Злочинцям проти людяності не сховатись від міжнародного кримінального переслідування, – правозахисники

Василенко суддя 300Аби дати належну міжнародну оцінку діям української влади, 7 лютого Громадська Комісія з розслідування порушень прав людини в Україні звернулася до спікера Верховної Ради Володимира Рибака з проханням ініціювати внесення поправки до 124 статті Конституції України, яка має відкрити двері до ратифікації Римського Статуту Міжнародного кримінального трибуналу.

Експерти Комісії заявляють, навіть якщо український парламент не ратифікує  Статут, державним посадовцям, які чинять злочини проти людяності, не сховатись від кримінального переслідування.

Що таке Міжнародний кримінальний трибунал (МКС), чому Україна не ратифікувала Римський Статут раніше, чому зараз піднімається питання ратифікації цієї угоди, - про все це розмірковують правозахисники Комісії з розслідування порушень прав людини в Україні.    

Проф. Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії у 2002—2005 роках

"В Гаазі існує два постійних судових органи – Міжнародний суд ООН і Міжнародний кримінальний суд. Міжнародний суд ООН – це суд, який є головним судовим органом ООН. Він розглядає міждержавні суперечки. Для того, щоб якийсь спір був розглянутий у цьому суді, необхідно, щоб обидві сторони, які знаходяться у суперечці, звернулись до цього суду.

Більше 60 держав на сьогодні, які довіряють суду, зробили застереження, декларацію про визнання обов’язкової юрисдикції Міжнародного суду ООН. Це означає, якщо дві держави зробили такі заяви про визнання обов’язкової юрисдикції суду, то будь-яка держава в односторонньому порядку може робити заяву, і суд буде розглядати цю справу.

Що стосується Міжнародного кримінального суду. Це не є орган ООН, і він не розглядає міждержавні справи. Він розглядає лише справи, які стосуються вчиненням фізичними особами міжнародних злочинів, а саме – геноциду, злочину агресії, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. В цьому випадку, якщо держава є стороною Римського Статуту, то юрисдикція суду автоматично поширюється на всіх осіб, які вчинили злочин на території країни... Тобто, тут МКС буде завжди з постійною діючою юрисдикцією щодо злочинів, які вчиняються на території тієї чи іншої держави-учасника суду. Але  є один нюанс. Якщо держава, на території якої вчинено міжнародний злочин, передбачений ст.. 6, 7 Статуту, хоче звернутись до суду, то вона може визнати юрисдикцію цього суду без ратифікації Статуту. Після цього МКС може розглядати справи щодо осіб, які вчинили злочини проти людяності на території цієї держави.

Що це означає у практичному плані? Якщо в Україні міняється влада…, тоді влада може, не чекаючи ратифікації, звернутись до суду в будь-який момент. І навіть після ратифікації звернутись до суду з проханням визнати компетенцію щодо злочинів, які були вчинені до ратифікації. Тому що злочини, щодо яких Міжнародний суд має юрисдикцію, не мають терміну давності. Тут не йдеться про порушення норми заборони зворотної сили, а йдеться про застосування норми, яка полягає в тому, що злочини проти людяності не мають терміну давності. Єдине обмеження встановлене в часі - це ті злочини, які були вчинені до 1 липня 2002 року, коли Статут набув чинності.

Механізм МКС є корисним, адже, наприклад, якщо деякі з осіб, які вчинили злочин проти людяності, втечуть з-поза кордонів України, тоді держава може звертатись до МКС. На що прокурор суду має видати ордер на арешт цих осіб. Це означає, що ці особи, де б вони не знаходились, будуть переслідуватись.

Сьогодні в МКС на розгляді знаходяться 21 справа щодо громадян з восьми країн. Ще кілька справ знаходяться на попередньому вивченні щодо злочинів, які вчинили громадяни ще  восьми країн.

