Ігор Артюшенко: «Система грабунку держави у Запоріжжі працювала на всіх рівнях»

Фото: telekritika.ua

Фото: telekritika.ua

Ігор Артюшенко, 29-річний ініціатор антикорупційного руху «Стоп-откат» та головний організатор запорізького Євромайдану – про головні корупційні скандали в Запоріжжі та про те, чи легше стало боротися з корупцією у бюджетній сфері на місцях після революції…

Ігорю,  в Запоріжжі розповідають, що спочатку вас захопила політична діяльність, а вже потім ви як громадський активіст  включилися до антикорупційних справ. Що стало поштовхом?

- Громадською діяльністю почав займатися з 2009 року, коли з прикрістю для себе зрозумів, що не бачу себе в житті політичному. Бо так і не знайшов для себе політичної партії, якій би повністю довіряв і знав, що її передвиборчі тези не розходяться зі справами після виборів. Вже 2011 р. з однодумцями створив громадсько-політичне об’єднання «Українська Справа». Гасло організації – «Творимо Український Світ!» – пояснює мету створення нашої структури і особливо актуальне зараз, під час військової та інформаційної агресії північного сусіда.

На початку 2012 року я познайомився з Романом П’ятигорцем (Комітет виборців України),  і він поділився зі мною ідеєю створення широкої коаліції громадських організацій, які б об’єдналися у загальний антикорупційний фронт.

На той час вже активно діяла система “смотрящих”, організована режимом Януковича. Ми бачили, як розкрадаються бюджетні кошти під час державних закупівель, виводяться гроші комунальних підприємств міста, обкладається даниною бізнес, або навмисно створюються такі умови для підприємців, за яких було просто неможливо працювати. Ми стали свідками, як поступово руйнується комунальна сфера міста, бізнес втікає із Запоріжжя, а гроші потоками пливуть до «золотого офісу» смотрящого Анісімова, пакуються у валізи і відправляються на розбудову Межигір’я.

Про ці факти знали всі: від власника магазину, що не міг законним шляхом вирішити жодне питання, до працівників бюджетної сфери, комунальних підприємств, чиновників міської та обласної рад і правоохоронців. Але ніхто не наважувався про це говорити відкрито, «в ефір». Бо  всіх обласних силовиків та керівників контролюючих органів прислали нам із сонячного Донбасу. А тому публічний виступ для тих людей означав би самогубство. Потім ми провели зустрічі з близько 20-ма різними громадськими організаціями, з якими поділилися нашою ідеєю. Погодились далеко не всі.

Чому насправді невелика частина людей – навіть з-поміж громадських активістів – на ділі виявляються неготовими реально і дієво давати відсіч корупції?

– Нам відмовляли з різних причин. Одні вирішили «триматися від гріха подалі», а інші відверто «не бачили» жодної корупції і співали дифірамби місцевій владі.
Тому нас залишилось четверо: “Комітет виборців України” (Роман П’ятигорець”), “Українська Справа” (Ігор Артюшенко), “Спілка молодих незалежних журналістів” (Наталя Виговська) та “Запорізька антикорупційна ліга” (Дмитро Харьков). Організації повністю різнопланові, кожна зі своїми сильними та слабкими сторонами, а тому об’єднання у єдиний кулак робило нас потужними, де у кожної структури був свій напрямок роботи. Ініціативу назвали “Стоп-откат”.

Отже, антикорупційна ініціатива «Стоп-відкат» створена в Запоріжжі наприкінці червня 2012 року. Мета ініціативи – боротьба з корупцією під час державних закупівель. Чому обрали саме цей напрямок?

– Розуміючи масштаби корупції, ми вирішили зробити у своїй діяльності наголос саме на державних закупівлях, бо неможливо охопити той океан, який створив минулий владний режим для наповнення своїх бездонних кишень.

Про які справи можете згадати? Що Вас особисто найбільше зачепило?

