Вся дніпропетровська знать, ч.2. Who is Олег Царьов

Депутат від ПР Олег Царьов. Фото: intv.ua

Депутат від ПР Олег Царьов. Фото: intv.ua

Ми не випадково вирішили підготувати серію статей про дніпропетровських скоробагатьків – людей, які визначають погоду на Дніпропетровщині, колишній кузні кадрів Совєтського Союзу.

Місто, яке з закінченням епохи Кучми швидко втратило колишні статус і славу знову,  привертає увагу у світлі діяльності зрощеного тут політикуму. І, на жаль, не під знаком плюс.

У попередньому нашому матеріалі йшлося про бізнес-імперію депутата від ПР Івана Ступака, сірого кардинала Дніпропетровська – людину, яка все життя пропрацювала на державній службі, починаючи від роботи в КДБ СРСР, закінчуючи посадою заступника губернатора Дніпропетровщини. І жодного дня не займалася бізнесом.

При цьому Іван Іванович зумів сколотити бізнес-імперію, в складі якої потужні підприємства, казіно та тіньовий бізнес, що функціонує у зв’язці з криміналітетом.

В місті завжди вважалось, що Ступак є людиною секретаря РНБО Андрія Клюєва. Прямих свідчень зазвичай не наводилось, хоча опосередкованих завжди вистачало.

Окрім того, у таборі Януковича обидва регіонали є членами проросійської «партії війни».

До цієї групи належить і головний герой нинішнього матеріалу – депутат ПР Олег Царьов, який в ці дні прославився публічною підтримкою дій «Беркуту» 30 листопада (звірячого побиття студентів на Майдані, він це назвав захистом прапорядку), а також заявою про закордонних агентів-шкідників. До чорного списку авторства Царьова записали і Інститут масової інформації – засновника «Ні корупції».

От такий він і є Олег Царьов, – побиття мирних демонстрантів величає геройством, боротьбу з корупцією зводить до банального відпрацювання ЦРУ-шних грошей.

Пригадується, як під час останньої виборчої кампанії до ВР пропагандисти його штабу малювали з Царьова пролетарія, захисника всіх трудящих та обездолених. Але виборцям було б цікаво дізнатися про Олега Царьова справжнього – про його бізнес-імперію та про ставлення до «простого українця».

Отже, почнемо зі справ бізнесових. Бізнес пана Царьова організований за кращими зразками конспірології і записаний на дружину – Ларису або на непублічних людей, наближених до сім’ї, які є номінальними співвласниками підприємств.

Дружина Царьова разом із громадянкою Людмилою Кравченко спільно володіють ЗАТ «Дніпробумінвест».

Пані Кравченко також є співвласником дніпропетровських підприємств-перевізників ВАТ «Селерітас» і АТП-11235, ВАТ «Редакція газети «Днепр вечерний» (нині це неофіційний рупор Олега Царьова), ВАТ «Дніпрохліб», ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика». Активи останнього, що на третину належали державній компанії «Укрбумпром», років зо три тому перейшли до структур, близьких до Олега Царьова.

Царьов у парламенті не соромиться махати кулаками. Фото з сайту procherk.info

Царьов у парламенті не соромиться махати кулаками. Фото з сайту procherk.info

Та ж таки повірена Кравченко працює директором дочірнього підприємства «Здоров’є», яке є співзасновником ЗАТ «Санаторій ім. Кірова», розташованого в Ялті.

В конфлікті навколо санаторію (та 2.268 га землі), який розгорівся 1.5 року тому, можна було побачити спражнє обличчя регіонала. На території санаторію стоїть будівля гуртожитку за адресою Кірова, 39 «Г», жителі якого законно живуть там.

Але мешканців цього будинку неодноразово відключали від електро - і водопостачання – такі міривживалися структурами, які контролюють майно санаторію, мабуть для того щоб жителі скоріше покинули свої квартири, які стоять на заваді черговим бізнес-планам Царьова.

"Нам не лише відрізали водопровід і електричні дроти, але і поцупили стовпи і кабелі, по яких світло було підведено до будинку», – минулого літа в розмові зі мною обурювались місцеві жителі.

До слова, це мешканці півдня, (а не заходу чи центру України), яких Олег Царьов не називає «ненависними американо-бандерівськими агентами». І на словах так ревно захищає. Які лише нещодавно, лише за рішенням суду, довели Царьову незаконність всіх спроб викинути їх на вулицю.

Ще один гуртожиток, розташований у межах санаторію, минулого літа підпалили, безперешкодно пробравшись на територію, що перебуває під охороною. Звісно, паліїв так і не знайшли.

«І весь цей час адміністрація санаторію поширює чутки, що в гуртожитку живуть бомжі», – розповіла мешканка гуртожитку Ірина Павлушенко.

Розплутуючи різнобарвний клубок з численних фірм-прокладок, журналістам вдалося виявити наступне:
Санаторій ім. Кірова, – колишнє володіння князів Барятинських, загальною вартістю не менше 10 мільйонів доларів, став власністю Царьова внаслідок штучного банкрутства.

