Лабецький: Старі керівні кадри – гальмо антикорупційної діяльності

Лабецький на Майдані     

Після поранення 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві Олександр Лабецький вже за кілька місяців повернувся до Львова  для активної громадської діяльності.

 28-річний уродженець села Бітля над Карпатським перевалом і депутат Турківської районної ради створив громадську організацію для захисту інтересів постраждалих на Майдані. Та більше його знають як організатора акцій, що прокладають шлях до люстраційних процесів у Львові та на Львівщині. Разом з однодумцями Олександр домагається звільнення керівників, призначених старим режимом. Зі старими кадрами, на його думку, країну рівних можливостей не збудуєш. 

      Ще три місяці тому київські, а потім вже львівські лікарі боролися за життя активіста. Тепер вулицями Львова Лабецький крокує впевнено. Заходимо до найближчої кав’ярні, щоб нарешті спокійно поспілкуватися. Але телефон Олександра, як і півроку тому на Майдані у Києві, не змовкає від дзвінків. Зараз Лабецький координує дільність більше 10 громадських організацій, основною метою яких є зокрема подолання корупції.

Останнім часом громадськість все прискіпливіше оцінює діяльність активістів. Часто їм закидають виконання замовлень, співпрацю зі старим режимом. Зрештою, бракує єдності й самим активістам…

– Громадські організації є індикатором розвитку громадянського суспільства. У Львові та на Львівщині є майданівські та постмайданівські громадські організації, які беруть активну участь у суспільно-політичному житті.

Водночас ми бачимо, що між ними посіяно недовіру. Багато громадських організацій були задіяні в люстраційних процесах. На жаль, не всі виявилися послідовними в цій боротьбі. Наприклад, спочатку вимагали звільнення певних осіб, але раптом – зникали, а тоді взагалі переходили на інший бік. Закономірно в інших активістів виникали питання.

Відтак, з’явилися підстави стверджувати, що громадські активісти діють у своїх приватних інтересах, що їх перекупляють.
Натомість, довіра громади до громадських активістів є дуже важливою.Ми маємо відстоювати інтереси громади. Але зараз справжні захисники – переважно на Сході. У них виникає справедливе питання: а що ви там робите, тільки сваритесь?

Який досвід ти отримав на Майдані і чи допомагає він тобі сьогодні згуртувати активістів?

– На Майдані я займався створенням органу,  який будував структуру з комунікації. Загалом організував 7 структур, однією з яких є Бойківська сотня.

Я приїхав до Києва 25 листопада. Після 20 лютого вибув з лав, оскільки отримав три кульові поранення. Під час лікування у Львові займався громадською роботою.

Вже тоді відчувалося, що про людей, постраждалих на Майдані, поступово починають забувати. Вся увага переключилася спочатку на Крим, потім – на Схід, почалася активна підтримка армії.

Майданівці залишилися сам-на-сам зі своїми проблемами. Тому й вирішено було створити всеукраїнську громадську організацію «Українська спілка активістів Майдану «Нескорені», яка б допомагала постраждалим на Майдані та їхнім родинам.
Багато львівських активістів під час боротьби у Києві відсиділися в тилу. Багато хто любить розповідати, що «я там був» або «я допомагав», а насправді за цими словами нічого не стоїть.

Як запобігти спекуляціям нечесних людей на громадських ініціативах? Чи можлива координація дій громадських активістів хоча б у Львові?

– З чого ми почали – зібрали 30 червня громадські організації, щоб узгоджувати і координувати свої дії. Запросили всіх – прийшло понад 10 організацій.

Звісно, ми хочемо ширший формат. По-перше, треба допомагати українській армії. По-друге, люстрація також не за горами.

Зараз на Сході війна,  і ми розуміємо, що міжусобиці в цей важкий час не приведуть до добра. Розібратися, хто винен, а хто ні – це має зробити слідство і суд.

Пам’ятаєте інцидент щодо літнього майданчика на вулиці Терщаківців у Львові? В мирний час ніхто не повинен його зносити тільки тому, що так йому захотілося.

Громадські організації мають узгоджувати всі свої дії, щоб не виходило як у байці про Лебедя, Щуку і Рака. Так діяти зараз не можна. Солідарний рух активніше підтримає і сама громада.

На Турківщині знають, що ти особисто відмовився претендувати на посаду голови райдержадміністрації. Попри це відомо також про напад на твого однодумця, про те, що хотіли підпалити хату, яку ти будуєш...

– Дискредитація активістів ведеться по всіх напрямках. Начебто на Майдані зараз самі пияки, а хлопці на Сході не воюють як слід.

Ми розуміємо, що влада не зацікавлена в тому, щоб люди довіряли громадським активістам і майданівцям більше, ніж можновладцям. Тому пішла потужна хвиля дискредитація Революції Гідності. Власне, ми повернули собі гідність, але справедливості ще не добилися…

Треба розуміти, що громадські організації – це не політичні партії. Вони не мають значного фінансового та інформаційного ресурсу, щоб донести до громадян свою думку. Тільки-но ти починаєш наступ – відразу починається брудна інформаційна кампанія проти активіста, про тебе пишуть у пресі та в соцмережах, навішують ярлики…

Громадські активісти у Львові, котрі не погоджуються йти на певні компроміси з представниками влади, відчувають посилену увагу як правоохоронних структур, так і бандитського середовища. Попри все, треба йти разом і до кінця!

Сьогодні багато хто говорить, що країна надто повільно перезавантажується. Що є найбільшим гальмом, на твою думку?

