Майдан – це готовність стояти за власну гідність

Валерій Пекар, Президент компанії Євроіндекс, член команди Викі Сіті Номіка. Фото: УРТ

Валерій Пекар, Президент компанії Євроіндекс, член команди Викі Сіті Номіка. Фото: УРТ

Майдан - це вже не лише київський феномен, але й український. В будь-якому випадку майдан – унікальне явище, але в чому саме його унікальність?

Валерій Пекар: Майдан є прямим продовженням давньоруської традиції народного віче — прямого волевиявлення народних мас. Ця традиція виникла задовго до того, як була заснована Москва і як вона  перебрала на себе роль збирача руських земель.

Ця традиція була винищена Москвою, яка намагалася накинути тиранію всім руським землям: новгородський вічовий дзвін був «страчений» разом з десятками тисяч вбитих новгородців, аби сама пам’ять про віче зникла.

Але пам’ять не зникла. Вона залишилася на фронтирі руських земель — в Україні. Нащадком цієї традиції стала Запорізька Січ. Тому можна з певністю казати: Майдан вкорінений в нашу традицію, в нашу ментальність набагато глибше, ніж можна це уявити. Хоча само по собі це слово іранського походження означає просто площу, оточену будівлями.

Це йшлося про всі майдани, про майданівську традицію. Якщо ж розглядати майдани новітньої української історії вже конкретно, то кожен з них має свою власну сутність і причини. Майдан 2013-2014 років — це троїста революція, що знаменує завершення переходу України із середньовіччя в сучасність: в економіці, геополітиці, свідомості.

По-перше, це революція соціально-економічна: буржуазна революція за вільний ринок і відкритий доступ проти закритої системи олігархічного феодалізму. По-друге, це українська національно-визвольна революція, антиімперіалістична, антиколоніальна, тобто завершення визвольних змагань українського народу. По-третє, це революція свідомості, яка отримала ще назву «революція гідності» — нові цінності проти старих цінностей.

Чи можна говорите про те, що в Україні започаткована традиція майданів?

Валерій Пекар: Очевидно, традиція Майданів не може перерватися. Люди масово виходять на площу заявити протест проти несправедливості, і це повторюється раз за разом. Можна огородити конкретну площу і не пустити туди людей, але вони знайдуть іншу. Головне тут — готовність стояти за власну гідність, за певні цінності, небажання мовчати і принижуватися.

І тому майбутнє України назавжди пов’язане з Майданами. Ця вкорінена в нашу історію і ментальність система волевиявлення буде проявлятися знову і знову, примушуючи політиків до відповідальності за свої дії не раз на чотири роки під час виборів, а щодня.

Чи став майдан маркером зміни покоління?

Валерій Пекар: Я не певен, що ми повинні вести мову саме про зміну поколінь. Можливо, трохи пізніше ми це усвідомимо, коли побачимо появу цілого нового покоління українців, які готові вмирати за свою країну, як герої Небесної Сотні. Але я бачив на Майдані людей різного віку, яких об’єднали ті самі цінності. Поки що можна говорити про революцію свідомості, про стрибок до нових цінностей, що не залежать від біологічного віку їх носіїв.

На кожному Майдані молодь грає досить визначну роль, і це почалося з «революції на граніті» 1990. Герої того Майдану вже сьогодні немолоді люди, а місце найактивнішої групи заступили нинішні студенти, що виросли вже за роки незалежності.

Майдан зазвичай асоціюється із громадянським суспільством. Куди дівається громадянське суспільство після Майдану?

Валерій Пекар: Громадянське суспільство існує безперервно і всюди, воно проявляється в різний спосіб. Неможливо підтримувати такий високий градус, як на Майдані, протягом тривалого часу. Але можливо забезпечити інструменти народовладдя, які працюватимуть щодня, так що постійний Майдан стане непотрібним.

Майдан спроможний стати базою для чогось нового?

Валерій Пекар: Кінець — це завжди початок. Майдан не стільки реалізовує запит на зміни, скільки проявляє його у публічному просторі. Реалізація — це завдання тих, хто приймає на себе відповідні зобов’язання, це завдання еліт: політичної, інтелектуальної, культурної. Відсутність відповіді на запит означає, що Майдан не почутий, а значить, він незабаром повернеться.

Саме з таким ефектом незавершеності ми маємо сьогодні справу: цінності, за які стояв Майдан, не втілилися у зміні політичної системи. Одні обличчя замінено на інші, але принципи залишилися ті самі. Значить, Майдан ще не досяг своєї мети.

Як вважаєте, можуть співпадати цінності, змісти і цілі тих, хто стоїть на майдані з програмами и тих, хто за допомогою Майдану отримує владу?

Валерій Пекар: Можуть співпадати, а можуть і не співпадати. Ще із середини грудня було зрозуміло, що Майдан та опозиція — це різні суб’єкти. Не більше 6% учасників протесту підтримували ту або іншу політичну партію — це означає, що 94% майданівців вийшли не під партійними прапорами, а за власні цінності і переконання. Ми бачили, як опозиційних політиків засвистували, бо були з ними не згодні. Ми бачили, як прийняті політиками рішення критикувалися і скасовувалися, як це було щодо угоди з Януковичем. Тому політики зацікавлені в тому, щоб Майдан якнайскоріше зник.

Чи можливо змінити щось за допомогою масових акцій-Майданів?

Валерій Пекар: Ми вже бачимо, що за допомогою Майдану можна повалити диктатуру. Можна проявити нові сенси, можна виразно проголосити точку зору активної частини громадян. Вочевидь, Майдан ще не сказав свого останнього слова.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова, Диалог.ua

Валерій Пекар розповідає про європейський вибір громадян України на ЄвроМайдані 24.11.2013. Українське республіканське телебачення. © УРТ, 2013