Римський Статут, згідно з рішенням Конституційного Суду від 11 липня 2001 року, не відповідає лише статті 124 Конституції України, і необхідно внести доповнення, в якому буде сказано, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах і порядку, передбачених Статутом. Це скоріше технічне доповнення до Конституції. Тоді це відкриває шлях до ратифікації Верховною радою Статуту. Стаття 124 не відноситься до розділів, які потребують спеціальної процедури для внесення змін. Але якщо зараз пан Рибак дасть хід нашій пропозиції, все таки ці зміни будуть тривати протягом двох сесій. Спершу ця поправка повинна пройти Комітети Верховної ради, потім під час сесії зібрати більшість у 226 голосів. І врешті-решт має відбутись остаточне рішення парламенту щодо внесення поправки, відповідно до Конституції, уже шляхом голосування Конституційною більшістю у 300 голосів. Після цього юрисдикція трибуналу буде поширюватися на злочини проти людяності, які були вчинені на території України.

Це наше звернення в часі співпало з публікацією в газеті «День» від 6 лютого, яке зветься «Хто захистив ескадрон смерті від Гаазького трибуналу». Її написав відомий громадський діяч Олексій Подольский, який свого часу постраждав від дій режиму Кучми. Він коментує можливості звернення до міжнародного кримінального суду, а також те, чому до сих пір Україна не ратифікувала Статут МКС. Я його розумію. Він правильно обурюється тим, що через дії режиму Кучми Україна не ратифікувала Статут Міжнародного кримінального трибуналу, але він припускається явно хибних трактувань…

Це був час касетного скандалу. Коли опублікували плівки, із них було чітко ясно і видно, що бесіда пана Кучми зі своїми підлеглими, в тому числі із міністром внутрішніх справ Кравченком, містила натяк, який було виконано і який призвів до вбивства Георгія Гонгадзе. З плівок було видно, що Подольський, Єльяшкевич зазнали нападу і побиття. Було видно, що Кравченко хвалився своїми орлами, що ті можуть зробити все, що завгодно з людиною. Спочатку Кучма видав спеціальний указ щодо підписання Статуту. І його було підписано. А потім дав зворотній хід. І за його поданням  Конституційний суд почав розглядати це питання. Президент вважав понад десять положень Римського Статуту неконституційними".

Микола Козюбра, доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України (1996—2003 роки)

snapshot20140211040001"Незалежно від того, чи буде ратифікований Римський статут України чи ні, перше слово за Україною. Вона має звертатись до Міжнародного кримінального суду…  Але є й ще одне застереження в самому Статуті - Якщо держава не бажає або не здатна проводити розслідування чи порушувати кримінальне переслідування належним чином, тоді прокурор міжнародного кримінального суду може це робити за власною ініціативою.

Будемо відвертими, звичайно, краще було б, щоб це зробили наші суди. Є відповідні статті в Кримінальному кодексі, які передбачають покарання за злочини проти людяності. І дійсно, тут мав би бути задіяний національний механізм, але сподіватись сьогодні при нинішній владі, судовій системі не доводиться, тому і активізується питання про ратифікацію Римського Статуту Міжнародного Кримінального суду.

У цій статті йде відверте спотворення рішення Конституційного суду. У мене склалось таке враження, що автор зовсім не читав це рішення. Тому що, за його твердженням, по суті рішення ухвалено категоричну невідповідність Римському статуту. «Перший головний аргумент: міжнародна юстиція, на відміну від української, не визнає будь-які національні імунітети, не залежно від посади або сану, кримінально переслідує тих, хто вчинив злочин проти людяності. Іншими словами, Конституційний Суд брутально спотворив дух української Конституції, що, насамперед, однозначно гарантує захист життя і прав людини. Натомість він захистив не людину, а владу: Президента, українських суддів, депутатів — гарантував їм недоторканність навіть тоді, коли йдеться про військові злочини або злочини проти людяності».

Справді, це було подання Президента України до Конституційного Суду. Можливо, тоді були політичні мотиви. Наскільки я пам’ятаю, з понад десят статтей Римського Статуту, в яких з боку Президента піддавались сумнівам як такі, які нібито не відповідають Конституції, Конституційний Суд відхилив всі положення Президента, за винятком одного – ст. 124 Конституції.

