«Замінований» і обстріляний Львів

Фото з сайту espreso.tv

Фото з сайту espreso.tv

Андрій Іванович Садовий перетворився із міського голови туристичного Львова у міського голову «замінованого» Львова. І фактично став безпомічним. 

У суботу, 26 липня, було встановлено рекорд із «замінування» міста. Впродовж 1,5 години міліціонери отримали 10 дзвінків про закладення вибухівки в об'єктах громадського значення у Львові у різних частинах міста. За словами начальника відділу зі зв’язків із громадськістю Львівського ГУ МВС України Світлани Добровольської, невідомі обіцяли підірвати три готелі, зокрема, «Жорж», «Вольтер» та «Дністер», а також хостели, ресторани і залізничний вокзал.

Міліціонери і спецбригади обстежили усі начебто заміновані точки, одначе нічого підозрілого не знайшли. Натомість з’ясували, що всі телефонні дзвінки про мінування Львова надійшли із зони проведення АТО.

Такі самі дзвінки – загалом близько двох десятків лише за тиждень – про мінування і також переважно із зони АТО до львівських міліціонерів почали надходити з 19 липня. Але досі телефонні терористи «мінували» не більше двох-трьох закладів на день. Жодне повідомлення про закладення вибухівки не підтвердилося.

Як пояснив відомий львівський журналіст-криміналіст Микола Савельєв в інтерв’ю місцевому телеканалу, такий телефонний тероризм напряму пов'язаний із нинішньою ситуацією в країні. За його словами, це для того, щоб підняти градус соціальної напруги, розсіяти пильність, а в потрібний момент завдати удару. Займаються цим, на думку Савельєва, певні активісти проросійських, прокомуністичних чи пролівих рухів.

У ту ж суботу, що стала рекордною з «мінування» Львова, сталася зовсім непересічна подія для Львова – будинок міського голови Андрія Садового обстріляли з протитанкового гранатомета. РПГ «Муху» міліціонери знайшли неподалік будинку. Снаряд від гранатомета влучив у кут мансарди, розташованої на третьому поверсі: пошкоджено покрівлю, балку та чотири секції вікон на третьому поверсі. Зокрема, уламками вибито вікна дитячих кімнат та коридору.

У будинку на час обстрілу нікого не було – родина Садових саме відпочивала у Карпатах. Мер повернувся наступного дня вранці. Разом із головним міліціонером Львова Сергієм Зюбаненком міський голова оглянув місце події, дав свідчення міліції і одразу провів екстрений брифінг просто біля свого будинку.

На відео з брифінгу добре проглядається - мер стурбований, трохи розгублений і глибоко вражений тим, що сталося. Його риторика не така чітка, як зазвичай. Він щойно вийшов з обстріляного будинку.

Про що говорив мер? Перше – «слава Богу, вдома не було дітей», «найбільші хвилювання у мене за родину, за дітей». Друге – «мені важко сказати, хто б це міг бути. У мене нема людей, з якими я б мав конфлікти особисті. Є принципові розбіжності політичні», «не було жодних в останньому часі дзвінків, чи смс, чи повідомлень. Я звикло проводжу свою роботу. Так, я не даю вкрасти одне, друге, третє, четверте... У нас у Львові я не пригадую, щоб стріляли з ручних гранатометів. Та й в Україні, не враховуючи тої біди, яка є на Сході».

Відтак, резюмуючи слова мера, можна констатувати:  Садовий не знає, що відбулося, чому і хто обстріляв його будинок, і дуже боїться за родину. За свою родину. Забувши при цьому про родини інших львів’ян, які так само перейнялися цією подією, бо, кажучи по-простому, «якщо вже по будинку мера стріляють»…

Жодного слова Садовий як міський голова, як людина, що відповідає за все місто і за всіх містян, не сказав цим містянам під час свого екстреного брифінгу. Не заспокоїв і не попросив не панікувати. Не сказав, що, ймовірно, це провокації, спрямовані на зростання напруги у місті, чи ще щось – для заспокоєння... Ні, його слова свідчили лише про те, що жертва тільки він, і він не знає, що відбулося, і сподівається на якнайшвидше розслідування події міліцією.

