Корупція як основа сучасного українського ринку зброї

Зброя корупция

Автомат по ціні курки
За оцінками журналу Foreign Policy, в деяких країнах третього світу, які налагодили серійне виробництво «калаша», собівартість автомата рівноцінна вартості домашнього птаха. В Польщі та Угорщині - найближчих наших сусідів - його вартість не перевищує 400 доларів, а в США автомат Калашникова і взагалі можна придбати в будь-якому магазині зброї за 250-300 доларів.
Про такі ціни українські шанувальники зброї можуть тільки мріяти і по-доброму заздрити своїм іноземним колегам. Адже за останні півроку вітчизняні продавці зброї вдвічі, а то і втричі підняли ціну на дітище Михайла Тимофійовича.
Посередницькі схеми
Сьогодні ціни на мисливські карабіни Маяк-МКМ  чи Форт-202, які по суті і є цивільними зразками автомата Калашникова, в українських магазинах коливаються в межах 17-19 тисяч гривень. Ще у березні ці карабіни можна було купити за 8-9 тисяч грн. Хоча і ця ціна, як показує приклад інших країн, є занадто завищеною.
Нещодавно журналісти одного із українських телеканалів провели розслідування і з’ясували, що автомати Калашникова наше Міністерство оборони продає приватним структурам по 450 грн. за одиницю. Далі ці уповноважені фірми перепродають автомати збройовим заводам, які і «оцивільнюють» автомати, перетворюючи їх на мисливські карабіни.
Враховуючи початкову вартість автомата і простоту переобладнання його для цивільного ринку, така захмарна ціна, пояснюється виключно жадібністю та безкарністю учасників корупційного ланцюжка.
Продавці зброї тільки знизують плечима і кивають у бік курсу долара, який за кілька останніх місяців виріс удвічі. Але і тут все якось не в’яжеться. Яке відношення має іноземна валюта до української зброї, яку продало наше Міноборони вітчизняній компанії, яка перепродала її для переобладнання, знову ж таки, українському збройовому підприємству? Авжеж, ніякого!
В неофіційних розмовах зброярі кажуть, що винна у всьому бюрократична система та корупційні схеми МВС та МОУ, які «зжирають» левову частку ціноутворення і на яких годуються не чисті на руку чиновники.
Саме близькі до керівництва правоохоронних органів компанії-посередники, які по суті заробляють тільки на тому, що транспортують зброю з однієї точки до іншої, і є однією з головних причин, чому на цінниках в українських магазинах зброї з’явився черговий нуль.
Нелегальна зброя
Втім, подібні схеми, за словами експертів, нічого хорошого, окрім надприбутків посередникам та продавцям зброї, не принесли. Навпаки, тільки ще дужче оживили «чорний» ринок зброї. Адже на тіньовому ринку  військовий зразок автомата Калашникова можна придбати за 500 доларів, що удвічі дешевше,  ніж у ліцензованих магазинах. А воєнний конфлікт на Донбасі дає можливість забезпечити зброєю всіх бажаючих.
З моменту початку антитерористичної операції на Сході країни попит на вогнепальну зброю на «чорному» ринку виріс ледь не втричі. За різними оцінками, із зони АТО вивезено щонайменше 50 тисяч одиниць різного роду стрілецької зброї.
Куди саме в першу чергу йдуть купувати зброю загнані в кут ціновою політикою українці, можна побачити, порівнявши офіційні дані МВС та громадських організацій.
Правоохоронці стверджують, що  в Україні зареєстровано більше 650 тисяч власників зброї, у яких на руках 850 тисяч «стволів». А от за даними швейцарського збройового проекту Small Arms Survey, обсяги нелегальної зброї в Україні складають майже 6 млн. одиниць.
Війна як бізнес
Те, що держава давно начхала на збройовий ринок в середині країни, свідчить і її оборонна політика за останні 15 років. Адже увесь цей час Україна для власних потреб нічого не розробляла і не виробляла. 98% ВПК України працювало на експорт. Саме тут можновладці бачили основний заробіток для себе.
В результаті ми отримали ситуацію, при якій найбільший український збройовий завод, завдячуючи конструкторам Česká zbrojovka, виготовляє сімейство пістолетів Форт, а за ізраїльською ліцензією гвинтівку Форт-221. Хоча потужностей і різного роду напрацювань вистачило б на добрий десяток нових вітчизняних зразків вогнепальної зброї. Втім, це було нікому не цікаво, адже розвивати внутрішній ринок складніше, ніж розпродавати за кордоном радянські зразки за безцінь.
Отак і виходить, що чим довше держава зволікає з лібералізацією законодавства щодо вогнепальної зброї, закриває очі на непрозорі схеми ціноутворення, тим корумпованішим стає цей «ринок». Врешті від ринку не лишається нічого - тільки схеми, відкати і  нажива.
Сучасний український легальний збройовий ринок є  лише вершиною айсбергу корупції та чорного ринку. Можновладцям набагато цікавіше заробляти на «тіньових» схемах продажу зброї, ніж зробити все можливе, аби українці змогли самі себе захистити.
Україна давно, вже 23 роки потребує прийняття ліберального Закону про цивільну зброю, який  зможе створити чіткі і зрозумілі правила гри імпортерів, конструкторів, продавців, виробників та покупців. Чим довше влада зволікає, тим більше втрачаємо ми.