«Донецькі беруть все»: Українська олігархічна демократія стала унікумом у Європі

Фото: AFP

Фото: AFP

Вони контролюють парламент, прокуратуру, найвигідніші контракти. Небезпеку для них становить лише Кремль, - пише RZECZPOSPOLITA. (Переклад ПІК).

Керівники Європейського Союзу були в шоці, але для українців це швидше щоденна рутина.  Ангела Меркель, Франсуа  Олланд  і Девід Камерон наприкінці листопада приїхали на саміт «Східного партнерства» у Вільнюс, аби переконати Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію.

Проте жодної дискусії не відбулося. Український президент витягнув листок паперу і зачитав довгий список претензій на адресу Брюсселю. На цьому скінчилася вечеря в Палаці Великих Литовських Князів. А вранці Янукович, скасувававши прес – конференцію, відлетів до Києва.

- Донецька група протягом трьох років з тією ж нещадністю забирає бізнес противників, контролює суди, прокуратуру, поліцію. Керує парламентом і урядом. Те, що відбулося у Вільнюсі, не стало для них чимось надзвичайним – пояснює Олександр  Гораль, молодий український юрист, який прийшов на Майдан протестувати проти команди Януковича.

 Рівновага кланів

Українська система влади , яку називають олігархічною демократією,  стала унікумом у Європі.  Вона важко зрозуміла навіть для тертих західних політиків. Загалом, за правління Бориса Єльцина олігархи Росії також нагромадили великі статки і вплив, однак після приходу до влади Володимира Путіна у 2000 – му році їхнє значення в політиці  радикально змінилося. Ще менший вплив мають у лукашенківській Білорусії чи в пострадянських сатрапіях  Середньої Азії.
До 2006 – го року чергові українські президенти вміли втримувати делікатну рівновагу поміж різними олігархічними кланами, а, насамперед, двома: дніпропетровським і донецьким.

- Успіху в цій справі досяг Леонід Кучма, який принагідно збудував власний клан  навколо свого зятя Віктора Пінчука – говорить Адам Еберхардт,  заступник директора Центру Східних Досліджень (ЦСД) (Ośrodka Studiów Wschodnich).

Після розпаду Радянського Союзу  незалежна Україна не успадкувала багато підприємств, які могли б вижити в умовах вільного ринку. В основному вони зводились до металургійних заводів, шахт, хімічних заводів і авіаційних – майже повністю сконцентрованих в Донецьку і Дніпропетровську. Тому саме звідти родом найбільші нинішні олігархи: колишні керівники державних закладів ( так звані червоні директори), бізнесмени, що діяли на межі закону, які під завершення існування СРСР збагатились на валютних операціях, гральному бізнесі, імпорті електроніки, контролі над проституцією, а також, цих найменше, за рахунок виняткових здібностей у бізнесдіяльності досягли можливості заробляння грошей там, де інші цього не помічали. Нова українська держава була настільки слабкою, що вже в половині 90 –их минулого століття олігархи взяли під свій контроль майже всю країну. Капітал, нагромаджений 50 – ма найбагатшими родинами, вже тоді становив 85%   національного доходу України.

Дніпропетровськ

Славомір Матушак, експерт ЦСД, описує, як Кучма не зумів знайти не пов’язаного з жодним кланом наступника, коли виявилося, що не змінить Конституції, аби затриматися на третю каденцію, а підозра у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе остаточно зруйнувала його позиції. Це став початок  незвичайної кар’єри Віктора Януковича, що роками був губернатором Донецької області, а, насамперед, близьким  соратником найпотужнішого українського олігарха Ріната Ахметова.

- Поразка Віктора Януковича у 2004 – му році лише на якийсь час затримала марш «донецьких» до влади. Вже через півтора року після Помаранчевої революції Янукович знову став прем’єром, а Ющенко виявився нездатним чинити опір впливу найпотужніших олігархів,– говорить «Rz» експерт Королівського інституту міжнародних відносин у Лондоні Джон Лоуч.

Протягом кільканадцяти місяців, коли на чолі уряду була Юлія Тимошенко, представниця дніпропетровського клану, вона намагалася підрізати силове коріння донецької групи. Був арештований Борис Колесніков – один з найближчих соратників Ріната Ахметова. Тимошенко  також переглянула приватизацію величезного металургійного комбінату «Криворіжсталь», який Пінчук і Ахметов спільно придбали за смішні гроші – 800 мільйонів доларів  -  «Arcelor Mittal» пізніше купив це підприємство за 4.8 мільярда доларів США.

