Гроші «без певного місця проживання»

Безхатько в інтернеті 300«Я про центр никакой не знаю. Ел я пару раз на «Малом» и все. Больше никогда не ходил», - так на запитання про те, чи знає він, що держава піклується про безхатченків (щороку виділяють на це тисячі гривень, створюють спеціальні Центри обліку бездомних осіб) відповів один із запорізьких безхатченків на прізвисько «Иваныч».

Ми зустріли чоловіка біля ринку «Анголенко». Він був одягнений досить таки чисто, в порівнянні з тими людьми, які просили милостиню поряд.

Вмитий, чистий, але не поголений. Чоловік спілкувався охоче. Але на пропозицію розповісти йому про центр, відмовився, відповівши: «А помогут ли?».

Називати своє ім’я чоловік теж не схотів, тільки сказав «Называй меня Иванычем». На прощання посміхнувся й побажав успіхів.

У 2013 році в Запоріжжі було 213 людей без певного місця проживання. Таку інформацію нам надали в міському центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Якщо бути точними, саме стільки осіб стояло на обліку у 2013 році. Департамент соціального захисту населення обласної держадміністрації пропонує дещо інші цифри: «Протягом 2013 року в м. Запоріжжя центром обліку бездомних громадян виявлено 201 та зареєстровано 116 бездомних осіб, 49 бездомним особам відновлено документи, направлено до медичних закладів 129 осіб».

Скрін 1 Запоріжжя

Статистика одного і того ж закладу дещо відрізняється в інтерпретації різних державних представництв.

Соціальні працівники – універсали

Хто ж повинен вести облік, знати проблеми, піклуватись цією верствою населення?
Безпосередньо з безхатченками має справу «Центр обліку бездомних осіб» Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). На сьогодні там працює четверо людей, а бездомних у Запоріжжі - близько 200 (тобто, на одного соціального працівника припадає  близько 50 безхатченків).

Центр обліку у відповідь на запит надав інформацію щодо заробітної плати цих фахівців:
• «фахівець з соціальної роботи – одна одиниця (оклад 1474 грн);
• соціальний працівник – дві одиниці (оклад 1397 грн).

То чи якісне обслуговування безпритульних людей, адже перед працівниками центру постає великий обсяг роботи?

У Запоріжжі була розроблена «Міська комплексна програма соціального захисту населення міста Запоріжжя на 2012 – 2014 роки». У ній написано:

«Одним із важливих суспільних завдань є надання допомоги особам без визначеного місця проживання та особам, звільненим з місць позбавлення волі. Люди, яких викинуло життя на узбіччя, повинні відчути турботу суспільства. З метою підтримки даної категорії громадян передбачено надання тимчасового притулку, гарячого харчування в осінньо-зимовий період та інших послуг. Для організації надання послуг таким громадянам визначається установа, з якою укладається договір».

Під словосполученням «та інших послуг» Управлінням соціального захисту населення міської ради передбачається первинний облік бездомних осіб, допомога у відновленні документів та реєстрації місця проживання, допомога в оформленні пенсії, інших соціальних виплат, направлення в будинки-інтернати, а також направлення на санітарно-гігієнічну обробку. Чи встигають соціальні працівники виконати весь обсяг роботи, – риторичне запитання. По факту – є перелік соціальних допомог, але чи діють вони на практиці?

Ми запитували у тих осіб, хто через життєві обставини залишився за межею нормального життя, про те, чи звертались вони до цього центру. Одного безпритульного ми зустріли на зупинці Радянській, він, за словами перехожих, «постійний житель» цього району. Одягнений у брудний, проте досить теплий одяг. Пізніше ми довідалися, що він хворіє, тому змушений носити в теплу пору такі речі.

Запоріжжя безхатченко 550

Поклавши гроші до кишені, чоловік подякував і охоче заговорив з нами. На прохання назвати своє ім’я безпритульний згодився:

«Мене звуть Куценко Євген, дякую вам, що заговорили зі мною».

Чи знає він, що в нашому місті знаходиться центр соціальної допомоги? «Я не чув про такий центр, взагалі, де він знаходиться? Чи не можете ви дати мені його адресу, або навіть телефон, я подзвоню їм, та чи приймуть вони мене? Якщо вони зможуть мені допомогти, то я буду дуже вдячний».

Чоловік відразу почав розповідати  свою життєву історію, як він опинився в такій складній ситуації. Чи харчувався він у пунктах обігріву, які були організовані в зимовий період? Каже, не мав змоги, оскільки через травму руки всю зиму перебував у лікарні, але чув від знайомих, що така допомога існувала. Охоче згодився чоловік і на фотографію зі словами: «Якщо це якось допоможе».

