Журналіст «Нью-Йорк Таймс» Ендрю Лерен про планування та роботу над розслідуваннями

Джерело світлини: http://netzwerkrecherche.org/wordpress/blog14/der-investigative/

Джерело світлини: http://netzwerkrecherche.org/wordpress/blog14/der-investigative/

Однією з найбільш очікуваних секцій Шостої щорічної конференції журналістів-розслідувачів «Журналістські розслідування в Україні і Європі: досягнення, проблеми і перспективи розвитку», організованої Інститутом розвитку регіональної преси, для мене була практична секція з планування та роботи над темами журналістських розслідувань легендарного американського журналіста, розслідувача газети "Нью-Йорк Таймс" Ендрю Лерена.

Ендрю Лерен на прикладах своєї роботи в одній за найбільших та найвпливовіших газет світу розповів, як можна використовувати журналістику даних, де шукати теми і як написати якісне розслідування.

Я пропоную тут витяги з його розповідей, які мене найбільше вразили і надихнули.

Адже почасти розслідувачу важко знайти теми, джерела інформації, ідеї, хоча, за словами Ендрю, вони лежать на поверхні. Просто: 

Слухайте і читайте

Перше, що потрібно робити, - це уважно слухати і читати. Не варто шукати одне приховане джерело, яке нам надасть всю інформацію. Насправді потрібні дані можна отримати різними способами, переконаний Ендрю Лерен.

І навів як приклад історію про спортсмена Йохана Мюлега, яка підштовхнула його написати розслідування. Одного разу, коли Ендрю дивився трансляцію Олімпійських Ігор, він почув, що за Іспанію в лижному виді спорту виступає Йохан Мюлег. Він зацікавився, чому лижник з таким прізвищем виступає не за свою збірну, а за збірну іншої країни, скільки таких Йоханів Мюлегів є в різних збірних, а скільки -  за збірну США.

- Я подзвонив в американський олімпійський комітет і попросив надати базу даних олімпійців за 30 років. Але вони відмовили. Я пішов в громадську бібліотеку і запитав, які є в них книги про олімпійські ігри. Відкрив бібліографію, звідки ці книги беруть інформацію. Серед решти в бібліографії був схований маленький пункт джерел як бібліотека в Лос-Анджелесі. Маленька і специфічна. Я задзвонив у ту бібліотеку і сказав, що шукаю список всіх спортсменів-олімпійців за останні 20-30 років. І вони погодились надати таку інформацію. Таким чином я безкоштовно отримав таблицю про всіх спортсменів, які виступали за збірну США за останні роки. У мене був список з 3000 спортсменів. В таблиці в одній з колонок було вказано місце народження спортсменів. Завдяки цьому моє поле пошуку скоротилось до більше сотні людей. Хочу наголосити, що розслідування цих деталей не було моїм основним проектом, просто це викликало в мене цікавість, тому багато часу йому приділяти не було змоги. Тому щодня я брав 3-4 імені зі списку і намагався розібратись, чи вони поміняли країну, за яку виступали, чи це люди, які просто народились в іншій країні, але творились як спортсмени в СЩА. І виявилось, що в моєму списку було багато Йоганів Мюлегів.

Задайте запитання - чи завдана шкода і кому?

Ендрю Лерен зауважив, що одним із головних питань, яке розслідувачі повинні собі поставити, коли вони отримали дані і планують їх далі розслідувати, це чому ми за це беремось? Яка шкода завдана? Хто страждає?

- Ми намагались відповісти на запитання – яка шкода? І прийшли до висновку, що громадянство США отримати пересічній людині дуже складно. Але, виявилось, не для олімпійців. Адже Конгресом був розроблений окремий законопроект, який дозволяє спортсменам-олімпійцям змінювати громадянство дуже легко.

Тобто, тут можна вбачати певну дискримінацію. І коли Ендрю проаналізував результати збірної США на Олімпійських Іграх, то виявилось, що така технологія впливала на те, які результати показувала збірна. Це дуже простий приклад, який ілюструє те, як одна таблиця може наштовхнути на цікаве розслідування, яке потім мало широкий резонанс та обговорення.

Шукайте історію 

Уважно придивившись до карти нью-йоркського марафону, Ендрю Лерен знайшов ще одну тему для розслідування. Варто було просто прослідкувати маршрут марафону і виявити, що на нього припадає багато станцій метро. І коли отримати дані про всіх людей, які біжать марафон, то можна дійти до висновку, що дехто з них махлює. Завдяки розслідуванню було виявлено брудні секрети марафону. Виявилось, що деякі люди, які хочуть отримати медалі, готові обманювати.

