Правозахисники застерігають про ризики із законом про люстрацію

Фото: transkarpatia.net

Фото: transkarpatia.net

Українські правозахисники закликають авторів люстраційного закону серйозніше поставитись до законодавчої ініціативи, аби запобігти ризикам та зловживанням у майбутньому. Експерти застерігають, якщо механізм люстрації буде необдуманим, українці як платники податків платитимуть мільйонні компенсації за рішенням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Тим часом голова люстраційного комітету України при Кабінеті Міністрів Єгор Соболєв каже, що нова влада  не просувається далі у питанні люстрації.

Що таке люстрація, як запобігти тих небезпек, які вона несе, за якими критеріями слід добирати людей, до яких будуть застосовувати цей механізм, який має бути механізм оскарження цього обмеження, і хто власне буде проводити люстрацію, - ці та інші питання піднімались під час зустрічі правозахисників з головою люстраційного комітету Єгорем Соболєвим.

Експерти Харківської правозахисної групи запропонували концепцію можливого закону про люстрацію, яка, за їхніми словами, враховує принципи Європейського суду з прав людини. У ній пропонується люструвати за чотирма критеріями:

1) приналежність до керівництва обласних комітетів КПРС і КПУ та Центральних комітетів КПРС і КПУ, обласних комітетів ЛКСМУ та ЦК ЛКСМУ до 19 серпня 1991 року;

2) приналежність до служби в 5-му управлінні КДБ УРСР, КДБ СРСР, КДБ інших союзних республік СРСР у якості штатних працівників та негласних агентів КДБ;

3) співпраця зі Службою безпеки України у формі негласного агента або таємного штатного працівника;

4) зайняття посад президента, прем’єр-міністра, члена Кабінету міністрів України, першої, другої та третьої категорії посад державних службовців та прирівняних до них посад, судді, народного депутата, сільського, міського Голови та депутатів місцевих рад та вчинення наступних дій:

-          Організація чи участь у фальсифікації виборів Президента України 2004 року;

-          Організація чи участь у забороні чи перешкоджанню мирним зібранням в період з 1 квітня 2010 року до 22 лютого 2014 року;

-          Організація та участь у переслідуванні осіб за їхню політичну та громадську діяльність в період з 1 квітня 2010 року до 22 лютого 2014 року шляхом свавільних затримань і арештів, порушенні кримінальних проваджень, проведенні слідчих та оперативних дій;

-          Організація та вчинення дій, що призвели до втрат державного та місцевого бюджетів у сумі понад 1 млн грн.

-          Дія чи бездіяльність, що призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини, Комітетом ООН з прав людини та інших міжнародних інституцій.


_DSC7647Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи

На наш погляд, ті законопроекти, які існують на сьогоднішній день у цій сфері, є надто радикальними і можуть призвести до порушень прав людини, які вже зафіксовані ЄСПЛ в низці люстраційних справ від громадян різних країн. Європейський суд визнав ці порушення. Наша концепція люстрації базується на тій практиці, яка схожа на польський Закон про люстрацію 2007 року, але із урахуванням інших законів і тих особливостей, які є у нас в Україні.

Люстрація не є покаранням, хоча зазвичай вона розглядається в контексті кримінального права. Вона полягає в обмеженні прав визначених категорій осіб займати визначені кола посад. Ми намагаємось сформулювати чіткі критерії люстрації. Вони не будуть містити оціночних суджень, щоб тут не могло бути ніякого суб’єктивного фактору в оцінці. Те коло осіб, які підпадають під ці критерії, мають написати і подати декларації про те, що вони не вчиняли тих дій, які передбачаються цими критеріями. Після цього люстраційний комітет, який складається з одинадцяти осіб, перевіряє за заявами громадян або за власною ініціативою відомості, які викладені в цих деклараціях, і встановлює випадки, коли вони є неправдивими. Якщо інформація щодо недостовірних даних підтверджується, починається люстраційна процедура: вимагається пояснення від цієї особи, опісля чого комітет виносить рішення щодо люстрації, яку ця особа може оскаржити в суді протягом 10 діб.

Люстраційний комітет формується таким чином: голова комітету обирається Верховною Радою, потім він подає список кандидатів, які також затверджуються парламентом на п’ять років.

Є два варіанти роботи люстраційного комітету. Ми все ж таки схильні до першого варіанту, коли люстраційний комітет самостійно буде перевіряти відомості. Другий варіант передбачає передачу цих повноважень спеціальному суду.

Обмеження на зайняття посад має бути від трьох до десяти років за цією концепцією. І сама люстрація триває не більше десяти років.

