В Керчі влада намагається змусити незалежне ЗМІ замовкнути

 Керчь 300 - 250Незважаючи на акцію протесту журналістів і керчан, місцеві депутати 29 серпня проголосували за скасування оренди земельної ділянки, на якій знаходиться ретрансляційна вежа телерадіокомпанії «Бриз». 25 серпня службовці міської ради провели нараду за участі УЖКГ та міліції, на якій обговорювали питання, чому Керченська міліція не сприяє водоканалу у відключенні каналізації в будівлі медіа-холдингу. Працівники ЗМІ заявляють про посилення тиску і закликають журналістів з усієї України  долучитися до  акціії солідарності «Захисти своє право на правду». Самі ж керчани активно захищають своє право вже  майже місяць. Що змусило журналістів почати протести? Про це у репортажі Миколи Іващенка. 

З десяток "беркутців" вранці 12 серпня розмістилися на  прохідній Керченської міської ради. Деякі з них розсілися по вільних стільцях і диванчику, жартують, дехто стоїть під вікнами і уважно вглядається у натовп із близько 120 людей. Це акція протесту проти тиску місцевої влади на ТРК "Бриз". Її організатори вказують на низку дій чиновників, які ставлять під загрозу роботу медіа-холдингу. Журналісти розцінюють це як тиск.

8 серпня журналісти телерадіокомпанії отримали лист від заступника міського голови Святослава Брусака з вимогою "повернути Керченській міській раді орендовану земельну ділянку" на вулиці Чернишевського, 47-а.

14

  За цією адресою встановлена 30-метрова радіовежа ТРК "Бриз", яка ретранслює у місті 10 всеукраїнських радіостанцій. Але справа в тому, що 22 березня 2012 договір (1, 2, 3) був продовжений рішенням сесії виконкому міськради ще на п'ять років, а сама редакція, як свідчать платіжки, регулярно платить за оренду землі. У п. 39 Договору про оренду, який підписав глава Керчі Олег Осадчий, говориться, що він не може бути розірваний в односторонньому порядку.

У натовпі людей уважно слухає спікерів мітингу редактор Інтернет-видання “Kerch.fm” Ірина Сєдова. На голові затемнені окуляри, пофарбоване у рудий колір волосся. На чорній футболці прямо на грудях жінки - слова Шарля Луї де Монтеск'є "Несправедливість, допущена по відношенню до однієї людини, є загрозою всім".

Ірина пояснює, чому місцева влада розгорнула тиск на ТРК "Бриз": "Местные власти нас очень не любят, потому что мы раскрываем коррупционные схемы отмыва бюджетных денег. Мы провели несколько расследований, в которых явно видно, что деньги были просто украдены. Сейчас прокуратура по нашему заявлению, я надеюсь, начнет комплексную проверку всех фактов, указанных в наших журналистских раследованиях, и надеюсь, что виновные будут привлечены к ответственности. Именно поэтому местные власти как можно скорее пытаются закрыть ТРК “Бриз” и в том числе сайт “Kerch.fm”, чтобы информация об их незаконных действиях не стала достоянием всеукраинской общественности и контролирующих правоохранительных органов".

"Стоп цензуре", "Имеем право знать", "Требуем ответов на вопросы", "Правду бульдозером не снесешь", "Кеrch.Fm - свободу слова" - це деякі з написаних на плакатах гасел, які учасники акції протесту тримають у руках і які нагадують, про що цей мітинг. Бо загалом мітинг перетворився на майданчик, де кожен житель Керчі розповідає про свою наболілу історію. Люди скаржаться на необгрунтоване підвищення тарифів ЖКГ, тиск на бізнес, бездіяльність влади, небажання влади вирішувати проблеми міста, корупцію тощо.