Я навіть зачитаю відносно згаданого положення паном Подольським, який стосується імунітету. В підпункті 2.2.1 Рішення говориться, що "Положення Статуту не забороняють встановлення і не скасовують положень Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України, Президента України та суддів, а лише виходять з того, що недоторканність цих осіб стосується національної юрисдикції і не може бути перешкодою для здійснення юрисдикції Міжнародним кримінальним судом стосовно тих з них, які вчинили злочини, передбачені Статутом. Це повністю узгоджується з міжнародно-правовими зобов’язаннями України.

2.2.2. Недоторканність певної категорії посадових осіб – це не їх привілей; вона пов’язана з виконанням  ними важливих державних функцій, а тому, відповідно до Конституції України і міжнародно-правових зобов’язань України, не може розглядатися як гарантія їх безкарності".

Висновок: «Отже, стаття 27 Статуту не суперечить частинам першій, третій статті 80, частині першій статті 105 та частинам першій, третій статті 126 Конституції України». Тобто, позиція зайнята Конституційним Судом, є абсолютно протилежною до трактування пана Подольского… Конституції України. Абсолютна більшість тих сумнівів щодо невідповідності Конституції, які були у Президента, були відхилені Конституційним Судом.

Стаття 124, 125 Конституції дає виключний перелік тих судів, які можуть діяти на території України. Тобто, система цих судів закрита. Якщо порівняти статус, скажімо, Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) і МКС, то їх статус - різний. ЄСПЛ є додатковим інструментом захисту прав і свобод людини на основі Європейської Конвенції, а міжнародний кримінальний суд – додатковий до національної юрисдикції. Тобто МКС може в певних випадках порушувати справи за власною ініціативою, робити розгляд тих справ, досліджувати, здійснювати розгляд справ на території Україні і таке інше.

Я можу привести практику інших країн, зокрема, Франції, Німеччини, які виявились в аналогічній ситуації. Кожна країна, яка себе поважає, дуже обережно ставиться до різного роду органів, в тому числі судових, які можуть діяти на території держави всупереч Конституції. І тому і французи, і німці, внесли в Конституції відповідні зміни. Я приведу лише одну зміну Конституції Франції. У статті 53.2 зокрема говориться: «Французька Республіка може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду у відповідності з умовами, передбаченим договором, який підписаний 18 червня 1998 року». Перед ратифікацією договорів зміни в свої Конституції внесли Люксембург, Португалія, Ірландія, Колумбія, Чілі, Бразилія".

Микола Сірий, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

snapshot20140211035451"По-перше, ми (Громадська Комісія з розслідування порушень прав людини в Україні – «Ні корупції!») наголошуємо на тому, що кожна офіційна особа, яка в період з листопада до сьогодні, а також якщо це буде завтра, вчинили злочини, які по своєму складу і змісту є злочинами проти людяності, то ця особа понесе відповідальність в кримінально-правовому порядку в майбутньому. Незалежно від того, які закони прийняла Україна і українська влада сьогодні, тому що існує загальне правило пріоритету міжнародного кримінального права над правом національним.

По-друге, для того, щоб механізм міжнародної кримінальної юстиції допомагав будь-якій державі упорядковувати своє життя, в 1998 році понад 100 країн зібрались і провели міжнародну конференцію, результатом якої й було  прийняття ось цього загального договору про створення міжнародного кримінального суду як постійно діючого інструменту.

Це не єдиний інструмент. Але він хороший, ефективний постійно діючий інструмент. Поряд з цим інструментом, скажімо, на національному рівні США діють свої інструменти, які передбачають розширення юрисдикції США за межі Сполучених Штатів, і дуже багато прикладів з цього приводу нам з вами відомо.

Подібні інструменти намагаються будувати інші країни, наприклад, ФРН також запровадила національний механізм можливості притягнення до відповідальності за вчинення злочинів, які є злочинами проти людяності, осіб, які не є громадянами Німеччини. Розвиток цих механізмів відбувається.