Звісно, Андрія Івановича можна зрозуміти і можна пояснити його забудькуватість. Не кожен день у твій будинок стріляють із протитанкового гранатомета, внаслідок чого вилітають шибки чотирьох дитячих спалень. Він сам зізнався, що спеціалісти йому вже розповіли, що коли такий снаряд стріляє по танках, він пробиває броню, а потім тисячі дрібних уламків ідуть на ураження.

Як батько Андрій Іванович, ймовірно, пережив шокове відчуття потенційної загрози його дітям. Але Андрій Іванович не тільки батько, не тільки чоловік, він ще й міський голова. І так званий «бойовий дух» після того, що сталося, потрібно піднімати не тільки собі, а й містянам, які теж бояться за себе і за своїх дітей.

Андрій Іванович, мер міста зі славною історію і великим туристичним потенціалом, який завжди в діалозі з суспільством, бо щотижня робить відеозвернення до львів’ян практично з усіх суспільно важливих подій, фактично знітився, коли став мером «замінованого» міста і власником обстріляного будинку.

Інформаційно-заспокійливу роботу замість Андрія Івановича того дня зробив львівський УДАР.

«Спроба замаху на міського голову Львова, міста, яке знаходиться за тисячу кілометрів від епіцентру бойових дій, може означати лише одне: злочинці, що тероризують Схід, намагаються посіяти жах війни по всій Україні.

Вони добре ознайомлені з технологією тотального терору та залякування – про це свідчить вся історія війни новітнього керівництва сусідньої держави з власним народом. Через підриви будинків, викрадення та вбивства власних громадян, тотальні зачистки цілих сіл та міст – такими нелюдськими способами диктатор Путін утримує владу в себе в країні.

На жаль, останніх півроку нелюди з колорадськими стрічками та російськими триколорами намагаються втягнути й мирний український народ в так званий «русскій мір» – залякуваннями, вбивствами та терором.

Сьогоднішня подія засвідчила – війна точиться по всій Україні, і ніхто не зможе залишитись осторонь. Цим нападом ворог хоче залякати львів’ян. Наше місто, наш край із самого початку російсько-української війни зайняло активну патріотичну позицію. Тож не дивно, що об’єктом залякування було обрано будинок міського голови Львова», - йдеться, зокрема, у заяві Львівської обласної організації УДАР, повідомляє Galnet.

Унаслідок інформаційного голоду від мера, який раніше завжди любив гарно і красиво поговорити, деяким львів’янам стало некомфорно. Так прес-служба народного депутата Михайла Хміля з посиланням на заяву Ради самоорганізації мешканців Сихова (мікрорайон Льова – авт.) заявила, що мешканці хочуть відновлювати патрульні загони добровольців, які працювали під час та деякий час після Революції Гідності.

«Вбивство мера міста Кременчука Олега Бабаєва, обстріл будинку міського голови Львова Андрія Садового, численні повідомлення про замінування об’єктів міської інфраструктури – усе це можна розцінювати як елементи дестабілізації та наступний етап російської агресії щодо України, основною метою якої є розширення географії терору та дестабілізація ситуації в якомога більшій кількості регіонів нашої держави», – йдеться у повідомленні.

У своєму зверненні мешканці львівського мікрорайону попросили саме Андрія Садового посприяти їм у відновленні патрулювання вулиць загонами, які складатимуться із небайдужих львів’ян та правоохоронців Львова.

Водночас, поки Андрій Іванович вирішить питання, координатор Самооборони Львова Валерій Веремчук у коментарі ZAXID.NET заявив, що з 23 липня Самооборона вже відновила нічні патрулювання вулиць міста у двох районах міста. Найближчим часом патрулі Самооборони спільно з міліціонерами ходитимуть вночі по вулицях усіх районів міста.

Замість висновку. Про львів’ян завжди говорять - з таким мером не пропадуть. Зараз ситуація дещо інша, відтак, я б цю фразу дещо переінакшила – з такими львів’янами мер не пропаде.

Валентина Новицька, «Ні корупції!»