- Перше, що я роблю, коли берусь за історію, це задаюсь запитаннями: де мені взяти дані, з ким поспілкуватись, де можуть бути документи, що написали журналісти щодо цієї теми, що треба прочитати, - розповідає Ендрю Лерен.

Отож, продовжуючи історію створення матеріалу про марафон, Ендрю розповів, що отримав базу даних з іменами учасників, а також даними, які фіксувались завдяки чіпам, що були встановлені на кросівках бігунів. І він помітив, що під час марафону є категорія людей, чіпи яких один час подавали сигнали, а потім зникали і потім з’являлись на інших дистанціях. Тобто, достовірність результатів тих учасників досить сумнівна.

А завдяки фінальним світлинам марафону Ендрю прослідкував , що бігуни почасти продають номер. Так, 61 літній бігун з Італії продав свій номер за певну суму молодому чоловікові і таким чином в забігу для людей старше 60 років під його номером переміг хлопець 25 років. І, як завжди, Ендрю задався питанням – кому ця подія могла завдати шкоди? Виявилось, що другим у цьому забігу прийшов чоловік, який хворий на рак і вже наступний марафон навряд чи буде бігти. Для нього ця перемога значила дуже багато. І він розповів Ендрю свою історію.

- Саме такі історії ми шукаємо, коли пишемо розслідування, - наголосив Ендрю. - Навіть найпростіші речі мають наслідки, які впливають на життя людей.

Знаходьте те, що упустили інші 

Навіть в темах, які мають резонанс і над якими працюють багато журналістів-конкурентів, можна знайти те, чого вони не помітили, -переконаний Ендрю. І воно може бути дуже суттєвим і стати темою для розслідування.

- Якщо ви щось розслідуєте, то скоріш за все ви на цьому полі один, навіть у тих темах, про які багато пишуть, - каже Ендрю.

Для пояснення своєї тези, Ендрю навів розслідування про вибух газової труби в Каліфорнії, від якого постраждали люди.

- Мене з колегами попросили висвітлити цю резонансну подію. Моє завдання було дізнатись про те, як часто стаються вибухи і скільки людей від них страждає. Протягом роботи я собі на останніх сторінках блокнота записував запитання, на які не завжди знаходиш відповіді, коли приходить дедлайн для написання матеріалу. Одним з питань, яке залишилось без відповіді, було - хто винен в таких випадках, і чи несуть винні відповідальність. Виявилось, що компанії, які обслуговують труби, погано слідкують за їх станом, погано експлуатують їх. Я отримав базу даних, де була інформація по кожному вибуху газових труб, які стались в США. Окремо я отримав іншу базу даних про те, які штрафи і покарання отримували газові компанії від різних органів влади. І коли я порівняв ці два документи, то зрозумів, що газові компанії, які були винуваті у вибухах, ніколи не були покарані. І я був єдиним журналістом, який задався питанням, хто винен і як винуватець був покараний за вибухи. Мені тоді здалось це дуже дивним, адже тема була на слуху, і багато журналістів працювало над нею.

Збирайте бази даних, навіть якщо зараз вони не потрібні

Навіть з першого погляду непотрібні дані можуть стати поштовхом до розслідування. В цьому можна переконатись з іншої розповіді Ендрю про написання статті про життя постраждалих від урагану Катріна півроку опісля трагедії.  Справа в тім, що Ендрю збирав усі документи щодо цієї події, бази даних, не завжди знаючи, чи  буде їх використовувати. Серед того масиву документів згодом виявився список Червоного Хреста з переліком і номерами телефонів тих, хто планував виїхати з Нового Орлеану. Через кілька місяців після трагедії Ендрю вирішив обдзвонити людей, аби дізнатись, як склались їхні долі.

- Виявилось, що якщо ви білий і у вас є гроші, то у вас є шанси повернутись у Новий Орлеан, але якщо ви чорний, без грошей – це правило не спрацьовує, - розповідає Ендрю. -  Однак майже всі люди почували себе так, ніби про них забула країна. Ми мали змогу показати і прослідкувати тенденції в цих історіях. І наше розслідування відбулось завдяки цьому списку. Тому шукайте і збирайте бази даних, особливо, якщо вони безкоштовні. Навіть якщо ви не знаєте, як і коли ви їх будете використовувати.

Ендрю Лерен переконаний, що в базах даних, електронних таблицях можна знайти багато тем для розслідувань. Головне – задавати собі складні запитання і шукати на них відповіді.

Звичайно, можливості для розслідувань в США і в Україні не однакові, та й реагування влади на них різниться. Однак, вказані поради дуже практичні і предметні, всі вони мають за собою досвід американського журналіста і без заперечень можуть бути застосовані в роботі розслідувачів України. Тож, колеги, до роботи!

Надія Вірна, для "Ні корупції!"