Ще двох людей ми зустріли поблизу залізничного вокзалу «Запоріжжя-1». Привітавшись, вони відмовилися називати свої імена та не дозволили фотографувати їх, спираючись на те, що це завдасть їм шкоди, бо вже стикалися з такою ситуацією. Одягнені були в більш-менш чистий одяг. Завівши розмову про центр соціальної допомоги, відповіли: «Туди нас не приймають, говорять, що нам там не місце». На інші запитання відповідати відмовились.

Також ми зустріли безпритульних біля кіоску на зупинці «Радянській». На лавці сиділа пара бездомних, тримаючись за руки. Чоловік був одягнений у пошарпаний одяг, мав подряпане та з синцями обличчя. Одяг жінки також був брудний, а на довгій спідниці була чимала дірка. Коли їм запропонували чаю, вони поставились насторожено, відмовилися досить грубо. На запитання про центр соціальної допомоги сказали, що нічого про нього не знають:

«Прошлой зимой мы ели два раза на «Малом» в палатке, когда холодно было. Больше там не ели, плохо кормят, только «Мивина», – відповіла жінка.

Свої імена не називали, сказали, «мы не местные». На пропозицію вислухати про центр, де їм допоможуть, відмовилися. Встали з лавки, забравши свої пожитки (невеликий пакет), та пішли в сторону залізничного вокзалу «Запоріжжя –1».

Звідки бездомним дізнатись про те, що ними опікуються?

Як розповісти безхатченкам, що ними опікуються, так, щоб вони про це дійсно знали? Безпосередньо у центрі обліку нам розповіли, що щотижня по місту проходить соціальний патруль, який виявляє безпритульних та вносить дані про них у облікову карту. Цікаво, що територія патрулювання - це усе місто, а не окремі райони. Коли патруль виявляє на вулицях безхатченків, соцпрацівники розповідають їм про центр обліку, послуги, які вони можуть отримати, якщо мають бажання змінити своє життя.

За словами працівників центру, бездомні отримують листівки із адресами пунктів обігріву, місць, де вони можуть отримати теплий одяг, телефонами соціальних служб. Проте тільки двоє із тих бездомних, яких ми опитали, знали про цей заклад. У Центрі це пояснили тим, що є різні люди серед бездомних – ті, що хочуть змінитись, і ті, що не йдуть на контакт і поводяться агресивно. Останні не хочуть знати ні про які служби допомоги, навіть якщо їм вже не один раз про це розповідали.

Проте Центр обліку працює у Запоріжжі і, за словами його робітників, до них приїздять люди із Марганця, Мелітополя. І, нагадаємо, фінансується заклад із бюджетних коштів. Із відповіді на запит до Департаменту фінансової та бюджетної політики міської ради дізнались, що «на утримання центру обліку бездомних осіб у 2013 році було виділено 130,3 тисяч грн». На заробітну плату трьом працівникам було витрачено за рік 51,2 тисяч гривень.
До речі, ні сайту, ні електронної адреси цього закладу на сторінках офіційних представництв влади в інтернеті не зазначено. Мабуть, через те, що безхатченки не мають доступу до мережі?

Харчування для маргінальних груп населення

Окрім роботи центру, Запоріжжя одним із перших в Україні почало у зимовий період годувати безпритульних людей. За даними тієї ж таки програми соціального захисту населення, фінансування цих заходів проводили із бюджету міста. Виконавчий комітет міської ради виділив близько 35 тисяч гривень в 2013 та 30 тисяч у 2014 році. Такі дані нам повідомила Надія Божок, заступник голови Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста України. Саме ця структура є розпорядником коштів, виділених на харчування безхатченків у нашому місті.

У листопаді 2013 року почали свою роботу пункти гарячого харчування в нашому місті. Вони розташовувались у різних районах і загалом їх передбачалося сім.

Інфографіка 2 Запоріжжя 550

Принаймні, таку інформацію надали у звітах мерії. Інформацію щодо «гарячих сніданків», як їх називають у документації, ми дізналися із листів голови Товариства Червоного Хреста до управління соціального захисту населення, які нам надала пані Надія Божок.

Отже, «гарячий сніданок» видавався з 11.00 до 12.00 години дня, складався із «Мівіни»-вермішелі у термостакані, «Мівіни»-пюре у чашці, кави «Нескафе», стакану для кави і ложки для «Мівіни». Усі ці складові «сніданку» коштують 7 гривень. На початку листопада у Товариства Червоного Хреста залишилось 2430 порцій з минулого сезону «гарячих сніданків», на новий сезон було заготовано ще 1373 порції. Отже, разом за 2013 рік прогнозували видати 3803 порції. Проте усього за цей рік було виділено 35 тисяч гривень, що у перерахунку складає 5 тисяч порцій. Куди поділись ще 1200 порцій сніданків – невідомо.

