Політолог про можливість купівлі вугілля в «ЛНР» і «ДНР»

Фото gazeta.lviv.ua

Фото gazeta.lviv.ua

Українські ЗМІ підірвала новина про те, що Мінпаливенерго розглядає можливість купівлі вугілля в «ЛНР» і «ДНР».

У цій дискусії як в дзеркалі видно всю незрілість українського суспільства, яке як і раніше не віддає собі звіт, в яких умовах перебуває держава і якою має бути оптимальна стратегія виходу з колапсу, в якому опинилася Україна.

Про це пише політолог Юрій Романенко у своєму блозі на «Хвилі», повідомляє ZIK

«Я вважаю, що підхід України повинен бути гранично раціональний. Ми повинні дивитися на Донбас, як на територію, чиї ресурси ми можемо і повинні спрямовувати на нашу модернізацію. Якщо, скажімо, війна знизила ціну на донецьке вугілля вдвічі, то треба його брати. Ми повинні бути розважливими. Якщо наш розрахунок робить нас сильнішими, ми перестаємо випрошувати кредити у Заходу, то ми опинимося на вірному шляху. І нам цьому шляху найвірнішим другом нам буде калькулятор. Наприклад, якщо незалежна Лугандонія знижує наші витрати, скажімо, на 56 мільярдів гривень, то нам вигідна така Лугандонія.

Вона покращує наш платіжний баланс. Ми починаємо отримувати профіцит. Ми менше клянчимо грошей у МВФ. Нарешті, ми починаємо жити за коштами. При цьому ми тримаємо лугандонців на короткому повідку, оскільки більше вони ніде своє вугілля продавати не зможуть. Плюс чим більше шахтарів сидить в шахтах, тим менше їх у т. з. ополченні.

Тероризм створює соціальне середовище. Коли шахти на Донбасі стали закриватися, то багато шахтарів подалися в ополчення. Тому нам буде вигідно, коли шахтарі знову опиняться в шахтах. Свого часу Ізраїль, знищуючи економічну базу сектора Газа, своїми руками допоміг створити терористичні мережі палестинців, які були довгий час його головним болем.

Сьогодні така політика визнана неефективною. Тому наша політика має бути позбавлена ​​емоцій в дусі «ні копійки терористам, коли ми понесли стільки жертв».

Верески про те, що все обірвати, всі економічні зв’язки – не від великого розуму. Найсолодша помста – коли ти наживаєшся на біді свого ворога. Ворог дивиться на тебе, бачить, що ти стаєш сильнішим за його рахунок, а нічого зробити не може. Тому що він не такий організований, не сучасний, не гнучкий. Якщо Україна стане багатшою за рахунок Донбасу, а Росія біднішою, бо вплуталася в цю авантюру і буде змушена годувати цих нещасних людей, то тим краще.

Оскільки ми добиваємося відразу двох цілей. Ідеальний варіант для України – мирна процвітаюча Лугандонія, де всі шахтарі сидять по копанках, пенсіонери регулярно отримують подачки від Росії, олігархи зареєстрували свій бізнес в Україні і відстібають податки, бо інакше не зможуть працювати з зовнішніми ринками. Ця Лугандонія купує у України воду і електрику за світовою ціною, купує наші продукти і товари і продає нам дешеве вугілля, поки ми проводимо модернізацію економіки, утеплюємося, ставимо теплопакети, знижуємо споживання вугілля і газу, загалом, стаємо на ноги. Особисто мені подобається така Лугандонія і такі лугандонці.

Вони передбачувані, зрозумілі і безпечні.

А от з дикими лугандонцями, які будуть вилазити за периметр з дикими ідеями про «Новоросію» потрібно буде вчиняти по законам воєнного часу. З тими, хто волає, що не потрібно так чинити, треба розірвати всі відносини і впиваючись нестатками лугандонців стоїчно очікувати, коли вони приповзуть на колінах і заволають: «Каємся, візьміть нас в неньку знову» (така реакція нагадує відносини розлучених подружжя, коли одна сторона, а то й обидві живуть в таємній надії, що так і буде) – глибоко помилкові.

Ті, хто так думають, нехай подивляться на Британію та її відносини з колоніями. Якби Британія вчиняла в такому дусі, то вона б припинила відносинами з колоніями і була б в гордій самотності. Але що зробила Британія? Вона створила Британську співдружність і наживається на колоніях за допомогою непрямих інструментів.

Франція, до речі, також. Це називається раціональна імперська політика. Привчайтеся дивитися на світ раціонально.