_DSC8382 _DSC8399 _DSC8409 _DSC8412 _DSC8422 _DSC8429 _DSC8457

 Пенсіонерка Олена Руж прийшла на мітинг, оскільки її обурив тиск на телерадіокомпанію. Вона переконана, що це "єдине у місті ЗМІ, яке зриває нариви влади": "Когда-то я обратилась с проблемами нашего дома и двора к Керченским СМИ, но все они дали мне понять, что находятся под колпаком. Семь лет я борюсь за то, чтобы в наш 14-тиэтажный дом вернули грузопассажирский лифт. Когда-то по приказу мэра Керчи Осадчего кабину перенесли в другой дом. Семь лет один раз в год я получаю один и тот же ответ: "Увеличивается цена восстановления грузо-пассажирского лифта", и дальше идет сноска: "В следующем году будет запланировано". Потом в нашем дворе, не посоветовавшись с нами, решили сделать платную автостоянку. И это вместо детской площадки для наших детей! Когда весь дом вышел протестовать, приехал заместитель Осадчего. Он откровенно и громко обозвал нас быдлом и пообещал, что здесь не будет ни стоянки, ни площадки.  "Бриз" - это единственная организация, которая смело говорит о том, что происходит в городе. И говорит не огульно. У них сидят два юриста, которые сначала проверяют все данные, а потом выходит информация".

Середнього зросту пенсіонер Олександр Коровін бере у руки мікрофон. Чоловік одягнений у білу сорочку. Сірі штани перев'язані жовтим ремінцем. На голові біла кепка. Він розповідає, що в його будинку вже третій місяць немає води через погану водопостачальну інфраструктуру, яка не замінюється, а лише постійно ремонтується.  "В районе Ворошилова, 31, 300-метровая труба ремонтируется с 1 января, по моим подсчетам, уже 15 раз. После тех затратат, которые были внесены в трубу, труба уже должна быть, как минимум серебряной. Ее нужно заменить. Во всем цивилизованном мире меняют на пластик. Сейчас мы ведем ночной образ жизни. Жители заводят будильник на три часа ночи, набирают кастрюли, моются, стирают, моют посуду и так далее".

У відповідь на промову Олександра Коровіна директор ТРК "Бриз" Олена Батракова розповіла про розпочате журналістське розслідування стосовно водоканалу. За її словами, у журналістів Kerch.fm вже є факти, які свідчать про те, що міському водоканалу і працівникам міськради вигідний такий стан водопровідних труб: "Очень выгодно в одном и том же месте, например, на Кирова, 5, 25 раз рыть для того, чтобы просто скидывать деньги за технику своим фирмам. Потом эти деньги отмывают на себя. Так делает руководство водоканала вместе с мэрией. Поэтому они и не меняют трубы, потому что если поменяют, то на чем зарабатывать деньги? Придется им жить, как нам, в обычных квартирах, а не в огромных домах, как у Остапенко (Василь Остапенко, директор Керченського водоканалу - автор) на улице Петра Алексеева".

До мітингу приєдналася вдягнена у різнобарвну квітчасту блузку 41-річна київський адвокат та громадський активіст Тетяна Монтян. Вона народилась у цьому місті і полишила його у 1985 році.  Монтян каже, що Керч мало чим змінилася з часів її дитинства в СРСР, і висловлює жаль, що Керч перетворилася на заповідник Радянського Союзу: "Мне, честно говоря, больно, что мой город стал заповедником такого оголтелого беспредела, что местный мэр занял почетное первое место в конкурсе худших мэров страны. То, что я здесь вижу, это просто тихий ужас. Вот мы отдыхаем с детьми в пансионате завода "Залив". Он абсолютно такой, какой был в годы моего детства. Когда я спрашиваю тех, кто сейчас занимается пансионатом, почему вы ничего не делаете, почему эти пансионаты медленно умирают? Они говорят: "А какой смысл нам что-то делать? Если мы сюда что-то инвестируем, у нас это все немедленно отожмут”. Отдыхая здесь, я наслушалась  историй, как у кого-то что-то отжали. Получается ситуация, что ваш мэр без конкуренции... Но с другой стороны, кто его выбирает? Разве не вы? Сколько я вижу здесь людей на митинге? Буквально несколько десятков. Хотя у вас тут душат свободу слова. Кто ж вам будет говорить правду, если закроют Kerch.fm? Почему сюда пришло так мало людей? Неужели вас всех все устраивает? Город с такой шикарной инфраструктурой мог бы зарабатывать неимоверное количество денег, но он пребывает в таком ужасающем состоянии! Жить в таком состоянии просто ужасно. У вас же здесь просто какой-то заповедник Советского союза", - підсумувала Тетяна Монтян.