Заголом Україна запізнилась із люстрацією на 23 роки. Вона мала бути проведена відразу після здобуття Незалежності, і тоді вона була б більш схожа на ту класичну люстрацію, яка з різними варіантами проходила в усіх посткомуністичних країнах. Вона стосувалась очищення від колишніх негласних агентів спецслужб, які діяли за часів комунізму. У нас минуло 23 роки, і ця проблема очищення від тих, хто діяв у спецслужбах за комуністичних часів, лишилась, що підтверджується зараз доволі красномовно, на мій погляд. Але зараз стала більш актуальною проблема люстрації вже українських службовців, які діяли за часи Незалежності. Ми намагались сформулювати ці критерії таким чином, що перші три з них стосуються фактичної люстрації старого типу (до 1991 року), а четвертий – це перелік критерій, які стосуються службовців за часів незалежності України.

_DSC7660Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ

Виходячи з Конституції і європейських стандартів, судді мають особливі гарантії щодо їхньої діяльності, притягнення до дисциплінарної відповідальності і щодо звільнення. Все, що відбуватиметься не у відповідності з цими вимогами, буде на межі конституційності.

Зараз в парламенті - п’ять законопроектів під назвою «Про відновлення довіри до судовї влади», де фактично мова йде про люстрацію суддів. Один є від уряду, інші від депутатів. Побіжно проаналізувавши законопроекти, маємо сумнів щодо їх конституційності, тому що там передбачається створення люстраційних комітетів. Вони будуть вирішувати питання дисциплінарної відповідальності суддів і можливості звільнення суддів за ті діяння, які відповідно до нашого законодавства є підставою для їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до Конституції це мало би бути предметом діяльності дисциплінарного органу, в тому числі Вищої ради юстиції. Наша позиція полягає в тому, щоб не робити таких революційних кроків щодо суддів і не робити такий простий крок – створюємо люстраційний комітет щодо суддів і люстрюємо усіх, хто був причетний до подій, які відбувались протягом чотирьох місяців.

Ми були причетні до розробки законопроекту «Про приведення суддівського самоврядування у відповідність з європейськими стандартами». У ньому передбачається припинення повноважень голів і заступників голів усіх судів. Це потрібно зробити, тому що наш аналіз показав, що увесь вплив, який чинився на суддів, відбувався через керівництво судів. Тому у відповідності до Конституції, ми маємо припинити повноваження голів судів та їх заступників, не припиняючи повноваження цих осіб як суддів.

Відповідно до цього законопроекту, ми повинні провести з’їзд суддів. Особи, яким припиняються повноваження голів судів та їх заступників, не можуть буду учасниками цього з’їзду. Потім цей неручний з’їзд суддів має по-новому обрати відповідних членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради юстиції. Одночасно збільшивши строк для дисциплінарних проваджень, ми повинні вирішити конкретні питання відповідальності конкретного судді з новим складом відповідних дисциплінарних органів. Таким чином ми забезпечимо прозорість цієї процедури і відповідність цієї процедури європейським стандартам.

Звичайно, цей крок є більш складний, ніж просто прийняти рішення про так зване «повернення довіри до судової влади». Але це буде той крок, яким ми не дозволимо через рік, два чи п’ять оскаржити чи скасувати цей закон і повернутися до ситуації, яка є наразі.

Може бути інший механізм, який можна застосовувати до суддів. В цій процедурі роль люстраційного комітету могла бути роль фільтру при сформованому новому складі Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів для збору відповідних документів щодо конкретних суддів. Він повинен вирішувати, чи ми передаємо у відповідні дисциплінарні органи суддів для того, щоб вирішити питання - або для накладання дисциплінарного стягнення чи звільнення на підставі порушення присяги судді, або для початку кримінального провадження щодо суддів за винесення неправосудного рішення.

_DSC7666Єгор Соболєв, голова люстраційного комітету України при Кабінеті Міністрів

Я не бачу політичної сили, яка справді хоче люстрації. Зате я бачу дуже багато спроб перелаштувати під себе прокурорську, суддівську, міліцейську системи, які не можна було назвати правоохоронними, і які надалі залишаються ж такими. Як у цих умовах досягти результату? Це є те запитання, яке викликає у мене викрики: «Мама!» по вечорах.

Наївний план такий: поки є революційний час, поки парламент оточений людьми, поки є крапля совісті або страху у тих людей, які формували більшість у Віктора Януковича, і тих людей, які були до нього начебто в опозиції, ми пропонуємо швидко позбавити права повертатися в державну владу України і балатуватись на будь-які посади Віктора Януковича і ключових посадовців, які під час терору Майдану допомагали йому це робити. Це голова адміністрації Президента Андрій Клюєв, генпрокурор Віктор Пшонка, міністр МВС Віталій Захарченко, очільник СБУ Олександр Якименко, Андрій Портнов, який доклав величезну роль, щоб система правосуддя в Україні перетворилась в безкоштовний для влади публічний дім, і Олена Лукаш, яка прикривала все це як міністр юстиції. Для таких осіб ми пропонуємо негайно спеціальним політичним актом оголосити пожиттєву люстрацію. Це не має прямого відношення до кримінальної відповідальності. Люстрація – не є відповідальністю, це фільтр. В рекомендаціях Ради Європи йдеться про те, що це спосіб суспільства захистити свою демократію, зробити процес невідворотнім.

