Як скінхеди і«тітушки» розбудили дніпропетровську громаду

Дніпропетроський Євромайдан. Фото: zovzakona.org

Дніпропетроський Євромайдан. Фото: zovzakona.org

Цього  вівторка близько десятої години вечора наметове містечко на Європейській площі у Дніпропетровську, де збиралися ночувати активісти євроінтеграційного руху, піддалося нападу хлопців спортивної статури.

Блогер сайту «Ні корупції» бачив на власні очі все те, що відбувалося на площі в той вечір, готовий розповісти про першопричини знесення містечка та поділитися висновками щодо наслідків події.

Хлопці спортивної статури, більше відомі як «тітушки», з`явилися біля Євромайдану в той час, коли до активістів прийшов начальник управління внутрішньої політики міської ради Станіслав Палєй у супроводі майора міліції Дмитра Свердлова. Вони зачитали активістам рішення суду про заборону акції.

Все це відбувалося під пильним наглядом значної кількості  співробітників міліції. Але як тільки рішення суду було зачитано, міліція хутко зникла, а  до наметів стали стрімко наближатися «тітушки». Вони буквально знесли та пошматували намети, розкидали особисті речі активістів, топтали їх ногами, зламали скриньку з грошима, які давали городяни у підтримку Євромайдану.

«Мобільні телефони Володимира Сідлецького та інших міліцейських чинів виявилися раптом вимкнені геть усі «поза зоною»,  розповідали потім активісти, які намагалися викликати міліцію. Один з найбільш постраждалих від рук «тітушок» –  Віктор Романенко депутат районної ради від «Фронту Змін», і за сумісництвом «незалежний активіст» –  у нього зафіксували струс мозку і забиття рук, у багатьох активістів також забиття і синці.

Щоправда, на наступний день Романенка вже бачили на площі, де він, незважаючи на побиття давав інтерв’ю журналістам.
Активісти євромайдану стверджують, що знають в обличчя частину нападників – вони брали участь у побитті учасників мітингу «Свободи» 8 травня поточного року.

«Це спортсмени, борці-дзюдоїсти, які тренуються у спорткомплексі «Динамо», або «Тайфун», яким  керує одіозний нардеп, (виходець з КДБ Іван Ступак, який до обрання депутатом встиг попрацювати на керівних посадах і в СБУ і в МВС області-автор), тож не дивно, що вся міліція хутко зникла під час інциденту», – заявив той-таки Віктор Романенко.

Як нам додатково вдалося  дізнатися з власних джерел, деякі з нападників працюють в охоронній фірмі «Леон», яка теж належить Ступаку, а ще частина з них є місцевими скінхедами.

Вдалося поспілкуватися з одним з нападників, який зі зрозумілих причин просив не називати його ім’я та псевдо.

«Нам навіть не заплатили, а сказали, що звільнять з роботи, якщо не знесемо намети… відразу ж ми не знали, куди ми йдемо, зібрали і привезли сюди, ось і все», – зазначив той – «Багато з наших на 28 листопада їдуть на Київ від «регіонів», але я більше не хочу, я не граю в ці ігри».

Логіка дій «регіоналів» до болі проста: щоб залишитись біля владного корита, їм життєво важливо не допустити повторення революційної ситуації 2004 року, от вони і ліквідовують наметові містечка (на даний момент вже у сімох містах суди заборонили людям виходити на акції протесту) та б’ють активістів.

Якщо з тактикою і методами партії влади все давно зрозуміло, то неоднорідне середовище громадян, які виходять на акції протесту, потребує більш уважного погляду.

Найперше, що впадає в око, це те, що дії протестувальників у Дніпропетровську, на відміну від дій влади, зовсім не узгоджені. Тут є громадські активісти, політики, активісти майдану 2004 року та звичайні мешканці міста, яким набридло жити в «совку» і які прагнуть жити цивілізовано, «як у Європі».

У день нападу на наметове містечко стався конфлікт між політиками і громадськими активістами. Його  причиною стали не протиріччя у поглядах чи ідеології, а дещо інше – кожен намагався перетягти ковдру на себе і довести, що саме він має бути головним. Під час координаційної ради, години за три до нападу на містечко, опозиціонери і активісти пригадували один одному старі образи, намагаючись розібратися, хто з них «більше співпрацює з владою»…

Як наслідок, образившись один на одного, багато  учасників наради на майдан не пішли і своїх прихильників не вивели теж… І сталося те, що сталося – містечко розгромили, а його нечисленних захисників побили.

Здавалося, ліквідувавши містечко, владі вдалося показати, хто в домі господар, але наступні дні показали дещо інше.

Повідомлення про побиття людей на площі стало поштовхом для пересічних мешканців Дніпропетровська, далеких від політики, і змусило їх вийти на Європейську площу для захисту активістів імпровізованого містечка.

Триста людей вийшло на Європейську площу на наступний день після бандитського нападу на людей. Для Дніпропетровська це вже не мало.

Ще через день, у середу людей було ще більше, і не зважаючи на заборону заангажованих судів збиратися на акції протесту та погрози з боку міліції розігнати людей знову, дніпропетровці постановили кожного вечора аж до 29 листопада включно о 17.00 збиратися  на мирні акції на підтримку євроінтеграційного вибору України.