– Громадські активісти занепокоєні відсутністю системних кадрових змін після Революції. Представники злочинного режиму, «смотрящі» сина Януковича досі перебувають на своїх посадах навіть на Львівщині. Громадська думка, як бачимо, ігнорується. Не змінено керівників держпідприємств. Не притягнуто до відповідальності жодного хабарника, які збирали гроші для придушеня Майдану. Виникає питання, чи не фінансують вони і далі за нашої мовчазної згоди сепаратистів на сході?

Ми зініціювали акцію «Приберемо Львівщину від смотрящих» і, починаючи від 7 травня, займалися керівниками держпідприємств, а також керівниками держдепартаментів, призначених режимом Януковича. Старі керівні кадри – гальмо антикорупційної діяльності і розвитку країни.

А люстрація? Забудемо чи відкладемо до шухляди?

– Зараз ми розуміємо, що йде війна. Всі здорові хлопці мають бути або на сході, або займатися забезпеченням українського війська.

Люстрація необхідна, але з нею треба зачекати. Люстрацією мають займатися не львівські телеканали, не депутати місцевих чи обласних рад, не громадські діячі, яким далеко за 50-т. Люстрацією у Львові мають займатися люди, які пройшли Майдан і які повернуться зі Сходу.

Тоді все стане на свої місця. Близько 5-7 тисяч хлопців повернуться з бойових дій в зоні АТО. Вони мають моральне право проводити люстрацію, а не ті галасуни, які бігають по Львову і кричать, що вони найбільші патріоти України. Завершимо війну на Сході – тоді візьмемося за тих, хто так боїться, щоб люди знали його біографію. На Львівщині близько 200 керівників держпідприємств. Новий виток люстраційних змін не за горами.

Упродовж останнього місяця твоя організація активно привертає увагу громадськості до того, що на Львівщині дуже повільно відбуваються кадрові зміни, і ставленики старої влади досі перебувають на своїх посадах. Що конкретно вдалося зробити в цьому напрямку? Чого вдалося досягнути за минулий місяць? Адже відомо, подібні дії активістів наштовхуються на сильний опір і в окремих випадках навіть тих, котрі представляють нову владу.

– Львівський аеропорт – суто громадська ініціатива. «Нескорені» були серед активістів, які вимагали звільнення директора львівського аеропорту Михайла Радечного. Під тиском громадськості ми таки добилися свого. Звільняли керівника і його заступника. Вже третя людина  призначена була з Одеси.

Акція тривала три тижні. Знайшли порозуміння з трудовим колективом, провели загальні збори. І люди нам повірили. Наприкінці травня міністр інфраструктури Максим Бурмак вирішив це питання. Директора за нашим наполяганням звільнили.

Після звільнення М.Радечного з’явилася інформація, що є наказ заступника міністра інфраструктури про призначення в. о. директора львівського аеропорту заступника генерального директора аеропорту Романа Гонтарєва. А це теж людина зі старої системи.

Ми не можемо миритися з тим, що «Львівтрансгаз» очолює Леонід Мельник, заступник керівника штабу партії регіонів. Боротьба за його усунення з посади продовжується.
Щодо «Львівлісу», то директор після нашого тиску пішов на лікарняний.

Зараз одна за одною лунають заяви, що давно слід покрасти край незаконним вирубкам у гірських районах. Вистачить у новопризначених голів райдержадміністрацій волі й бажання йти в цій справі до кінця і реально боротися з крадіями лісу? Як ти ставишся до подібних заяв?

– Як до сотрясіння повітря. На жаль, на місцях нема критичної маси активних людей, які вірять у власні сили і готові боротися. Але насправді боротися з незаконними вирубками можливо. Ми маємо свою продуману схему, як заблокувати цей процес. Після цього треба створити національний парк «Бойківщина».

Ми тільки виграємо, якщо пролобіюємо концепцію створення гірських територій. Виглядає це так: гірські терени Львівської області (200-250 тис мешканців) об’єднуються в один реґіон з єдиним центром. Це привабить інвестиції, без яких ми не вийдемо з економічної депресії. Цей шлях можна пройти за 2-3 роки. Але тільки за умови жертовної праці. Працює Міністерство реґіонального розвитку, воно має почути, чого хоче громада.

Чи мають теперішні очільники міста і району не мають бачення, як жити далі, як змінювати життя людей на краще?

– Однозначно ні. Має прийти свіжа кров - молоді люди, котрі хочуть жити в країні рівних можливостей, а не обкрадати свій народ.

Змінити стару систему важко. Представники старшого покоління говорять, що треба будувати нову країну, а насправді часто потурають прислужникам старого режиму, які навчили жити сьогоднішнім днем за принципом «аби не гірше».

Ще у березні минулого року створена ініціативна група з відстоювання інтересів Турківського району Львівщини. Виявилося, що громадських активістів лобіювання інтересів нашого регіону цікавить більше, ніж голову районної ради чи його заступників.

Незрозумілою є позиція нового голови райдержадміністрації: чому він досі не звільнив лояльних до регіоналів людей, котрі займають посади у Турці?

Ще один наш проект – допомога армії України. Ця справа об’єднала 10 громадських організацій Львівщини – збір коштів, закупівля бронежилетів, касок, продуктів. Маємо координаційний центр і тиждень часу.

Коли про люстрацію будемо говорити вже як про першочергове завдання?

– Новий виток люстраційних змін я прогнозую вже з осені. Без очищення влади країна не піде вперед.

Розмовляла Наталя Кляшторна