Однак на цьому наступ на «донецьких» завершився. Після приходу до урядового штурвалу Янукович припинив атаки на свій клан, а коли в 2010 – му  році  став президентом, розпочав безпрецедентний, навіть в контексті українських реалій, наступ на зміцнення впливу близьких до нього олігархів.

- У державній політиці застосував ті ж самі методи, які в 90 – их роках служили під час збивання великих капіталів у Донецьку: нещадність, опікування винятково власними інтересами, маргіналізація конкурентів, – говорять «Rz» українські експерти.

Найбільш промовистим проявом цього був арешт самої Тимошенко. Як пояснює  вже цитований Славомір Матушак, рішення, яке суттєво зіпсувало стосунки поміж Україною та Заходом, ухвалювалось не з огляду на державні інтереси, а передусім під тиском донецького противника Юлії в газових переговорах з Росією, Дмитра Фірташа.

Борис Колєсніков не лише вже не потрапляв до в’язниці, тепер президент йому довірив розподіл  прибуткових контрактів, зв’язаних з організацією Євро 2012. У свою чергу про розвиток бізнеса Ріната Ахметова може свідчити те, що протягом трьох років президентства Януковича, кількість людей, що працюють на підприємствах і фірмах  Ахметова в Україні зросла зі 160 тисяч до 300 .

«Донецькі» захопили усі  ключові посади в державному апараті, органах правосуддя, парламенті.

Прем’єром став Микола Азаров, багаторічний директор Державного Геологічного інституту в Донецьку, а пізніше керівник української ДПА, що тероризував тих підприємців, які не корились владі.

Його заступник Сергій Арбузов роками був президентом українського «Бізнесбанку» зі штаб-квартирою у Донецьку, а керівник МВС Віталій Захарченко керував  міліцією в Донецьку.

Як виникає з доповіді  ЦСД, нинішній міністр енергетики Юрій Бойко тісно співпрацював з концерном Дмитра Фірташа «РосУкрЕнерго», що заробляв статки на імпорті газу з Росії. Так само, як і надзвичайно впливовий керівник адміністрації президента Сергій Льовочкін.

Олігархи з Донецька або їхні люди володіють численними мандатами у Верховній Раді України.

Сам Ахметов із своєї лондонської люкс-резиденції «One Hyde Park» контролює роботу, принаймні, 50 – ти народних депутатів.

 Що два роки нова програма

- Чому люди в Донецьку бояться вийти на вулиці? Бо кожної хвилини можуть бути викрадені і посаджені в одному з урядових кабінетів у Києві – такий жарт можна почути сьогодні в Україні.

Однак Янукович, який роками був людиною Ахметова, все ж і собі вирішив стати олігархом. Маєтками «С’імї» керує його син Олександр, за фахом стоматолог. Зібрана навколо нього сорокарічна команда стала модерним втіленням донецького клану. Поширює свій вплив  такими агресивними способами і темпами, що викликає це вже тривогу Ахметова і Фірташа.

-  Методи, як завжди, ті ж самі: податкова, прокуратура чи міліція, які перебувають на службі держави, – говорить Олександр Гораль. Проблеми з податковою інспекцією та іншими силовиками держави мав навіть потужний «Arcelor Mittal».

Але система донецької корупції торкається також і простих громадян.

- Щороку повинні змінювати навчальну програму, бо на видавництві нових підручників заробляють олігархи , які підтримують владу – сказав «Rz» Павло, вчитель початкової школи в Коломиї, що на заході країни.

Олігархічна система влади і відсутність конкуренції призводять до того, що ціни товарів і послуг в Україні набагато вищі аніж в Польщі за відверто нижчої якості. Через це лише деякі закордонні концерни наважуються на інвестування в Україні.

- Стан доріг, особливо в провінції, просто трагічний, бо контракти завжди виграють фірми, пов’язані з владою,які повинні відбити собі кошт хабарів на витратах дорожніх робіт, а за оказії ще й заробити куш – пояснює Олександр Гораль.

Роль олігархів, що родом з конкурентних до донецького клану, на кшталт творця найбільшого «Приватбанку» Ігоря Коломойського чи вже згадуваного Віктора Пінчука, стала виразно маргіналізованою, принаймні, в політиці.

Домінування «донецьких» однак не гарантоване навічно. Після трьох років урядування клану кондиції України звалились до такої прірви, що без 15 – ти мільярдів доларів кредиту держава однозначно б збанкрутувала. Однак Володимир Путін підтримку зробив незадурно. А в самій Росії вже довів, що розправлятися з олігархами вміє дуже ефективно.

Переклад публікації з Rzeczpospolita