Хто пограбував курган?

Фото: v.k

Фото: v.k

Сільського голову села Юрківка Звенигородського району, що на Черкащині, звинуватили у зловживанні службовим становищем та руйнуванні історичної пам’ятки – скіфського кургану.

Усі звинувачення, як з’ясувало журналістське розслідування, безпідставні та не базуються на жодних доказах. Загалом, справа більше схожа на політичну розправу, оскільки фігурантка справи має власну чітку позицію та подекуди працює врозріз із  вказівками «зверху».

Скіфських курганів у Звенигородському районі, що на Черкащині, немало. Є досить відомі в історичних колах. Непримітним курганом на території села Юрківка зацікавилися зовсім недавно на місцевому рівні. Не археологи. І не просто з цікавості до культурної спадщини.

Начальник відділу охорони культурної спадщини, музейної справи та з питань релігій ОДА Микола Суховий у нещодавньому зверненні до Звенигородських районних депутатів стверджує, що «за вказівкою голови Юрківської сільської ради був пошкоджений курган шляхом зняття ґрунту з насипу кургану, чим нанесені збитки в сумі 9011412,00 грн. Органи внутрішніх справ не вживають заходів для відшкодування завданих збитків. І, як резюме: «Просимо втручання Звенигородської районної ради з метою вжити заходів щодо зазначеної ситуації та недопущення в майбутньому подібних випадків».

У районній газеті «Шевченків край» напередодні звернення було опубліковано новину «Скіфські скарби не дають спокою», в якій автор Євген Шраменко наголошує: «…Пам’ятку археології — курган, ймовірно скіфської доби, вік якого, навіть за приблизною оцінкою, не менший чотирьох тисяч років, розрили неподалік Юрківки. За цим фактом, з ініціативи Звенигородської міжрайонної прокуратури, було порушено кримінальну справу, яку веде райвідділ управління МВС. У центрі уваги слідства опинилася посадова особа Юрківської сільської ради та один із місцевих жителів, який безпосередньо і зруйнував стародавній поховальний насип. Як повідомили у райвідділі міліції, оприлюднюючи офіційну версію, цей громадянин звернувся до сільради з проханням про допомогу у відновленні й збереженні приватного земельного наділу, який постійно розмивають опади, утворюючи яр. Щоб відновити стан ділянки, чоловікові потрібен був ґрунт для підсипки, отож йому й дозволили розкопати пагорб за селом. У подальшому, даючи пояснення слідчому, посадова особа пояснювала, що не мала ніякого уявлення про археологічну цінність «пагорба», вважаючи його не курганом, а звичайним насипом...».

За висновком співробітника археологічної експедиції управління культури Черкаської облдержадміністрації, кандидата історичних наук Дмитра Куштана, пошкоджений об’єкт є курганом і входить до складу комплексної пам’ятки археології — курганної групи з трьох насипів, яка має власний номер у держреєстрі й узята на облік ще в 1990 році».

Тож залишається з’ясувати, хто ж конкретно дав дозвіл на розкопування «пагорба за селом». З цим завданням, як бачимо з вищенаведеного звернення, успішно справився відділ ОДА, вказавши саме на сільського голову Юрківки.

Рівняння з кількома невідомими

До звернення додано й акт про вчинення правопорушення. Не маючи іншої доказової бази, важко не погодитися з висновками, викладеними в акті, підписаному старшим науковим співробітником археологічної інспекції Черкаської ОДА Романом Павленком, виконуючим обов’язки начальника цієї інспекції Олександром Назаровим та директором Звенигородського краєзнавчого музею Оленою Наріжною. Справді, як вказано в акті, «вибрано грунт на 2/3 площі курганного насипу з південної та південно-східної сторін із плавним заглибленням до центральної частини кургану».