Якраз Віктор Федорович довів своєю історією, що б з ним не ставалося, які б революції у Києві не ставали, він все одно повертається і продовжує вибудовувати машину мародерства і терору. Тому страшенно важливо, щоб зараз ці рішення були ухвалені. Досвід 2005 року вчить, якщо це не зробити одразу, це не буде зроблено ніколи.

Друге рішення, яке розроблено Міністерством юстиції, не є рішенням про люстрацію, а містить ідеї щодо люстрації. Якщо судді, які брали заручників (Ви пам’ятаєте, це арешти закривавлених людей з відправленням у СІЗО на два місяці), які давали санкції на прослуховування активістів, які забороняли мирні зібрання, ставлячи їх поза законом, які забирали права за поїздки активістів до Межигір’я, то ці судді мають отримали п’ятирічну заборону бути в своїй професії. П’ять років відповідає рекомендаціям Ради Європи, які кажуть, що в більшості випадків не варто перевищувати цей термін, щоб людина мала змогу виправитися. У цьому є сенс, оскільки під час Євромайдану у нас це були переважно молоді або слабкі судді, яких спеціально обрали голови судів, яким в свою чергу Портнов спустив рішення… Я думаю, п’яти років їм цілком достатньо для того, щоб подивитись на ситуацію з іншого боку, наприклад, стати адвокатами.

Що стосується інших законів, поза сумнівом – це тема великих дебатів правників, правозахисників, спеціалістів судоустрою.

Що стосується масштабної, системної люстрації за прикладом країн східної Європи, Грузії, Східної Німеччини, яка дуже довго чистилася від агентів Штазі, це рішення, яке не можна реалізовувати революційно з трьох причин.

По-перше, велика частина країни не розуміє люстрації, боїться її і вважає, що це може бути політична розправа. З цією частиною України треба говорити в усіх регіонах країни.

Є друга проблема. Концепцій люстрації вже в Києві є близько десятка. Валентина Теличенко хоче люструвати всіх, хто займав серйозні посади з 2000 року, є люди, які підтримують повторення люстрації, що провели країни Східної Європи 20 років тому проти комуністів тієї комуністичної партії Радянського Союзу, є люди, які виступають за люстрацію усіх членів Партії регіонів і нинішньої Комуністичної партії, є люди – і ця позиція мені близька в дебатах, - які кажуть, що люстрація державної машини, системи правосуддя і правоохоронних органів має бути, насамперед, антикорупційною. Вона має виявити людей, які складають основу цієї державної клептократії. Вони насправді є під усіма прапорами. І перші призначення, які ми побачили в Генеральній прокуратурі, Міністерстві внутрішніх справ, змушують хапатися за зброю… Ці призначення справді усіх обурюють.  І в ось цьому великому діапазоні поглядів, як має виглядати широка люстрація? Буде дуже неправильним прийняти волюнтаристське рішення. Це викличе ще більше дискусій і взаємопоборення, і система буде похованою.  Я вважаю, треба виговоритись.

Третя причина, чому не можна робити систему люстрації, завтра написавши закон, і що треба вирішити для того, щоб він вдався, - це підготовка нових людей. Можна всіх звільнити завтра. Мені дуже подобається ця ідея… Але питання в тому, а хто буде завтра розглядати велику кількість справ, наприклад, про заповіти, де є величезна кількість суперечок між людьми, або господарчі справи між податковою адміністрацією і підприємством чи між підприємствами і т. д. Підготовка нових суддів,  нових прокурорів, нових державних службовців чи міліціонерів – є не менш фантастично важливим завданням для держави.

Кілька днів тому я запропонував уряду три рішення про те, як можна створити люстраційний комітет. Перше рішення відповідає рекомендаціям Ради Європи. Незалежний орган, який згідно із Законом, призначає Президент, подає парламент або подає Президент, призначає парламент. На це треба роки від рішення до утворення реального органу  з офісами, приміщенням, печаткою і штатним розписом.

У другому варіанті пропонується створити спеціальний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Для цього достатньо рішення Кабінету міністрів, але тут знову постає питання приміщень, бюджету, штатного розпису і т. д. Я думаю – це півроку.

І третє рішення, яке можна прийняти дуже швидко, – це створити люстраційний комітет на базі вже існуючої державної агенції з державної служби. Тут логіка в тому, що цей орган вже опікується державними службовцями, вже має їхні особові справи. Цей орган повинен погоджувати усі призначення і є абсолютно сформованим органом з приміщенням і з працівниками. Навіть в Севастополі є десять людей, які представляють його.

Яке рішення буде прийнято, насправді я маю від уряду нуль реакції за вісім днів. Я говорив з міністром юстиції, з міністром кабінету міністрів, з виконуючим обов’язки Президента. Усі згодні, але рішення немає. Це те, що змушує мене кричати «Мама!» по вечорах. Адже ентузіазм величезний, шанси прийняти рішення після революції ще є, але коаліція не хоче голосувати за неї, і не видно сил, які насправді за це виступають. Державна машина залишає люстраційний комітет просто громадською ініціативою.