Гучну справу високопосадовців, звинувачених у корупції, спускають на гальмах

Фото lenta-ua.net

Фото lenta-ua.net

Маневри правоохоронних органів діючого біло-блакитного режиму у боротьбі з корупцією всі як один є недолугою грою на публіку – у цьому громадяни України переконуються мало не щодня.

Бездарність і безвідповідальність «правоохоронців» теж  давно нікого не дивує.

Однак все частіше виявляється, що навіть там, де віддається вказівка розслідувати справу «на совість», коли це стосується політиків минулої влади, або проти своїх, що «скрисили» (відповідно до певного лексикону - вкрали з  регіонівського «общака»), сучасні правоохоронці не здатні довести справу до логічного закінчення.

Це не викликає нічого, окрім сміху в сивих професіоналів та їх зітхань: «Какое интелектуальное обнищание системы…», «В наше время так не работали».

Справа, про яку піде мова, цілком і повністю відповідає вищенаписаному.

Так, у червні 2012 року прокуратура Дніпропетровської області передала до Жовтневого райсуду кримінальну справу за звинуваченням  у корупції екс-заступника начальника головного управління юстиції – начальника відділу державної виконавчої служби Володимира Зарицького та його підлеглого – начальника підрозділу примусового виконання рішень (підрозділ більш відомий в народі як «примус» ) Юрія Лисенка.

Героїчний факт направлення до  суду «резонансної справи» прокуратура не забарилася розтиражувати у всіх відомих в області ЗМІ. Відтоді минуло більше року, але судовий розгляд до сих пір не завершено.

У цій справі Зарицькому і Лисенку  інкримінується одержання хабара у розмірі 10 тис. доларів «від невстановленого представника ПАТ «Інтерпайп» НТЗ (саме від невстановленого – так написано у обвинувальному висновку слідчих прокуратури).

 Це винагорода за нестягнення з «Інтерпайпу» 9 мільйонів гривень боргу  перед  приватним підприємством «Промтехсталь»

Але коли ми копнемо далі, то дізнаємось, що у справі не все так просто. Бо йдеться про значно більші суми, і правоохоронцям таки були і є відомі всі фігуранти справи…

З оперативної зйомки, яка демонструвалася під час судових засідань, можна почути слова одного з підсудних що, нібито «невстановленим» представником «Інтерпайпу», тим самим «хабародавцем»,  є ніхто інший як Яков Константиновський – екс-генеральний директор ПАТ «Інтерпайп»  НТЗ і права рука  відомого бізнесмена і мецената Віктора Пінчука та його помічник з юридичних питань Олександр Власенко.

Але для притягнення до відповідальності Якова Наумовича у слідчих прокуратури  доказів «чомусь» не вистачило.

Щоправда, була спроба нахрапом схилити Якова Константиновського до «співпраці». Зокрема, слідчий обласної прокуратури Лисаченко не без санкції «зверху» вдерся з обшуком до Константиновського , а ще згодом погрожував тому арештом.

Настільки примітивний тиск на людину, яка у свій час займала посаду начальника підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, а нині, як згадувалося вище, є правою рукою Пінчука, вочевидь не мав жодних перспектив.  Бо як відомо, «Інтерпайп»  своїх у біді не залишає. Так і вийшло, «прокурорських» від Константиновського відігнали, а його самого залишили у спокої.

Тож відразу вимальовується вся абсурдність звинувачення в одержанні хабара від  «невстановленого представника» «Інтерпайпу». Бо якщо хабародавець невстановлений то звідки взагалі відомо, що хабар одержано?

Вже в ході судового слухання виявилося, що майже єдиною підставою для пред’явлення звинувачення стали результати тієї самої прихованої оперативної відеозйозмки, що велася в кабінеті Зарицького  працівниками управління МВС по боротьбі з економічними злочинами.

Відеозйомкою зафіксовано слова Зарицького : «Інтерпайповец Яков Наумович Константиновський» запропонував «десятку» за те, щоб «месяц потерпеть», «поволындить» – у виконавчому провадженні зі стягнення 9 мільйонів на користь «Промтехсталі» місяць не виконувати жодних дій. Тобто, щоб борг з «Інтерпайпу» не стягувався.