У ході попереднього розслідування правоохоронці вийшли на жителя села, що дійсно брав землю з насипу, який в акті йменують курганом. Але, не знайшовши злого умислу в діях фігурантів слідства, кримінальну справу досить швидко закрили. Тож чи можна опиратися на зроблені слідчими висновки і називати їх офіційною версією, оскільки в прокуратурі встановили, що стражі правопорядку поверхово підійшли до розгляду справи, і її було поновлено? Тим більше, що слідство триває.
У ході журналістського розслідування стало відомо, що землю з об’єкта, який фігурує у порушеній справі як курган, брав не один місцевий житель. Разом з кількома мешканцями Юрківки я побував на місці порушення законодавства. Там справді височіє пагорб. Але в селі ніхто не називає його курганом. Тим більше, скіфським. Як місцевий люд, так і сільський голова, розповідають, що нагорнули його при підготовці до будівництва тепличного комплексу. Будівництво зупинили у зв’язку з неплатоспроможністю замовника, і ці насипи так і залишили в полі — рекультивації там ніхто не проводив. Де тут просто насипи, а де справді кургани, яких, за твердженням археологів, має бути як мінімум три, відгадати важко.

Куди ж забрів курган?

Не можна не згадати й того факту, що, окрім проекту будівництва тепличного комплексу, у відділі містобудування та архітектури зберігається й план забудови Юрківки, датований початком 1990-их років. Ним на північно-східній околиці села, побіля землі, на якій передбачалося будівництво тепличного комплексу, виділено ще кілька десятків гектарів під будівлі та присадибні ділянки селян. На сьогодні тут налічується вже чимало нових дворів. Таким чином, курган (слідом за співробітником археологічної експедиції будемо називати його так), який згідно з паспортом, якого мені дивом вдалося відшукати, знаходився «на північ від села 0,1-0,5 км», міг увійти, якщо не в зону, виділену під будівництво тепличного комплексу, то в зону забудови села. Хоча, як уже згадувалося, в селі про нього сьогодні нічого сказати не можуть. Дехто сходиться на думці, що по ньому давно вже пройшли бульдозери. Отож, слово тут за фахівцями.

Своєї вини сільський голова Юрківки Валентина Цегельна не визнає. Фото: Однокласники

Своєї вини сільський голова Юрківки Валентина Цегельна не визнає. Фото: Однокласники

Своєї вини сільський голова Юрківки Валентина Цегельна не визнає. Каже, що ніякого розпорядження чи вказівки на розкопування кургану вона не давала, оскільки й уявлення про нього не мала. За словами працівників Юрківської сільської ради, в сільраді немає жодних документів, які б підтверджували, що голова чи хтось із її підлеглих ознайомлений з розташуванням курганів та несе відповідальність за їх збереження.

Виходить, що сільському голові приписують дії, до яких вона не має жодного стосунку?

Знайдіть курганам хазяїна

У вже згаданому акті вказано зокрема на порушення ст.19 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Знаходимо цю статтю.

У ній вказується, що «юридичні й фізичні особи, у користуванні або володінні яких перебувають археологічні об’єкти або предмети, зобов’язані… дотримуватися всіх вимог законодавства щодо їх охорони і використання».

Все правильно. Але коли взяти до уваги, що ніхто не те що не уповноважував сільського голову на користування чи володіння археологічною спадщиною (як кургана за номером 2666, так, до речі, й інших, розташованих у межах чи за межами села), а навіть не вказав, де й які пам’ятки є на ввіреній їй території, то було б доречно встановити, з чиєї ж вини допущено порушення законодавства.

Валентина Цегельна на сьогодні може показати лише один курган, на якому є відповідний знак. Згідно з чинним законодавством, обов’язок з охорони таких пам’яток покладається на органи виконавчої влади, тобто, на районні державні адміністрації.

Як свідчить практика, діяльності райдержадміністрацій, зокрема у Дніпропетровській області, саме вони укладають відповідні охоронні договори між РДА та міськими, сільськими й селищними радами.

Чи займався хтось такою проблемою у Звенигородському районі? Сумнівно.

Феофан Білецький