Корупція головного мозку лікується: доведено мешканцями Рокитного

Рокитне-1-300

За певних обставин і в певних умовах хвороба відступає без особливого лікування. Головна умова - відсутність метастазів.

І якщо терапія проходить правильно - хвороба не повертається.

Мешканці селища Рокитне, що на Київщині, після трагічних подій у Києві 19-20 лютого організували загони самооборони і поставили контрольно-пропускний пункт на в’їзді до селища зі сторони села Сухоліси, щоб не дати можливості «тітушкам» потрапити на територію містечка, а також проїхати через нього до Києва.

Про це «Ні корупції!» повідомили місцеві активісти.

«Ми розуміємо, що Рокитне розташоване далеко від траси Одеса-Київ. Але нам надійшла інформація від таращанських активістів, що «тітушки» будуть їхати з Півдня України не по самій трасі, а селами. Тому вночі ми охороняли головний проїзд на Київ», - розповів активіст Олексій.

За його словами, таращанці також розповіли, що їм вдалося в примусовому порядку висадити з автобуса на трасі Одеса-Київ «тітушок», і нині вони розбіглися прилеглими селами. Таращанці також повідомили рокитнянців про мародерства, які, можливо, вчинятимуть приїжджі.

З 20 на 21 лютого активісти всю ніч охороняли головний проїзд через Рокитне на Київ. І хоча нікого підозрілого не виявили, проте знімати охорону наразі не збираються.

22 лютого мешканці Рокитного пікетували райдержадміністрацію з вимогою направити президенту звернення із закликом припинити кровопролитне протистояння. Від районних чиновників мешканці також вимагали написати заяви про звільнення.

Рокитнянський район – найменший у Київський області. І, можливо, події останніх днів, які в ньому відбуваються, зроблять найменший вклад у зміну загального державного ладу України. Але для самого Рокитного – це практично революційні події, бо ще ніколи рокитнянці не піднімали так високо голови, і вони ще ніколи не говорили з місцевими чиновниками з позиції, що не вони тут влада, а народ.

«Рокитнянці почали усвідомлювати, що назад вороття немає. У них наче відкриваються очі. Вони вже ніколи не житимуть, як раніше. Можливо, великої революції в масштабах країни ми не зробимо, але в межах свого селища – ми хочемо навести порядок. Нас порадувало те, що народний депутат від нашого округу Олександр Онищенко вийшов із Партії регіонів. Ми це обговорювали і зійшлись на думці, що вчинок гарний, але вже запізнілий і, по суті, не важливий. Партії регіонів взагалі скоро не буде. Так само, як і комуністичної. Я думаю, що більше Онищенко не пройде від нашого округу», - розповіла місцева лікарка Оксана і додала: «Ще хотіла б сказати, що я помітила, що люди, з якими ми стояли на пікеті під райрадою, стали якимись добрішими чи шо. Раніше такого не було. Я сама раніше була якоюсь роздратованою, нервували побутові проблеми, бо ніколи не була впевнена у завтрашньому дні. А зараз я спокійна, я знаю, що тепер все буде гаразд. Головне, що ми більше ніколи не будемо жити, як раніше».

Новітня історія Рокитного - показова і повчальна. Це яскравий приклад тисяч українських міст і містечок, які нині однаково переживають події останніх днів.

Історія рокитнянців – це історія українців, які почали усвідомлювати, що вони - громада, а чиновники повинні працювати на них, а не вони на чиновників.

А ще у вересні на «Ні корупції!» я писала про Рокитне - як про приклад середньостатистичного українського містечка, яке потонуло в захланній корупції, причому, так глибоко, що вже навіть не хоче виринати, бо йому так комфортно і затишно, бо мешканці пристосувались під чиновників, бо інакше справи не робитимуться.

«Рокитне – провінція, де всі все знають один про одного. Знають про злочини і непокари один одного, і всіх це влаштовує. І ніхто не хоче докопуватися до істини.

Всі знають, хто що вкрав, і мовчать, при цьому більше роздумуючи не над покаранням винуватця, а над вищим благословенням на такі ж обставини, за яких так само можна було б украсти.

Де душі мешканців цього загубленого світу перетворилися на гоголівські мертві душі».

«Я не вірю, що якби в Рокитному сталася б така подія, як у Врадіївці, то люди б згуртувалися на захист дівчини.

Вони можуть згуртуватися лише довкола того, що стосується їх особисто, наприклад, скасування чорнобильських надбавок до пенсій.

Бо насамперед їм не хочеться руйнувати свій комфорт: вони не хочуть їхати у сусідній район за посвідченням самі – вони згодні заплатити за це 100 гривень. Вони не хочуть провести літо вдома – вони згодні «дати на руку» за путівку.

Вони, мабуть, вже щиро люблять корупцію і не хочуть від неї відмовлятися», - це мої слова, написані у вересні.

Тепер я хочу за них вибачитись, бо побачила,  що попри умови, в яких жили рокитнянці, і які їх начебто влаштовували, бо не пручались, їхні душі і прагнення не перетворилися на мертві.

Вони зараз живіші усіх живих. Вони змогли згуртуватись. Не за себе, за інших. За зміни у суспільстві. І вони вже не зможуть жити по-старому.

Вони змогли довести, що не все у світі вимірюється довжиною бутерброда і тим, що на ньому лежить зверху.

Валентина Новицька, «Ні корупції!»