– Та багато чого. Наприклад, капуста для шкіл по 20 гривень за кілограм, багатотисячні закупівлі медпрепаратів для лікарень, які дешевше було купити у найближчій аптеці, «золоті» дитячі майданчики чи дороги, які будувалися тільки на папері. Прикладів можу навести безліч…

З чого ж починали?

– Ініціатива переслідувала подвійну мету: надати розголосу цим корупційним справам, відкрити очі тим, хто ще сумнівався, і зробити все від нас залежне, щоб притягнути винних до відповідальності.
За період діяльності ініціативи ми написали сотні інформаційних запитів на проведені закупівлі – у 80% випадків отримували відписки у відповідь. Зустрічались з колишнім головою Запорізької ОДА Олександром Пеклушенком, показували ці відписки. Він робив круглі очі і наказував підлеглим «відповідати згідно з законом». Звичайно, підлеглі накази не виконували, а ми в них і не вірили. Бо це була їхня спільна система грабунку держави. Фінансові матеріали, які якимось дивом нам вдавалось отримувати, аналізувались і одразу надсилались скарги в прокуратуру та фінансову інспекцію. Потім, звичайно, вони «зависали» там. Показово кілька чиновників були фінансово чи адміністративно покарані за виявлені порушення. Але по переважній більшості матеріалів руху силовики й досі не надали.

Чи вдалося знайти однодумців у цій справі, крім громадських активістів?

– Найбільше, кому завдячуємо, так це чесним журналістам нашого міста, яких обурювала ситуація, і вони надавали нам свої інформаційні майданчики. Завдяки цьому досягався широкий резонанс. Інформація про масштаби корупції ширилась громадою, поступово формуючи протестний рух в місті та області.
Відтак, найбільше, що нам реально вдалося зробити, – це організувати базу із фактів про корупцію для Запорізького Майдану, тим самим вивівши людей на площі міста ще до його «офіційного» початку.

Коли наприкінці минулого року в Запоріжжі взяли під варту одіозного бізнесмена Євгена Анісімова, ви направляли звернення Генеральному Прокурору, Міністру внутрішніх справ та Голові Служби безпеки України, в якому зазначали, що в Запоріжжі склався корумпований симбіоз влади та криміналу, що руйнує по суті житлово-комунальне господарство міста. На яких саме фактах базувалися Ваші твердження? І як ще, окрім звернень, ви намагалися боротися з тіньовими схемами у вашому місті.

– Дійсно, восени минулого року Анісімова заарештували. Попри все, я б не перебільшував значення цієї людини, як це зараз намагаються зробити. Антикризовий менеджер минулої системи влади, завданням якого було організувати збір коштів і їх доставку з точки А (Запоріжжя) в точку Б (Сім’я). Для цього йому був відданий контроль над силовим блоком у Запоріжжі, лояльні губернатор Пеклушенко та мер Сін. Бо це ж не якийсь там кримінал виводив гроші з комунальних підприємств, робив фіктивні ремонти внутрішньоквартальних доріг чи організовував тренінги по психології спілкування для двірників за 2 млн. гривень – це робила місцева влада, міські чиновники з подачі мера. Постійні прокурорські, податкові та «протипожежні» перевірки незгодних підприємців – теж не справа кримінальників, а керівників цих структур за згодою голови ОДА О. Пеклушенка.

Звичайно, що у Анісімова були і «спортивні хлопці», бо данина збиралась не тільки з нашого світу, але й «потойбічного» – кримінального. Тому варто знати не лише про «кримінального смотрящого Анісімова», але про ОЗУ «Анісімов-Сін-Пеклушенко» і правоохоронців, руками яких вони діяли.
Зазначу, що Анісімова арештовував саме режим Януковича. За нашою інформацією, виключно за те, що під час доставки грошей громади з “точки А” в “точку В” сума значно зменшувалась, бо апетити «смотрящого» непомірно зросли, і це дійшло до «батька».

Чи можна сказати, що корупційні скандали, про які заявляли «Стоп-откат» та рух «Запорожье против беспредела» також вплинули на долю Анісімова?

