Оборонні резерви України: УРА — вони є!

УРА 600 Хаврук

Сучасна Україна має унікальну систему оборонних ресурсів і, як виявилося, дієвий потенціал надбання людського резерву, підготовленого для захисту держави, - пише Олег Хаврук на сайті КОМЕНТАРІ.

З одного боку, Україна має громадян, які здатні виступити й перемогти десятки тисяч добре озброєних та оплачуваних працівників внутрішніх військ, «беркутівців» та інших спецпідрозділів МВС, а з іншого — армію, яка не змогла дати відсіч 25 тисячам загарбників, які увійшли на територію Криму і захопили її практично без пострілів. Безумовно, те, як загинули десятки наших беззбройних героїв на Майдані, більше не можна допустити, і ніхто не чекає, що проти росіян виступлять загони Самооборони Майдану з дерев´яними щитами та палицями, тим більше, що йдеться не про внутрішньополітичний конфлікт, а  про оборону від численного та озброєного найновітнішою зброєю зовнішнього ворога.
Зброї в Україні є чимало, значно більше, аніж сучасна армія встигне використати у випадку повномасштабного наступу зовнішнього агресора, тож у випадку крайньої небезпеки озброїти нових захисників цілком можливо, але де ж взяти таких захисників, які вміють використовувати зброю, доглядати її та зможуть координувати свої дії і адекватно реагувати на дії ворога під час війни?
Майдан, який і досі продовжує існувати не лише на площах міст, але в першу чергу в душах та мізках активної частини суспільства, знайшов відповідь на це запитання. Причому відповідей є вже дві — створення Національної гвардії та створення Української Резервної Армії. Якщо із Нацгвардією є певна визначеність і навіть фінансування з боку Держави, що має як свої переваги, так і недоліки, то УРА — це щось абсолютно нове для нашої держави і аналогів поки що немає навіть у світі.
Отже, що таке УРА і чи здатна вона допомогти державі захистити свою територію та громадян, я зміг дізнатися на власному досвіді, взявши участь у першому вишколі Української Резервної Армії, який відбувся протягом 21-23 березня 2014 року. Для того, аби кожен міг сам скласти свою думку щодо цього явища та зробити відповідні висновки, далі буде наведено факти у формі репортажу, а вже після цього я поділюся з читачами своїми власними думками щодо майбутнього УРА.
Отже, аби потрапити в УРА, я списався з адміністраторами спільноти у фейсбук. Через якийсь час отримав лист із переліком того, що варто взяти з собою на вишкіл:
Список справді актуальний і єдина річ, якою мені так і не довелось скористатися, — це плечики для одягу, оскільки плечики попросту не було куди повісити 🙂
Отримавши телефоном адресу бази, де відбуватиметься вишкіл, я трохи навіть зрадів, оскільки до цього думав, що спати доведеться в наметах, а така перспектива при +5 вночі не надто райдужна, хоча це мене й не зупинило б.
Отже, на стрілецьку базу «Снайпер», яка розташована під Києвом, я прибув увечері і саме на вечерю, яка, як і сніданок з обідом, готувалася у польовій кухні, що теж було для мене відкриттям, оскільки в армії мені служити не довелося і на Майдані я, як киянин, біля кухні особливо довго не затримувався, харчуючись вдома, або бутербродами, які мені готувала дружина з собою.Повертаючись до першої своєї вечері під час вишколу, можу сказати, що вона була смачна і вельми поживна, як і всі наступні сніданки, обіди та вечері, — маю сумнів, що солдати строкової служби мають харчування на тому ж рівні, що й в УРА.
