8 тез про боротьбу з корупцією

сингапур1Невелика влада, надана людям, які не можуть гідно прожити на свою зарплату,
створює стимули для її неправильного використання.
Лі Куан Ю

Ми часто намагаємося вигадати унікальні реформи. Нарікаємо на недосконалість законодавства, відсутність фахівців чи системність проблеми, що унеможливлює її вирішення.

Україна сьогодні не є передовою державою, а її проблеми далеко не є унікальним. Ми не є першопроходцями, яким потрібно вигадувати оригінальні рішення. Історія інших країн, буквально, на тарілочці дарує нам успішні практики тих, хто пройшов цей шлях багато років тому. Успішних досвідів багато: скандинави, Грузія, Сінгапур.

Хочеться зупинитись саме на сінгапурській історії і їхній практиці протистояння корупції. Отже кілька тез з мемуарів прем'єр-міністра Сінгапуру.

1. Необхідною попередньою умовою для існування чесного уряду є те, що кандидатам на урядові пости не потрібні великі гроші, щоб домогтися обрання, інакше вони приводять у дію порочне коло корупції.

Висока вартість виборів була і є прокляттям багатьох країн. Витративши значні кошти на виборчу кампанію, переможці повинні не тільки повернути витрачені гроші, але й накопичити кошти для наступних виборів. Ця система відтворює себе знову й знову.

2. Щоб заручитися  підтримкою виборців, партіям не обов'язково викидати шалені суми коштів на виборчі кампанії. Значно дешевшим способом отримати підтримку є створення робочих місць, забезпечення шкіл, створення сучасних лікарень та громадських центрів.

3. Не варто переоцінювати значення ЗМІ у боротьбі з корупцією. У той час, коли ЗМІ мають власника, вони можуть бути елементами потенційних корупційних систем, що вибудовуються їхніми власниками. Не достатньо писати про корупцію – потрібна політична воля на її знищення.

4. Прагнення отримати схвальні оцінки від народу штовхає уряд до популістичних кроків. Зменшення заробітних плат вищим чиновника завжди отримує схвальні відгуки суспільства – але на фоні псевдожертовності залишається не поміченим левова частка витрат на обслуговування та пільги таких "співчуваючих народу" лідерів країни.

5. Уряд може залишатися чистим і чесним тільки в тому випадку, якщо чесні й здібні люди будуть проявляти бажання боротися на виборах і обіймати офіційні посади.

Для цього необхідно платити їм заробітну плату, яку можна порівняти з тією, яку людина, що володіє їх здібностями й чесністю, міг би заробити, займаючи посаду керуючого великою корпорацією, або займаючись приватною практикою. Дискусія навколо заяви Мустафи Найєма про зарплату народного депутата продемонструвала неготовність українського суспільства до такого підходу.

6. Приведення до відповідності заробітних плат членів уряду та парламенту має стати гідною винагородою за сприяння виходу країни із кризи. Після отримання незалежності зарплата міністрів Сінгапуру була заморожена. І лише після подолання безробіття збільшена на 45%. А отже, заяви Мустафи є передчасними.

Успішна модель повинна передбачати створення прямої залежності рівня зарплат держсектора від рівня податків сплачених від доходу отриманого приватним сектором.

7. Чесність і порядність повинні стати невід'ємними рисами першого покоління реанімаційної влади.

Піддаючи своє життя небезпеці, домагаючись влади не для того щоб розбагатіти, а для того щоб змінити суспільство – людина спроможна на безкорисливу віддачу. Але створити подібних людей не можна, бо не можна відтворити ті умови, у яких люди стають такими.

8. Створена антикорупційна система повинна проектуватися в тому числі й на її авторів. Можливість притягнення до відповідальності тих, чиє дітище спрацювало проти його автора, є найкращим гарантом ефективності.

Перед законом усі єдині!

Повний текст статті за посиланням на УП.