Системні вади слідства перешкоджають розкриттю злочинів щодо майданівців

preview_w240zc0Відсутність єдиного центру керівництва слідством унеможливлює розслідування справ, встановлення взаємозв’язку подій, співучасників, замовників, - пише Павло Дикань на сайті Ракурс.

Адвокати, які представляють інтереси родичів загиблих під час Революції гідності, звернулися до Консультативної ради при ГПУ з інформацію про те, як провадиться розслідування.

Першою потерпілою з Майдану, справою якої я зайнявся, була студентка зі Львова, побита беркутівцями в ніч на 30 листопада. Уже зранку 1 грудня ми подали заяву про кримінальне правопорушення, і дівчину допитали як потерпілу в прокуратурі міста Києва. З цього фактично почалася робота з підтримки інтересів потерпілих під часМайдану.

На сьогодні юридичний супровід надається 15 потерпілим під час подій 30 листопада, 1 грудня, 18, 19 та 20 лютого. Є хлопець, якого побили в січні, є поранені під час подій 18 лютого.

Найголовніше, звісно, це справа Небесної сотні. У цій справі я беру участь як представник родин семи загиблих. Також є справа Дмитра Чернявського, який загинув уже згодом, 13 березня, під час бійні після мітингу в Донецьку.

За час роботи по цих провадженнях сформувалася група адвокатів, яка спочатку працювала за подіями Майдану по студентах і журналістах, тобто, справи по 30 листопада і 1 грудня.

Згодом більша частина цих адвокатів перейшла на допомогу сім’ям загиблих. Найголовніше, чого ми досягли за цей період, — певна систематизація відео- та фотодоказів, виявлення свідків подій, і, відповідно, подання матеріалів до органів слідства заради забезпечення професійного ведення провадження. Однак на цьому напрямку справи рухаються найважче.

Зима, яка нас змінила

Зима, яка нас змінила

Найголовніші перепони — це системні вади, які заважають розслідуванню. Мені не відомо, якою є причина таких вад. Вона може бути як політичною, так і суто організаційною. Будемо вважати, що організаційна.

Фактично більшість учасників, адвокатів, впевнені, що всі події, які відбувались у країні з 30 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року, пов’язані між собою. Тобто, спочатку вони відбувалися з метою утримання при владі колишнього президента, а на останньому етапі — вже з метою максимального послаблення державної влади, системи управління, підтримки сепаратизму і створення умов для захоплення території України.

Можливо, вони почалися якимось чином випадково, але надалі ними керували з єдиного організаційного центру. Центром було або вище керівництво держави, або ті, хто їх до цього спонукав. В основу Римського права ввійшов принцип «Шукай, кому вигідно» — cui prodest. Думаю, що саме тут його використання наведе на справжніх ляльководів злочинів.

Тільки живи!

Тільки живи!

Тому розслідування має вестися щодо дій вищого керівництва держави, а всі інші справи повинні бути доказами в цій справі.

Фактично розслідування всіх окремих злочинів (побиття, катування, викрадення, вбивства, поранення тощо) повинно створювати преюдицію для звинувачення вищих керівників держави у скоєнні злочину проти людяності.

Україна підписала, але не ратифікувала Римський статут, у якому визначено такі злочини. Україна подала до Міжнародного кримінального суду декларацію про визнання юрисдикції цього суду стосовно злочинів, що їх було  скоєно на території України в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Але там ще не ухвалено рішення щодо прийнятності цієї справи, не в останню чергу таке рішення залежить від якості проведеного слідства.

Пам'яті Небесної сотні

Пам'яті Небесної сотні

Що відбувається нині?

 Усі ці провадження, починаючи з побиття студентів, ведуться окремо. Немає єдиного центру, який давав би змогу вести аналітику по справах, встановлювати взаємозв’язок подій, співучасників, замовників і т.д. Є окремі провадження в Генеральній прокуратурі, є провадження у прокуратурі міста Києва, в прокуратурах районів, у Запоріжжі, Хмельницькому. Є окрема справа по вбивствах співробітників МВС, яка розслідується МВС. Окремим епізодом розслідується підпал Будинку профспілок, що призвело до загибелі людей.

Є провадження, яке було порушене по факту смерті Сергія Нігояна. У межах цього кримінального провадження розслідуються всі вбивства і вогнепальні поранення. Усі ці епізоди можуть розслідуватися окремо, однак має бути єдине керівництво слідства, яке консолідує інформацію. Розслідування в усіх провадженнях має бути спрямоване не лише на встановлення безпосередніх виконавців злочинів, але, і це найголовніше, на співучасників та замовників.

Кожне з проваджень має стати фундаментальним доказом у справі щодо замовників цих злочинів, частина з яких готувалася заздалегідь. Тому що, наприклад, незаконні парамілітарні утворення (так звані тітушки) почали створюватися задовго до подій Майдану.

Тобто, поки слідство (а саме Генеральна прокуратура України) не почне працювати над загальною стратегією розслідування, не встановить собі кінцевою метою саме обвинувачення колишнього керівництва України у скоєнні злочинів проти людяності, результату не буде.

До сьогодні немає зведеної аналітики по кримінальних провадженнях, немає загального керівництва провадженнями. Фактично зусиллями адвокатів у декількох випадках ми наводили слідство на пов’язані справи. Тому ми вважаємо, що є системні вади в підході до розслідування цих справ. Відсутність єдиного координаційного центру, єдиного керівника, який володіє інформацією і має можливість за допомогою інших слідчих вже розглядати загальніші версії, призводить до того, що в межах одного окремого провадження може бути й не видно пов’язаних подій, взагалі всієї картини. Тому ми, адвокати, виробили певну стратегію слідства, яку хотіли би запропонувати на розгляд Консультативної ради при ГПУ.

Окремо розслідується справа щодо викрадення і вбивства хлопця 21 січня. Як з’ясувалося потім, за цим стояли «оплотівці». Цю справу взагалі було закрито в Києві. Через слідчого суддю я домігся скасування відповідної постанови. Звернувся до Генеральної прокуратури, яка забрала цю справу до себе. Адже по «Оплоту» є окрема справа, і є ряд збігів: перше вбивство відбулося 22 січня, і це зафіксований факт наявності «Оплоту» в Києві. Друга поява «Оплоту» в Києві припадає на 18 лютого, коли знову почалися вбивства. Тобто, це очевидні, пов’язані речі, які щонайменше мають право на окрему версію, котра повинна розслідуватися. Але цього не сталося внаслідок того, що немає обміну інформацією. Такі приклади свідчать про системні вади в підході до розслідування.

небесна_сотня_покарання_пр(1)

Окреме питання — це доказова база.

На жаль, є проблеми з експертною спільнотою, яка взагалі не дає можливості професійно розслідувати цю справу.

Упродовж останніх років тотально розвалювалася система експертної оцінки, багато спеціалістів пішло з неї і втратило право на проведення судових експертиз.

Водночас питання залучення міжнародних експертів не врегульовано законодавством.

Наше законодавство взагалі не пристосоване до такої справи, адже таких злочинів в історії України ніколи не було.

Ці події не можна кваліфікувати в цілому як убивство громадян, тому що вбивство не було метою.

Метою було знищення держави Україна, а всі інші злочини були спрямовані саме на досягнення цієї мети.

Можливо, на певному етапі слід встановити, що і до якого рівня може розслідувати Україна, а далі необхідно передати справу до юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

РАКУРС