Замість лісу – зона. Далі – пустеля?

Приірпіння. Фото автора

Приірпіння. Фото автора

 Піти б у ліс, де стовбури шорсткі (Василь Стус)

 Кожному з нас, на жаль, часто доводиться бути свідками безжального знищення дерев – як у лісі, так і на приватних ділянках. Масштаби варварства по відношенню до власного природного багатства вражають. А рятувати цей безцінний скарб стає дедалі все тяжче.

         Життєва позиція нікчем

Одна історія, що відбулася на моїх очах, вразила, мабуть, на все життя.

Років 10 тому один із наших сусідів продав будинок разом із невеличким, але надзвичайно родючим садом. Перше, що зробив новий господар на очах у свого 5-річного сина – вискочив у двір із сокирою і з якимось хворобливим завзяттям за годину-другу порубав на ділянці майже всі дерева, які буяли майським цвітом. Порубав – і кинув…

Гілки валялися у дворі кілька років, від пнів пішли пагони, усе поросло бур’яном… Потім цей чолов’яга узявся на своїй території зводити ще один будинок. Так-сяк вирубав хащі, вигнав «коробку»… А з часом - кинув і «коробку», і дружину, і сина. Кудись виїхав. А усе це стоїть, заростає зіллям, рушиться… І коли дивишся на це прогресуюче запустіння, перед очима наче постає образ усієї нашої країни: так само в її квітучих садах, вікових лісах з’являються горе-господарі, які заради власної втіхи, комфорту та сумнівних прибутків нищать цю красу, вирубують, вбивають по-живому. Натомість створити щось хороше взамін - тями не мають і залишають після себе руїну…

Через таких ницих людей у вічність відходять тисячі, мільйони дерев, абсолютно живих істот, а злочини залишаються непокараними…

 Держава: контролюючі органи є, а ліси зникають…

Кому тільки не належать ліси в Україні… Тут і міністерства, і галузеві відомства, і владні структури різних рівнів! Майже вщент за останні роки зруйнована державна система контролю за тим, як лісові господарства переходили від одного господаря до іншого, як змінювали свій статус, а потім гинули під бензопилами байдужих скоробагатьків. Може, знайдеться фахівець, який візьметься переконати нас у протилежному? То згадаю ще одну історію. («Вчера нам так не хватало Ющенко с лопатой». Обком, 13.06.2008 р., )

Це трапилося спекотним літом 2008 р. Символічність переплелася з анекдотичністю: у день проведення показових навчань МНС у Київській області за участю Президента України, де був задіяний увесь цвіт «рятувальників нації» (сам Президент, секретар РНБО і міністр із НС), у ці самі години відбувалася реальна, а не штучно створена навчальна  надзвичайна подія: на межі між Гостомелем та Лісовою Бучею горів ліс. Оскільки ж усі місцеві рятувально-пожежні підрозділи були задіяні на «президентському» заході, кілька годин ми своєю родиною гасили ту пожежу власними силами: гілками і звичайною лопатою. Тільки через те, що після марних телефонних «бомбардувань» усіх рятувальних служб «знизу доверху» ми сповістили про пожежу столичні інформаційні агенції, на місце події врешті-решт водночас почали прибувати пожежні машини і знімальні телевізійні групи.

…Той ліс і до згаданого дня горів неодноразово. Причин займання ніхто не з’ясовував. Щоразу ми намагалися дізнатися: чий же цей ліс? Хто опікується територією в кілька сотень гектарів? І кожного разу за різними телефонами нас відправляли то в Мощунське лісництво, то в якесь Первомайське, то в Академію наук… А вже у той пам’ятний день чиновники «взяли відповідальність» на себе і пояснили: за документами це вже не ліс, а… зона зелених насаджень. Пояснили та поїхали. А ми дивилися на чорну, повністю вигорілу лісову підстилку, обпалені стовбури дерев.

Наслідки антропогенної діяльності: ліс-зона-смітник

Наслідки антропогенної діяльності: ліс-зона-смітник

Не секрет, що сосна, злегка підпалена знизу, гине дуже швидко. А вже за рік там почали з’являтися спочатку парканчики, за якими – акуратно складовані порізані сосни, потім – окремі будиночки, а зараз між суттєво прорідженими деревами пролягла і нова вулиця… Можна з упевненістю стверджувати: описана ситуація мало чим відрізняється від того, за якою схемою в країні часом зникають навіть заповідні зони.

Інколи влада – і центральна, і місцева, – начебто намагається докласти зусиль до наведення порядку, визначення правил збереження та відновлення «зелених легень». Так, наприклад, у цьому році на державному рівні прийнято рішення про те, що ліси, підпорядковані Мінагрополітики, Міноборони та облдержадміністраціям, будуть передані Держлісагенству. Про це ще на початку 2013 р. повідомив голова агентства Віктор Сівець. Він констатував, що проблемою українського лісового господарства залишається те, що ці землекористувачі продають ліс, як вони вважають за потрібне: "У лісах, підпорядкованих Мінагрополітики, Мінборони і облдержадміністраціям, ліси вирубують. Ніхто не піклується про те, щоб створювати нові ліси. Цей момент не може нас не турбувати. Я вважаю, це основне питання – об'єднати зусилля, щоб політика в лісовому господарстві була однакова по всій країні", – зауважив В.Сівець.

