Олігархи на терезах війни

Ігор Коломойський Фото: PhtoXPress

Ігор Коломойський Фото: PhtoXPress

...Це виглядає приблизно так. Римські патриції захвилювалися, дізнавшись, що Гней Помпей, розгромивши варварів, направив свої легіони на Рим. А раптом,  народ Вічного міста  зустріне його лавровими вінками?

Ви зрозуміли, йдеться про страхи навколо  олігарха Ігоря Коломойського. З його батальйонами, які він, коли що, пошле на Київ, його  ідеями - розкуркулити  своїх колег-олігархів за пособництво сепаратистам.

Галасу піднялося багато. Після перестрілок на  «1+1» та «Інтері» провідні аналітики винесли вердикт:  усі  вони - Фірташ, Льовочкін, Ахметов, Коломойський  мазані одним миром. Сплять і бачать, як би заграбастати  безхозну  власність Януковича та в метушні війни пролізти у владу. Лише перші троє - чесніші, бо не виряджаються в тоги записних патріотів.

Я теж проти олігархів.  І погоджуся з Тимошенко, що вони - велике зло для України: не дають розвиватися економіці, сковують конкуренцію і заохочують корупцію.  Пам'ятаєте, тому ж Коломойському, незважаючи на весь його патріотизм і фінансування оборони, вона пообіцяла  тяжке життя?

 З цим я теж згоден. Розумом. Але душа якось не приймає. Може тому, що у війни своя мораль? Адже, як виявилося, в жахливий період безвладдя після втечі Януковича, коли іржа сепаратизму взялася гризти наші кордони,  єдиними, хто зміг утримати ситуацію, виявилися «держави в державі» - потужні фінансово-промислові корпорації. І Коломойський тут опинився першим. Якби не взявся він за область, війна швидко дійшла б до передмість Києва...

Він і зараз обганяє громіздку, нашпиговану бюрократами держмашину. Запускає міжнародний новинний телеканал Ukraine Today. На противагу путінській «раші-тудей».

 «Я - позитивний герой», - нескромно жартує про свою персону Ігор Коломойський по телебаченню. Його політичний соратник Борис Філатов у блозі роз'яснює: «Все потрібно зважувати на терезах війни».

Вважається, що олігарх за визначенням не може бути патріотом. Бізнес-інтереси мільярдерів ніколи не обмежуються рамками однієї країни, вони невід'ємна частина і архітектори глобалізованого світу...

Що ж тоді мотивує дніпропетровського олігарха?

Ризикую припустити, що мотивів два.  Один раціональний: дніпропетровський бізнесмен  крупно інвестував у проект під назвою «Єдина Україна». У ті дні проект здавався дуже ризикованим. Та й зараз він приносить самі збитки та неприємності: погроми відділень «ПриватБанку», пограбування  інкасаторів...  Але коли борці з олігархом пишуть, що після перемоги «він своє поверне», то вони праві. Просто потрібно це писати в інших термінах: «він отримає свої дивіденди». Чи як там воно називається в олігархів?

Є, мені здається, і другий мотив: ірраціональний. Ігор Валерійович вирішив поборотися з Путіним. Показати, що його, Коломойського, фінансово-промислова імперія може дати відсіч імперії Російській не гірше, ніж держава Україна. Шлях цей небезпечний. Олігарх, який забрів у політику, за звичкою продовжує грати за старими законами, а політика цього не прощає. Сумний приклад того - Борис Березовський. Хоча... Хто  заперечить те, що історія сучасної Росії рухалася  за сценарієм, до якого він доклав руку?

А тепер запитання: «слабо» іншим олігархам крупно поставити на нашу перемогу?

 Минулої осені в популярному журналі їх названо  цілу сотню. Найбідніший володів на той час $70 млн. Тринадцять були доларовими мільярдерами. Де їхні батальйони? Чому не повторюють подвиг «матросова», що закрив власним гаманцем амбразуру?

А могли б. Ахметову пропонували. Умовляли. Пам'ятаєте, що відповів: я, мовляв, державі й обороні допомагаю тим, що плачу податки. Пару днів тому губернатор Одещини Палиця дуже образився: «Три тижні тому я, як глава Одеської обладміністрації, написав листа Рінату Ахметову з проханням профінансувати потреби донецьких біженців. Учора прийшов лист-відповідь з відмовою. Його підприємства платять податки, тому такі питання має вирішувати держава!», - написав Палиця у Фейсбуці. Ігор  Палиця, звичайно, людина Коломойського, але хіба він неправий?

Зате переселенці в межах області можуть безоплатно попити чаю з бутербродом за рахунок фонду Ахметова «Розвиток України!»  Де? А в транзитних пунктах для біженців, які, щоправда, утримує не Ахметов, а обласний бюджет, оплачуючи притому й послуги лікарів. Але велике спасибі за фронтовий чай Рінату Леонідовичу!

Від Коломойського  ми почули про іншого «ухильника» - Віктора Пінчука, 7-го номера торішнього списку багатіів України. Він нібито відмовився вносити гроші до фонду допомоги армії. Щоб, мовляв, не прославляти суперника.

А інші? Можна назвати Сергія Таруту, який викопав за свої і братові гроші протитанковий рів між Донецькою областю і Росією. І подякувати.  Лають за губернаторство? Нехай самі покерують областю,  де терористів зібралося з усієї Раші, ледь не більше, ніж корінних жителів... Хоча який Тарута  олігарх: усього якихось 593 мільйони.

Про інших - більше негативу. Ось соцмережі донесли: дирекція одного з заводів Костянтина Жеваго співпрацює з сепаратистами. Хоча, інший завод закупив на півтора млн гривень бронежилетів для армії. Вважатимемо, взаємозалік. Лають менеджерів Новинського, які чи то через жадібність, чи то через сепаратизм - відмовилися пожертвувати - ні, не грошей для армії, а... ящиків, щоб упакувати гуманітарку для зони АТО...

А є ще Тігіпко, Ярославський, той же Фірташ, Хорошковський, Гайдук, Пригодський, Хмельницький, подружжя Гереги з мільярдом на двох, всім знайомий Черновецький. Це серед відомих. Де вони всі? Можливо, теж - великі  патріоти і віддають країні останні мільйони і просто шифруються, ховаються...

Від сепаратистів, чи що? Бояться за свою власність, залишену на їх території? Та ж, якщо ми переможемо, то держава, я думаю, знайде спосіб відшкодувати збитки. А якщо, не дай Бог, «ДНР» і «ЛНР» - тоді власності наших олігархів гаплик. Варто почитати програмні заяви  бандитів: усі заводи і фабрики націоналізують. Після того, звичайно, як головне відіжмуть російські бандити.

Боюся, секрет в іншому. Дві третини з того, торішнього, олігархічного списку допомогу надають. Але не нашим бійцям, а самі знаєте, кому - жертвам «київської хунти». Багато хто цього й не приховує...

Підозрюю, що решта посилено примножує свої багатства, реалізовуючи гасло: «кому війна, а кому мати рідна».

Хтось воює, хтось краде.

Нашвидку проглянув  декілька інтерв'ю, взятих в олігархів за останні місяці. Там дуже багато про складнощі бізнесу, про рейдерів-конкурентів, про погану державу. І дуже мало про Вітчизну...

Тому, якщо з'являються серед хижаків і стерв'ятників  білі ворони, то можливо, це й не ворони зовсім, а перші ластівки - розуміння олігархами того, що й вони теж можуть бути частиною нації?

Євген Якунов, Київ. 

Укрінформ