Як видно з матеріалів виконавчого провадження, вивчених судом, у той же день до керівника «примусів» Лисенка Ю. зайшов виконавчий лист з заявою від ТОВ «Промтехсталь» про стягнення боргу з ВАТ «Інтерпайп НТЗ».

Паралельно представники «Промтехсталі»  запропонували значно більшу суму – 450 тисяч гривень, навпаки, за стягнення боргу на їх користь.

Втім, було прийнято рішення працювати з людьми «Інтерпайпу», бо зі слів Зарицького, які прозвучали в відеозаписі, ця структура обслуговується юридичною компанією сина міністра юстиції.

Внаслідок наступних різного роду розмов, подій та домовленостей гроші з «Інтерпайпу»  не стягувалися аж до 20.12.2010, а згодом виконавче провадження взагалі закрито.

На відео від 3 листопада 2010 року видно, як Ю. Лисенко отримує від В. Зарицького конверт зі словами: «тут мне вчера принесли, я даже не открывал». У ньому виявляється 100 купюр номіналом по 100 доларів США. Перерахувавши, половину Лисенко віддав Зарицькому – іншу половину залишив собі.

А далі починається найцікавіше. На допиті в суді Лисенко пояснив, що в конверті була... звичайна поліграфічна продукція,  і його просто «підставляють». Дружина Лисенка, яка має статус захисника підсудного, надала суду картинки з малюнками доларів США, зазначивши, що саме така продукція була в «злощасному» конверті. Звісно, це все не може не викликати посмішку і питання, чому «поліграфічну продукцію» перераховують та розподіляють рівно навпіл, і при цьому обговорюють свої зобов’язання перед «Інтерпайпом».

З іншого боку, як виявилося під час судового засідання, у прокуратури немає жодного реального свідка у цій справі! Якщо, звісно не рахувати номінального директора ТОВ «Промтехсталь» Цебу, який спочатку дав покази на користь звинувачення, але потім різко змінив свою позицію, заявивши, що написати заяву проти Зарицького і Лисенка його змусив слідчий прокуратури Лисаченко.

Державний виконавець Селезньов безпосередньо відповідальний по цій темі, не підтвердив (чого певно очікувало обвинувачення), що Лисенко примушував його не виконувати виконавчі дії по стягненню  9 млн. з «Інтерпайпу».

Сторона обвинувачення мала б задатися ще й таким питанням: чому Селезньов, маючи дані про банківський рахунок «Інтерпайпу», не поспішав арештовувати кошти, і зволікав із  цим більше як місяць ? І виходячи з цього, зробити належні висновки. Як мінімум, спробувати отримати свідка на свою користь… Але слідчий Лисаченко вирішив не притягувати Селезньова до відповідальності, тим самим  вибив грунт з-під власних ніг…

Справа розсипається, як картковий будиночок. Тим більше, що  ТОВ «Промтехсталь» і «Інтерпайп» встигли підписати мирову угоду, за умовами якої структура Пінчука визнала весь борг у розмірі 9 млн. грн. і погодилася віддати іншій стороні 7 мільйонів гривень. І як стверджує Цеба, претензій до «Інтерпайпу» у «Промтехсталі» жодних, як і до дій державної виконавчої служби.

Висновок у цій справі прозаїчний: навіть за наявності двох вказаних на початку статті складових – доказів (хоча і опосередкованих) та бажання частини владного апарату прибрати неугодну їм людину – Зарицького, це все вчергове викликає лише посмішку… і не лише в адвокатів підсудних.

Бо справа розвалюється не лише через бездарність Лисаченка  і йому подібних, але і через відсутність у влади мети – реально засудити екс-чиновників (якщо не рахувати брата нардепа Олега Царьова – Івана, у якого свого часу люди Зарицького забрали готель «ТОВ Отель Днепропетровськ»).  Адже з умовно помаранчевих Зарицький і Лисенко встигли стати умовно біло-голубими. А міняти політичне забарвлення для чиновників, як відомо, справа звична і приємна…

Як свідчать наші джерела в правоохоронних органах, підсудні за допомогою «своїх людей» протоптали не одну доріжку не лише до дніпропетровських «властьімущих», але і мають вхід у високі кабінети на печерських пагорбах.

Хто добре розуміється на українських реаліях, знає: інакше і не могло бути. Корумпована змія ніколи не зжере власний хвіст, як і бджоли ніколи не будуть проти меду.