Ідальня бази вишколу Української Резервної Армії
Після вечері відбувся загальний збір і було повідомлено, що значна частина учасників вишколу ще в дорозі, або прибудуть наступного дня, тому крім суто охоронних функцій нічна варта має виконувати ще й функції комісії з прийому новоприбулих. Я також потрапив у нічну варту і з 1 до 2 ночі мусив охороняти сон резервістів і майно бази. Щоправда, моя варта затягнулась і склала не одну годину, а трохи більше трьох — у зв´язку із пожежею, яку я виявив на сусідній базі (яка не має стосунку до УРА). Наша варта намагалася допомогти охороні сусідів загасити палаючий склад, який зайнявся, скоріш за все, через неправильно ізольований комин «буржуйки» в кімнаті охорони, але все ж ми викликали пожежників і вони вже далі самі розбирались із цією пожежею, яка так недоречно виникла саме під час мого чергування.
Пожежа на сусідній базі
День перший вишколу розпочався із зарядки та вмивання на свіжому повітрі. Приміщення бази були, таке враження, пограбовані мисливцями за металом ще задовго до створення УРА і в результаті у нашій «казармі» у перші дні не було ні централізованого освітлення, ні водогону, ні каналізації. До таких побутових умов я поставився філософськи, оскільки сприйняв це як частину вишколу, адже малоймовірно, що під час бойових дій можна буде дозволити собі жити в готелі з гарячою водою та теплим туалетом.
Наша кімната в казармі УРА, до заселення
Після сніданку розпочалися заняття. Першим була медична підготовка — предмет корисний, на мою думку, всім і кожному. За час вишколу ми навчалися тому, що НЕ можна робити при пораненнях, як рятувати товаришів під час бою та які медикаменти можуть знадобитися на випадок війни. Після трьох занять ми навіть склали іспит нашому начальникові медичної частини, пані Оксані, і цей іспит показав, що всі резервісти дізналися багато нового та корисного для себе. Звичайно ж, оперувати та лікувати свою родину в мирний час ми не збираємося, але надати першу допомогу, а також прослідкувати, аби ніхто ще більше не нашкодив пораненому, вже напевне змогли б.
так перевіряють дихання в польових умовах
Найбільше всі чекали занять зі зброєю і вони таки мали місце. Під час цих занять кожен резервіст навчився збирати та розбирати АКМ (а хтось просто згадав це діло і за 3 дні зміг повернути навички), займати позицію для стрільби і, звичайно ж, стріляти з карабіна та АКСУ.
Після стрільби нас вчили рукопашному бою. Варто зазначити, що ще у перший вечір організатор вишколу Владислав Кириченко попередив, що УРА не є табором для підготовки спецназу, ніндзя, або терористів, тож не варто налаштовуватись на те, що вам покажуть, як збирати пояс шахіда, навчать ламати шию голими руками і стріляти з двох рук від стегна. Отже, рукопашний бій дав нам розуміння основних прийомів самозахисту від нападу із ножем, автоматом або голіруч, а також був вельми пристойним заняттям з фізпідготовки, оскільки мої м´язи й досі ниють після цих занять, і я не один з такими спогадами, за що ми вельми вдячні інструкторові та організаторам УРА.
Зайняття з рукопашного бою на базі УРА
Останнім заняттям цього дня була лекція щодо виживання в умовах проведення військових дій — цікаво та доступно було викладено основні правила, дотримання яких здатне допомогти врятувати життя не лише тим, хто про них дізнався на вишколі, але й членам їхніх родин та друзям, які прислухаються до резервістів у випадку небезпеки.
Лекція в таборі УРА
Друга ніч пройшла спокійно і більш облаштовано, оскільки з´явилося світло, яке волонтери провели в усі кімнати з резервістами, та тепло від калориферів.
Волонтери тягнуть нові кабелі замість вкрадених
Заняття другого дня вишколу були продовженням занять першого, і на стрільбах було видно, що прогрес є навіть після другого заняття — ті, хто не міг потрапити в мішень з трьох пострілів, тепер впевнено влучали принаймні двічі, а із заряджанням зброї та зайняттям позиції вже ні у кого не виникало проблем.
