але є основоположні принципи побудови державної влади, які будуються на розподілі влад. Завдяки цим принципам успішно розвиваються європейські країни, США. У цих країнах судова влада - незалежна. Суд виконує свої принципи. В Україні він залежний від адміністративного впливу (всілякого роду дзвінків як з центральної влади, так і місцевих органів) і корупційним впливам. Це прямозалежні речі, бо адміністративний вплив породжує корупцію. Виконавча влада буде закривати очі на корупцію в судовій системі".

Тут не йде мова про конкуренцію способів здійснення реформи. Тут питання в тому, що ми бачимо у президентському законопроекті контрреформаторські норми.

vlcsnap-2015-01-13-03h16m10s231Сергій Лещенко, народний депутат від партії «Блок Петра Порошенка»

Мене засмутили особливості президентського закону, бо нам відомо, що законопроект Оксани Сироїд був підготовлений раніше. Він не виносився на комітет Руслана Князевича (Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, депутат від партії «Блок Петра Порошенка» - “Ні корупції!”). Його свідомо затримували для того, щоб дочекатись президентського проекту.

На зібраному в суботу комітеті, де був і пан Олексій Філатов, законопроект Оксани Сироїд не слухався. Депутати отримали документ Президента за одну годину до початку комітету. Ніхто з них фізично не зміг проглянути 300 сторінок. І знову все з ходу, через коліно переламали. Голосували без обговорення.

Неприпустимо в нашому суспільства після демократичних перетворень, які були анонсовані, використовувати практику ламання через коліно. Я - за те, аби був прийнятий за основу громадський законопроект або був розроблений спільний законопроект, але неможливо усіх гнути через коліно, оскільки цей черговий фактор, такий законопроект ще більше вносить розкол.

Найсмішніше, що вчора увечері мені написав у фейсбуці Андрій Портнов - наш політичниий втікач. Він каже, цей законопроект є плагіатом його документу, що там переписані повністю глави, розділи, що 90% тексту - це те, що він писав у 2010 році, і тепер він збирається влаштувати з цього приводу публічний скандал, як він сказав.

Я не маю позиції щодо того, чи є це плагіатом чи ні, але факт лишається фактом  - Андрій Портнов був великим лобістом того законопроекту, який поданий сьогодні Президентом, який потім через коліно проштовхнутий через комітет і вже 13 січня має стояти в порядку денному.

Текст: Микола Мирний