Чи вдасться це зробити – важко спрогнозувати. Те ж саме агентство обіцяло, що до літа 2013 р. запрацює програма, яка забезпечить на 100%  процедуру, коли кожне зрубане в Україні дерево фіксуватиметься у програмі електронного обліку. Начебто, саме на боротьбу з незаконним вирубуванням лісу впроваджено з грудня минулого року Програму електронного обліку деревини. І, начебто, програма ця дуже добре себе зарекомендувала взимку – вже врятувала від незаконної вирубки по усій Україні більше ніж 400 гектарів новорічних ялинок. За словами В. Сівця, упровадження електронного обліку обійдеться лісогосподарським підприємствам приблизно в 34 млн. грн. і окупиться протягом 2-2,5 років. Це дасть можливість чітко відстежити рух до споживача деревини, яка уся без винятку матиме бирки зі штрихкодами і "супроводжуватиметься" мобільним електронним терміналом. Тільки щось поки що не чути звітів – чи вдалося запровадити цю програму.

А де ж той ліс?..

Наприклад, попри існуючий ще міф про «зелене Приірпіння», лісу тут практично й немає! І парків – теж одиниці. А те, що найбільш активні і небайдужі громадяни виходять захищати від забудовників та прибирати від сміття, – то ж «зони»! Чи не диво?! Місцевість, яка 100 років тому була непролазним лісом, в якому прорубали просіки для залізниці, де під час Великої Вітчизняної війни переховувалися партизанські загони, практично зникає у нас на очах, а ми нічого не можемо вдіяти. Ні громада, ні влада, яка ту громаду представляє і уособлює. Чому ж так відбувається?

Продається все. І ліс також

Продається все. І ліс також

Намагаючись розібратися, звертаємося до фахівців. Особисто мене мучить питання: чому в кримській Алупці, де теж чимало проблем з активною забудовою рекреаційних зон, усе ж таки помітно, що там не те, що дерево – навіть гілку під час будівництва обійдуть стороною, а у нас – як будівництво, - то вантажівками вивозять порубані дерева? І які дерева!!! «Можливо, люди там мають трохи тями, совісті і розуміння, що треба зберігати дерева», – так реагує на моє питання Лариса  Богданова, секретар комісії по збереженню зелених насаджень при Гостомельській селищній раді. І пояснює: згідно з Постановою Кабміну №1045 від 8.06.2008 р. власники земельних ділянок отримали право видаляти зелені насадження без ордеру та спеціального дозволу. Тобто, вчиняти на свій розсуд. «Коли людина отримує земельну ділянку, для оформлення права на приватну власність, 10-м та 11-м пунктом цієї Постанови визначено, що покупець має сплатити відновлювану вартість зелених насаджень, які є на ділянці. Оцінка цих насаджень робиться спеціалістами лісового господарства. Є спеціальна розрахункова таблиця. Наприклад, гарна сосна коштує 2 – 2,5 тис. грн. Як нараховується вартість тих чи інших зелених насаджень на приватних ділянках? Зокрема, це залежить і від території: в межах селища чи поза його межами знаходиться ділянка, яка зона – лісопаркова, при дорозі чи на городі. Має враховуватися вік дерева і його товщина. Гроші за такі відшкодування йдуть у бюджет селищної ради. У 2012 р. по Гостомелю сума складала 62 тис. грн. Після сплати відновлюваної вартості приватник вже не має зобов’язань щось саджати. Зараз ми займаємося інвентаризацією наших дерев. Їх у селищі - 4700. Нарахуємо їхню відновлювану вартість і візьмемо на баланс. Зробимо інвентаризацію, паспортизацію, і вже кожне дерево буде під контролем».

З одного боку - наче все логічно. Маєш право отримати ділянку – сплати до бюджету відновну вартість зелених насаджень (дерев та кущів), що є на цій ділянці, і далі - роби на своїй території, що хочеш. А селищна рада ці гроші спрямує на озеленення, адже на інші статті місцева влада їх використовувати не має права.

Але ж ділянки в тому ж Ірпені масово перейшли приватникам  разом із віковими соснами, які тут же зухвало і безжально вирубають на очах в обурених мешканців! Цікаво, за якою вартістю платять, і чи платять взагалі ці господарі за знищені дерева?

Дізнатися про це практично неможливо. А якщо журналістам інколи і вдається хоч трошки привідкрити таємну завісу –ситуація просто жахає.

Приходить на пам’ять і публікація про те, як ірпінська чиновниця подарувала на день народження своєму зятеві документи на, як потім з’ясувалося, незаконно оформлену ділянку. Поки розбиралися, новий власник вирізав і вивіз звідти  унікальні дерева. Схоже, що саме ця схема у Приірпінні – найбільш популярна. І за існуючих «правил гри» їй, на жаль, поки що нічого не загрожує. Факти вперто це підтверджують.

Людмила Чичканьова