Перевірка результатів на мішенях, УРА
Першого дня й ночі виявилося достатньо, аби резервісти почали знайомитись та спілкуватися між собою, тож біля вогнища та на перекурах кияни стріляли цигарки у львів´ян, а рівняни обговорювали українську літературу з дончанами. Виявилося, що на збори приїхали люди різного віку, і хоча більшість учасників мали від 25 до 35 років та були чоловіками, серед нас був і шестидесятилітній дядько Тарас і дівчата та жінки різного віку та з різних регіонів. Загалом у вишколі взяли участь близько 40 резервістів з усієї країни. Я особисто познайомився із львів´янами, кримським татарином, хлопцем з Єнакієво, одеситами та киянами, і за всі три дні жодного конфлікту між учасниками, жодного непорозуміння з викладачами — повірте, при такій кількості людей та за непростих умов проживання, це справді свідчить про людські якості резервістів.
В перервах можна й пожартувати
Навіть теренова гра, за умовами схожа на юнацькі військово-польові змагання, не розсварила учасників, а лише зміцнила відносини всередині роїв та додала елемент змагання у наш вишкіл. До речі, розподіл ролей для теренової гри відбувався за допомогою принципу «Лава на лаву», коли право вибору залишалось за тими, хто переміг лаву противників, але й тут було неможливо визначити переможців, оскільки всі учасники дуже й дуже старалися.
Лава на лаву в таборі УРА
Третій день наш рій (вся група була розділена на 2 рої, або взводи), розпочав, як завжди, із зарядки й сніданку, за якими послідував іспит з медичної справи. Довелося повторити те, що ми занотовували та слухали перші два дні, але в цілому всі непогано справились із теоретичними питаннями та практичними завданнями, які допомогли закріпити все вивчене. Ніхто з учасників під час практики з медичної справи не постраждав 🙂
Іспит з медичної справи, практика, УРА
Втретє відстрілятися всім резервістам вдалося ще краще, ніж у другий день вишколу, а збирання та розбирання АКМ стало вже буденною справою, яку дехто умудрявся зробити у відповідності до армійських нормативів.
Заняття з рукопашного бою також відбулися без жертв, але й без верхнього одягу, — всі 3 дні нам було подаровано чудові погодні умови. Лапи для ударів, тренувальні ножі та автомати побували в руках і чоловіків, і жінок, які вже знали, як відійти з лінії удару та нейтралізувати нападаючого. Інструктор з рукопашки пообіцяв, що якщо ми будемо виконувати весь комплекс вправ, які ми робили на вишколі, самостійно, то за місяць не впізнаємо своїх м´язів та реакції, і я йому вірю на всі 100%.
Всі три дні ми вчилися ходити строєм (щоправда, не цільово, а виключно при переміщеннях по базі із заняття на заняття) та шикуватися за командою командира. Хоча багато людей ставляться до стройових занять скептично, я все ж схильний вважати, що це необхідний елемент для координації дій великих груп людей, тож приємно було на третій день взяти участь в показовому марші на плацу, який продемонстрував, що й за три дні з абсолютно цивільних бізнесменів, лікарів та програмістів можна створити загін, цілком схожий на військовий підрозділ. Також відбулися показові виступи з рукопашного бою та групової взаємодії підрозділу.
На закритті вишколу всі дуже душевно прощалися і мінялися контактами. Практично всі резервісти висловили бажання продовжити навчання, аби вдосконалити набуті навики.
УРА - місце, де стають друзями
Зважаючи на те, що база УРА була прибрана та приведена у прийнятний для проживання вигляд волонтерами абсолютно безкоштовно, а резервісти не заплатили ні копійки за триденний вишкіл, вважаю, що подібна ініціатива й насправді має перспективи стати вельми популярною. Частина резервістів, до речі, готові фінансово та волонтерською працею допомогти Резервній Армії. Але, на мою думку, така ініціатива варта поширення та запуску у всіх регіонах України, тож підтримка з боку держави, або потужних спонсорів суттєво допоможе покращити обороноздатність України, і в найкоротші терміни. Волонтери ж та добровольці можуть прискорити цей процес кардинально.

Джерело фото: УРА, Олена Бондаренко, Олег Хаврук