У тому ж листі пані Надія Божок, заступник голови Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста України, повідомила: «Кількість порцій, згідно укладених договорів з постачальниками, – 1373 шт.». Таку кількість передбачалося видавати протягом осені-зими 2013 року.

Проста арифметика:
перемножимо 1373 (кількість порцій) на 7 (їхню ціну) і отримуємо 9 тисяч 611 гривень. Нагадаємо, що Товариство Червоного Хреста отримало на гарячі сніданки 35 тисяч гривень. Можна припустити, що частинка коштів була витрачена ще на початку 2013 року, проте з того часу у розпорядників залишилось ще 2430 порцій. Крім того, з тих самих листів Товариства до мерії дізнаємось, що наприкінці 2013 року фінансування було перервано, і розпорядники були змушені зменшити порцію сніданку.

Скрін 4 Запоріжжя

30 тисяч гривень на рік – замала сума для проведення тендеру на закупівлю продуктів. Через це, говорить Надія Божок, заступник голови обласного Червоного Хреста, тендер на постачання «мівін-нескафе», зрозуміло, не проводився:

«Еду мы закупали у разных поставщиков (отдельно мивину, отдельно кофе, отдельно посуду)».

З листа ми дізнались, що видавали харчі тричі на тиждень: у понеділок, середу та п’ятницю. Там також зазначено, що пунктів харчування працює не сім, а п’ять.

Волонтер – робота безкоштовна?

Ми запитали у Департаменту фінансової та бюджетної політики міської ради, чи оплачувалася робота волонтерів, які обслуговували безхатченків. У відповідь на наш запит ми отримали інформацію, що грошові компенсації виплачуються «фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-сиротам, хворим, які не здатні до самообслуговування».

У звіті вказується досить велика сума – більше двох мільйонів гривень. Проте вона не була розрахована на тих, хто обслуговував бездомних громадян. При цьому, якщо волонтери працювали безкоштовно, чи забезпечували їх засобами особистого захисту, зокрема, рукавичками, масками, оскільки робота є досить специфічною?

Ми намагалися зв’язатися із волонтерами, які забезпечували видавання їжі безхатченкам. Оксана Бекетова була організатором роботи волонтерів. Жінка повідомила, що її праця не оплачувалась, щодо засобів особистого захисту волонтерів – вони були, але в якій кількості і які, не зазначила.

Керівник Ленінського відділення Червоного Хреста Валентина Басова підтвердила слова своєї колеги, додала, що засобами захисту волонтерів забезпечувала обласна організація Червоного Хреста. Тобто, 2 мільйони, виділені з міськбюждету, жодним чином не стосуються фінансування допомоги безхатченкам. Для них існують інші програми.

Зокрема, за минулий рік було виділено 35 тисяч гривень на харчування маргінальних груп населення. Зі слів осіб, які харчувались у пунктах обігріву, розуміємо, що вони не надто часто відвідували ці пункти. Зі слів тих же безхатченків стає зрозуміло, що більшість із них не знають взагалі нічого ані про Центр, де вони могли б отримати допомогу у відновленні документів, консультації, навіть нічліг чи тимчасову прописку, ані про програми допомоги. Таким чином, гучні звіти посадовців типу: «ми піклуємося про кожного», на ділі мають багато недопрацювань, і соціальні програми щодо захисту бездомних в Запоріжжі є неефективними.

P.S. Безхатченки та закон

Соціальна політика щодо бездомних осіб в Україні базується на таких законодавчих актах:
• Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
• Закон України «Про соціальні послуги».

У Запоріжжі передбачена «Міська комплексна програма соціального захисту населення міста Запоріжжя на 2012 – 2014 роки». Головний розпорядник - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради. Відповідальні виконавці:
• Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради;
• Запорізький міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по кожному з 7 районів міста.

Довідка

За інформацією Української правди, у 2010 році Центрами обліку бездомних громадян в Україні було виявлено майже 11,5 тисяч бездомних. У 2009 році цифра становила 10 тисяч. У той же час, за підрахунками МВС України, в країні тільки офіційно налічується близько 30 тисяч бездомних. Оскільки існує тенденція до збільшення тих людей, які опиняються на вулиці, логічно припустити, що у 2013-2914 роках кількість  безхатченків в Україні становитиме більше 12 тисяч.

Марина Галич
Наталія Градова
Оксана Іванова
Олександра Мирошниченко
Оксана Якименко,

 студентки 3-го курсу факультету журналістики ЗНУ