Боротьбу з корупцією скасовано (на півроку)

Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, професор

Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, професор

У Прикінцевих положеннях нового Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. зазначено: цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності; визнати такими, що втратили чинність, Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції", Закон України "Про правила етичної поведінки".

Колись ми вже мали схожу правову ситуацію, і вона так само була пов'язана з антикорупційним законодавством.

Думаю, що хтось робить це навмисно – аби підірвати довіру до нових антикорупційних законів і до державної влади взагалі. А інші, в силу недостатньої юридичної освіченості, просто не приділяють цьому належну увагу.

Нагадаю про 2009 рік. Згідно з прикінцевими положеннями усіх трьох прийнятих тоді антикорупційних законів, кожен з них набирав чинності з дня опублікування і вводився в дію з 1 січня 2010 року.

Тоді це потрібно було владі для того, щоб продемонструвати Європі: мовляв, ми ратифікували антикорупційні конвенції та прийняли відповідні закони, які є вже чинними. Але вводити їх в дію влада не могла себе примусити, бо це здавалось їй, як самій собі відрізати корисливу руку. Тому і придумали тоді вперше цю юридичну формулу «набирає чинності з дня... та вводиться в дію з...».

Статтею 94 Конституції України визначається порядок набрання законами чинності, суворе дотримання якого дає змогу реалізувати принципи законності і правової визначеності, а у ч. 1 ст. 152 Конституції України йдеться про можливість визнання законів неконституційними, якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура набрання ними чинності.

У процес же набрання чинності розглядуваними законами Верховна Рада України у 2009 р. уперше включила такий елемент як введення їх у дію.

Але, по-перше, за такого підходу закони, які фактично відповідно до Конституції набули чинності, не набули обов’язкового характеру. Тобто, вони стали чинними, але не діючими. За логікою законодавця – «ні живе, ні мертве».

По-друге, упродовж півроку одночасно чинними стали два різні закони України – "Про боротьбу з корупцією" та "Про засади запобігання та протидії корупції", – які регламентували одні й ті самі суспільні відносини в антикорупційні сфері, але по різному.

По-третє, новими законами Особливу частину Кримінального кодексу України було доповнено п’ятьма новими статтями. Відповідно до ст. 4 КК України ці нові статті, незважаючи на згадані Прикінцеві положення, вже є складовою закону про кримінальну відповідальність, оскільки набули чинності на підставі Конституції України, і за вчинення передбачених ним злочинів особу можна притягнути до кримінальної відповідальності. Водночас нібито продовжували діяти статті 353, 358, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370 КК у попередній редакції (бо ж новий, «чинний» закон, не введено в дію).

Така правова невизначеність грубо порушує право громадян знати свої права і обов’язки, визначене ст. 57 Конституції.

У зв’язку із зазначеним Верховний Суд звернувся до Конституційного за роз'ясненнями. І той відповів, перекрутивши совість і логіку на м'ясорубці, видав (Рішення від 6 жовтня 2010 р.): "Системний аналіз цієї статті у взаємозв'язку з іншими нормами Конституції України свідчить, що введення закону в дію не з моменту набрання ним чинності, а з моменту окремо визначеного в ньому строку, з якого він застосовується, передбачено в розділі XV "Перехідні положення" Конституції України. Так, у пункті 11 цього розділу визначено, що частина перша статті 99 Конституції України вводиться в дію після введення національної грошової одиниці – гривні, а у пункті 9 – що прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до введення в дію відповідних законів.

 Таким чином, Основним Законом України передбачено порядок і строки набрання законом чинності, а також введення в дію окремих його положень. Виходячи з цього законодавець, враховуючи різні обставини, може встановити іншу дату введення закону в дію.

 Отже, розмежування в оспорюваних законах моменту введення їх в дію і набрання ними чинності не суперечить положенням статті 57, частини п'ятої статті 94 Конституції України і не може тлумачитися як порушення встановленої Конституцією України процедури набрання цими законами чинності. Тому положення пункту 1 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1506, статті 28 Закону N 1507 та розділу II Закону N 1508 із змінами, внесеними Законом N 1787, Законом N 1962, відповідають Конституції України."

Що стосується втрати чинності Законом "Про засади запобігання і протидії корупції", то і таке ми вже бачили.

З 1 січня 2011 року втратив чинність Закон «Про боротьбу з корупцією» 1995 р., а новий – тоді – Закон "Про засади запобігання і протидії корупції" набрав чинності лише з 1 липня 2011 року. Отже, рівно півроку жодний антикорупційний закон не діяв.

Зараз ситуація точно повторюється. Прикрившись перед парламентськими виборами лозунгами про нещадну боротьбу з корупцією, влада мовчки залишила без жодного правового регулювання питання декларування, спеціальних перевірок державних службовців, одержання подарунків (пожертв), роботи близьких родичів на державній і суміжних службах, вирішення конфлікту інтересів, проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, звільнення зі служби осіб, які вчинили корупційні правопорушення та інше. Це просто піврічне свято для корупціонерів.

Микола Хавронюк. ЦППР