Але сьогодні Україна як держава поставила свій підпис під міжнародним документом про створення і загальне визнання необхідності існування МКС. Такий підпис стоїть від імені України, починаючи з 2000 року. Тоді виникає пауза до 2004 року. Чому не відбувається ратифікація? От на сьогодні це питання поставлено на порядок денний.

Якщо, скажімо, обговорювати питання федералізації немає підстав та причин, то обговорювати питання необхідності якнайшвидше приєднати Україну до інструменту міжнародний кримінальний суд потрібно. Тому що те, що відбувається в Україні, вже набуває ознак вчинення злочинів з боку  офіційних осіб, які підпадають під ознаки злочинів проти людяності.

Відповідно, в таких умовах офіційна влада повинна висловити свою позицію. Офіційна влада повинна сказати: «Ми, офіційна влада, підтримуємо вчинення злочинів проти людяності, ми допомагаємо вчиняти злочини проти людяності і далі це буде нашою звичайною практикою проти громадян України». Або офіційна влада повинна сказати, які дії вона планує найближчим часом вчинити або приєднатись до цивілізованого механізму розв’язання подібних конфліктів, в тому числі враховуючи можливі перспективи різноманітних міграцій сьогоднішніх офіційних осіб по всьому світу.

Варто зазначити, що у сфері права існують дискусії. Є більш ліберальна і більш консервативна позиції. Цілий ряд названих країн внесли зміни до конституції, а інші країни з точки зору тлумачення своєї Конституції не вважали за потрібне вносити зміни. Це такий широкий політико-правовий діалог про форми, який можливий в тому числі і в нас. Але питання перш за все стоїть, що ті події, які відбулись в Україні, починаючи з листопада, коли офіційні особи прилюдно під телекамери, під оком всього світу вчиняли публічні катування, публічно цинічно знущались за допомогою сили, кийків над мирними громадянами, вчиняли розправу – а те, що відбувалось на Банковій 1 числа – це називається розправою над пораненими, над лежачими журналістами, над представниками медичної професії. Вже після того, як люди заявляли: «Ми преса!», «Ми медики!», а їх били і знущались над ними, то за це має бути покарання. І це є абсолютно об’єктивною підставою для ініціювання питання на політичному рівні про негайне включення механізмів приєднання до МКС".

 Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства, громадський діяч, правозахисник

snapshot20140211035758"Звичайно, що Україна перебуває у складі міжнародного співтовариства, і ті процеси, які відбуваються в Україні, не можуть не впливати в цілому на ситуацію у світі. Тому міжнародна спільнота зацікавлена в тому, щоб у нас була стабільність, правопорядок, аби не порушувались права людини. Інакше ці питання напряму впливають на міжнародний стан безпеки. Тому хочуть наші можновладці чи ні, але відповідати за злочини, які вважаються в міжнародному праві злочинами, вони рано чи пізно будуть відповідати.

Крім того, я хочу повернутись до національного законодавства. Коли йде мова про катування, про зловживання, перевищення влади, про постанову суддями неправосудних вироків, про завідомо незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, - все це є в Кримінальному кодексі.

Тому у мене дуже проста порада нашим колегам-юристам, в першу чергу прокурорам і суддям, рано і ввечері читати Кримінальний кодекс і пам’ятати, що коли зміниться влада, їхнім діям буде надана відповідна оцінка,  і кожен буде нести відповідальність за те, що вчинив або не вчинив. У нашому Кримінальному кодексі відповідальність індивідувальна.

У своїй Комісії ми підготували звернення до військових службовців Збройних сил України. Наша Комісія наголошує на тому, що військовослужбовці ні в якому разі не можуть бути застосовані проти цивільного населення. Жодним чином злочинні накази не можуть бути виконані.  Злочинний наказ і його виконання несе кримінальну відповідальність як відповідно до національного законодавства, так і відповідно до міжнародного права".