Початком ліквідаційного процесу ЗАТ "Санаторій ім. Кірова" стала справа про банкрутство,  ініційоване фірмами Топаз-К і «Багіра-Н», найбільшими кредиторами санаторію, перед якими раптом незрозуміло звідки випливли заборгованості.

Співзасновники вищезазначених фірм – офшорна акціонерна компанія «Стоунмакс ЛТД» і пані Наталя Губаренко – також співзасновник вже згаданого раніше ВАТ «Дніпрохліб». Крім того, Губаренко, разом з дружиною іншого співзасновника «Топаз-К» Сергія Новожилова Юлією, є співзасновниками ВАТ Багіра-Н», ще одного тимчасового власника майна санаторія.

В Степному на вулиці Механізаторів,7 також зареєстровано і агрофірму «Дзержинець», яку контролює всюдисуща дружина Царьова. Агрофірма з промовистою назвою ще один приклад стилю роботи Олега Царьова.

«Вулиці Механізаторів у Степному не існує», - повідомили мені в тутешній сільраді. – «Але у нас є агрофірма «Дзержинець», ми їм цю адресу присвоїли: Механізаторів, 7, - бо орендовані землі знаходяться на території сільради».

Фізично - офіс Царьовської агрофірми розташований у Дніпродзержинську, але юридично - у селі Степове. Що не говори, а вчергове пересвідчуємось: конспірологія у Царьова в крові.

Власники паїв у Степовому (на лавочці - Валентина Швайко) не хочуть співпрацювати з агрофірмою «Дзержинець». Фото з сайту dniprograd.org

Власники паїв у Степовому (на лавочці - Валентина Швайко) не хочуть співпрацювати з агрофірмою «Дзержинець». Фото з сайту dniprograd.org

У 2000 році селяни Степового підписували договір оренди їх паїв з Дніпропет­ровським хлібокомбінатом №2, співвласником якого є структури, близькі до Царьова. Згодом «фірма змінила вивіску». Орендарем стало ТОВ «Агрофірма «Дзержинець».

Символічно, але власників фірми,  названої в честь творця ГПУ-НКВС Фелікса Дзержинського, тутешні селяни називають кровопивцями. Мало не кожен рік у «дзержинців» з селянами конфлікт.

З 2001 року селяни «здають в оренду» свої паї структурам Царьова.

«Коли ми починали з ними працювати, то Олег Царьов особисто приїжджав в Степове, агітував здавати землю в оренду, тоді я і стала директором, а нинішній директор Мартюшенко на цій посаді працює декілька останніх років», - розповіла екс-директор КСП Світлана Кисельова…

В цих справах, здавалося б, все просто: не влаштовують умови договору - розірви його. Але насправді розірвати договір майже неможливо. Свідчення тому - історія місцевої мешканки Валентини Пилипівни Швайко.

У 2008 році вона відмовилась продов­жувати договір оренди з Царьовським сільгосппідприємством. Втім, її земля і надалі перебуває «в оренді».

«Моє поле засівають, а за це я не отримую ні копійки», - стверджує Валентина Пилипівна.

У сільській раді нам сказали, що на полі Швайко ніхто нічого не садить, і взагалі «воно бур'яном заросло».
Втім, на руках Валентина Швайко є відповідний акт, де чорним по білому написано, що поле Швайко останні роки використовується за призначенням.
Раніше Валентина Пилипівна писала в прокуратуру Дніпропетровського району. Звідки незмінно приходила класична відповідь:
«Земельні спори знаходяться виключно в компетенції судів».

Ще, як стало відомо, Віталій Мартюшенко в минулому році таки дожав селян, змусивши продовжити співпрацю аж на 10 років. Бо гроші за пай випла­чувались тільки після того, як власник сільськогосподарської землі підписував додаток до угоди, яким ще на 10 років продовжується здача в оренду його паю агрофірмі «Дзержинець». Справедливості заради зазначимо: селянам тепер за пай (4-5 га) платять аж по 250 доларів.

До речі, в додатку до договору оренди у агрофірми «Дзержинець» нова адреса - сусіднє село Українка Криничанського району. Селян це теж непо­коїть: «Навіщо постійно змінювати адреси? Можливо, щоб, у разі чого, ні за що не відповідати?»

Отож і виходить, що царьовський селянин де-факто мешкає в такій собі оновленій  російській імперії XIX-го сторіччя до відміни кріпосного права, коли селян на собак міняли.

При цьому всьому низка фірм затятого противника євроінтеграції, як та ж Стоунмакс ЛТД, зареєстровані зовсім не в Україні, а в офшорах, де податки можна і не платити.

Тож якщо заяви депутатів Європарламенту про необхідність блокування кримінальних рахунків регіоналів стануть реальністю, дуже цікаво, який тоді список доведеться складати Царьову, якого, до слова, в Україні вже напряму називають агентом російських спецслужб…