Девід Крамер: За президента Януковича майбутнє України в небезпеці

 

Девід Крамер є президентом „Фрідом Хауз”. Фото: foundation.moldova.org

Девід Крамер є президентом „Фрідом Хауз”. Фото: foundation.moldova.org

 Під час Помаранчевої революції дев’ять років тому  сотні тисяч українських громадян вийшли на вулиці, обурені сфальсифікованими виборами, які мали на меті забезпечити президентське крісло для тодішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича.

Їхні зусилля змусили владу повторно провести вибори, на яких Янукович програв.

Однак він взяв реванш і з невеликим відривом переміг на президентських перегонах у 2010 році.

 Сьогодні він знову є мішенню гніву багатьох українських громадян, цього разу за те, що минулого тижня на Саміті Східного Партнерства у Вільнюсі (Литва) він знехтував Європейським Союзом, вирішивши не підписувати угоду про асоціацію та вільну торгівлю.

Вчинивши так, Янукович поставив свої особисті інтереси понад інтереси всієї країни, і чимало українських громадян вирішили, як і в 2004 році, що вони по горло ситі його корумпованим та все виразніше авторитарним правлінням.

Згідно з жовтневими опитуваннями,  кількість українських громадян, які підтримували підписання угод із Європейським Союзом, утричі більше, ніж тих, хто прагнув орієнтації на Росію.

Погрози російського президента Володимира Путіна розірвати торговельні зв’язки і перекрити газ дали Януковичу привід розірвати домовленості із Євросоюзом, але ця тактика збурила українських громадян на підтримку цих угод.

Однак погрози Путіна не пояснюють справжніх причин того, чому Янукович відкинув домовленості із Євросоюзом.

Януковичу завжди було байдуже до інтеграції України в Євроатлантичні структури,  якщо це не приносило користі йому особисто.

Завдавши поразки своєму головному ворогові, колишній прем’єрці Юлії Тимошенко, Янукович та його сім’я використовували свою владу для особистого збагачення.

Протягом останнього року в українських політичних колах поширилося поняття “інтереси Сім’ї” для позначення, як вважають, масштабних корупційних оборудок родини Януковичів.

Один із синів президента, за освітою зубний технік, у 2011 році увійшов до сотні найбагатших людей України; залишається лише здогадуватись про розмір його тіньових прибутків — і про розміри прибутків його родичів.

Інтерес Януковича втримати владу не лише фінансовий. Якщо він піде з цієї посади, то стосовно нього, його синів та інших людей в його найближчому колі можуть початися слідчі дії і навіть судові переслідування. Він може помінятися місцями із Тимошенко, яку Янукович відправив до в’язниці у 2011 році після широко засуджуваного судового процесу стосовно перевищення службових повноважень.

Янукович, який досі нажаханий роллю, яку Тимошенко зіграла у Помаранчевій революції 2004 року, доклав всіх зусиль, щоб вона ніколи більше не змогла бути його політичною суперницею.

Коли очільники Євросоюзу наполягали на тому, що Тимошенко має бути амністована чи хоча б звільнена з гуманітарних підстав через виснажливу хворобу хребта, Янукович їм відмовив.

За кілька днів до зустрічі у  Вільнюсі він звинуватив керівництво Євросоюзу у втручанні в українські внутрішні справи та стверджував, згідно з повідомленням „Рейтерс”, що ув’язнення Тимошенко не повинно перешкоджати укладанню угод: “ ‘[українські] суди, яких вона уникала і в такий спосіб перешкоджала правосуддю, мають дати на це відповідь. До чого тут Європейський Союз? Хіба Європейський Союз є судом?’- сказав Янукович у телеінтерв’ю.

 Європейський Союз був правий, наполягаючи на звільненні Тимошенко як передумові підписання угод. Це пов’язано не стільки з її конкретною ситуацією, скільки із тим, що Янукович використовує вибіркове правосуддя, щоб позбутися тих, кого він сприймає як політичну загрозу.

Щоб уникнути суперництва із боксером-чемпіоном Віталієм Кличком, який оголосив про свою участь у президентських перегонах у жовтні, Янукович через свій кишеньковий парламент проштовхнув закон, який забороняє брати участь у президентських перегонах будь-кому, хто жив і платив податки в іншій країні. Як багато хто вірить, Кличко, який жив у Німеччині протягом своєї боксерської кар’єри, спроможний перемогти Януковича на виборах.

 Наступний пріоритет Януковича – позбутися другого туру президентських виборів, оскільки, як показують опитування, він програє Кличку у другому турі, але міг би виграти перший тур більшістю голосів, якщо роз’єднана опозиція розпорошить голоси протестного електорату.

Низький рейтинг підтримки президента – біля 20 відсотків – має всі шанси ще погіршитись через його останні рішення; ув’язнення опонентів та вилучення їх із політичних перегонів стали єдиними реальними варіантами, завдяки яким Янукович може утримати владу.

Цього тижня в Україні проходитиме міністерська зустріч Організації безпеки та співробітництва в Європі. Міністрам закордонних справ Євросоюзу варто взяти приклад із державного секретаря Джона Керрі, котрий цілком слушно вирішив не приїздити. Тим західним високопосадовцям, які все ж приїдуть до Києва, не слід з’являтися на офіційні зустрічі, а замість цього прийти до протестуючих, щоб показати свою солідарність.

Їм слід також недвозначно дати зрозуміти, що використання урядом сили проти мітингувальників — протягом цих вихідних влада жорстоко розігнала кілька демонстрацій — знищить будь-яку можливість подальших угод із Європою, допоки Янукович залишається президентом.

Такі дії також повинні потягти за собою цільові санкції, подібні до закону Магнітського, котрий США прийняли, щоб притягти до відповідальності урядовців Росії, що були замішані у грубих порушеннях прав людини.

 Конкретні заходи проти українських посадовців, включаючи Януковича і його синів, можуть виявитись єдиним способом попередити майбутнє кровопролиття, забезпечити звільнення Тимошенко, скасувати закон, який забороняє Кличку балотуватись у президенти та поновити сподівання України на інтеграцію із Заходом.

Такі кроки також недвозначно продемонструють підтримку сотням тисяч українських громадян, які протестують проти другої за це десятиліття спроби Януковича занапастити майбутнє України.

WashingtonPost