– Так, корупційні скандали завдяки нашим заявам і виступам стали загальновідомими, отож, режим вирішив зробити «зачистку» найодіозніших осіб. Замість Анісімова прислали правонаступника – «Альошу». Бо налагоджена система розкрадання та поборів мала продовжуватись. The Show Must Go On.

Відомо про комунальний запорізький скандал з КП «Основаніє». Розкажіть, як про нього стало відомо, чи викриті причетні? Чим все закінчилося? Чи вдалося цю схему перекрити? Вже, здається, минув рік, відколи запоріжці зрозуміли, що це комунальне підприємство має насправді не міцну основу…

– Цю аферу з реформуванням комунального господарства з метою його пограбування можна назвати найпоказовішою з тих, які організувала наша місцева влада. Мер почав з гарної інформаційної кампанії: давайте приберемо ЖЕКи, і буде тільки одне КП, звільнимо обслуговуючий персонал, дублюючих працівників, таким чином заощадимо гроші і наведемо лад у комунальній сфері міста. Реформу провели, працівників звільнили, приміщення розпродали або здали в оренду. Але чомусь виявилось, що грошей стало ще менше, а КП «Основаніє» - збиткове. І потребує постійних дотацій з міського бюджету. Чому так сталося, якщо люди не стали менше платити за комунальні послуги? Як надходило близько 18 млн. гривень, так і надходить. А потім пішла інформація про тренінги, про які казав вище, про мішки готівкових коштів в офісі Анісімова, про постійну оплату одній фірмі за програмне забезпечення за 1,2 млн. грн. на місяць. Наприкінці 2013 року О. Сін визнав, що «місто на грані комунального колапсу»!
Отже, йдеться не лише про «смотрящого» Анісімова – треба говорити і про мера міста, і про його замів, і про директорів КП. Відповідати має кожен із них.

Ігорю, про Вас під час Євромайдану дізналося багато людей поза межами рідного міста. Узимку Вашу автівку обливали кислотою і обписували лайкою, потім Вас викрадали, утримували в ізоляторі, а відтак під домашнім цілодобовим арештом… Кажуть, що запорізький Майдан був радше антикорупційним, ніж просто проєвропейським.. Ось просто вчора під час телеефіру на місцевому телеканалі Ви відмовилися потискати руку мерові Запоріжжя О. Сіну... Попри суспільний резонанс, гучні справи, і зараз багато громадських активістів нарікають, що після Майдану боротися з корупцією на місцях не стало легше. Як рухають запорізькі кримінальні справи з корупційних статей?

– Після арешту Анісімова було відкрито більше 20-ти таких справ. Почалися допити керівників міста та області. На жаль, побори продовжуються також. Від «Комітету громадського контролю», який утворився на базі рухів «Стоп-откат» та «Запорожье против беспредела», себто структур, які організували Євромайдан в Запоріжжі, – ми вже не один раз порушували ці теми перед новопризначеними силовиками, звертались до депутатів ВРУ та двічі їздили під стіни Генеральної прокуратури. Але чуємо у відповідь тільки про готовність діяти, обіцянки результату та прохання «почекати». Чекаємо.

Цікаво, як поводяться фігуранти справ?

– Анісімова звільнили, а справи, за нашою інформацією, зникли. І якщо зараз сам «смотрящий» у розшуку, то екс-губернатор Пеклушенко вільно ходить містом. Колишній начальник обласного управління внутрішніх справ Серба втік із Запоріжжя, але мер, його заступники, чиновники міської ради та директори КП продовжують керувати.
Видно, зараз ці люди хочуть просто вийти сухими з води в надії, що всі схеми залишаться, а тільки зміниться прізвище смотрящого. Бо той факт, що в Запоріжжі всі залишились на своїх посадах, говорить про те, що Революція Гідності перемогла в Києві, частково дійшла до Запорізької області, але до самого обласного центру їй ще дуже далеко.
У Запорізького Майдану ще з осені було три вимоги: Янукович, Пеклушенко, Сін. Янукович втік, Пеклушенко – на волі, Сін – досі у кріслі мера. Так що попереду ще дуже багато роботи.

Розмовляла Наталя Кляшторна