Вона закликала людей об'єднатись і не бути байдужими: "Если бы действительно люди могли объединиться, чтобы вас не передавили поодиночке, тогда здесь можно было бы что-то сделать. Пока я не вижу каких-то перспектив что-то делать... Я не знаю, сколько здесь должно совершиться беспредела, чтобы у вас хоть как-то сменилась власть. С этого оазиса можно было бы получать неимоверное количество денег, сделать настоящую жемчужину".

Під час акції протесту редактор сайт “Kerch.fm” спробувала поспілкуватися з очільником міста Олегом Осадчим, але, як повідомив черговий міськради, він не може зустрітися через апаратну нараду.

Наприкінці мітингу його організатори зачитали резолюцію для влади, у якій закликали її поважати свободу слова і думки аудиторії “Kerch.fm”, вирішувати усі конфліктні питання виключно в рамках закону і уникати спокуси використання адміністративного ресурсу і телефонного права. Вони також закликали начальника МВС України в Криму відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України вирішити питання про перадачу справ стосовно журналістів ЗМІ міста Керч слідчому управлінню міського відділку МВС України в АР Крим, а Генеральну Прокуратуру України - “провести розслідування фактів переслідування журналістів Kerch.fm за виконання професійних обов'язків, які здійснювались главою м. Керчі Олегом Осадчим, його замісниками та посадовими особами комунальних підприємтв Керчі”.

Як у підпіллі

По тому, як завершилась акція протесту, я разом з телеоператором і журналісткою 5 каналу Юлією Крючковою та кореспондентом Центру журналістських розслідувань Сергієм Макрушиним прибули в редакцію сайту “Kerch.fm”. Вона розташована в одній з квартир пофарбованого у бірюзовий колір одноповерхового будинку. Ніде на вулиці не висить табличка, яка повідомляє, що тут знаходиться ТРК "Бриз".  Журналісти працюють у чотирьох кімнатах. Тут гамірно і водночас тісно. Я планував попросити дозволу залишитись, аби швидко написати статтю про акцію протесту, але усвідомлюю, що для мене тут фізично не знайдеться місця.

"Если бы мы снимали офис, то нас давно бы прикрыли. Сразу были бы СЭС, налоговая, пожарники, КРЭС, милиция, водоканал, теплосеть и различные комиссии из исполкома. Мы ничего не нарушаем, но работу могли бы нам постоянно срывать своими незаконными проверками. Так у нас в Керчи "прессуют" всех неугодных предпринимателей",  - каже Олена Батракова.

"Конечно! Почему меня заедает вся эта история. У меня здесь источники информации и доказательства моих расследований. Я же не могу их выдавать. Если Беркут сюда ворвется и заберут мой компьютер, то рассекретятся наши источники и пропадет вся моя работа для Бриза и Corrupt.UA. А там, извините меня, я обнаружила уже несколько хороших схем, - пояснює, перебиваючи Олену Батракову, Ірина Сєдова.

Поряд зі мною стоїть засновник медіа-холдингу Олександр Попов, я запитую у нього: “Де у вас туалет?” і помічаю, що йому стає ніяково. Він пояснює, що водоканал 8 серпня відключив у них воду і каналізацію попри те, що він, як власник квартири, вчасно сплачує рахунки. Працівники водоканалу не надають жодного документа, який говорить про законність їхніх дій. Тепер усі ходять лише в платний туалет за дві гривні, розташований у сусідньому будинку.

Ірині Сєдовій колеги приносять телефон,  вона сідає із щоденником на низький диванчик. Згорбившись, міцно притуляючи слухавку до вуха у гамірній кімнаті, вона записує дані жінки, яка потребує юридичної консультації, і домовляється про зустріч.

"Чехи нам дали грант на то, чтобы мы вели бесплатные юридические консультации, когда нарушаются права человека" - пояснює після дзвінка Ірина, пересідаючи за свій робочий стіл.  "К нам приходят люди, которых милиция била, у которых незаконно отобрали собственность. Вот в дневнике на три дня вперед расписан юрист у нас. Она дает консультации: кому судебный приказ отменить, кому иск написать, кому просто помочь советом. Вот здесь на диванчике каждый день кто-то плачет. Я честно говорю! Конечно, я хочу, чтобы это было в квартире. Человеку, если его, например, в милиции пытали, нужно создавать комфортные условия, чтобы он расслабился и рассказал свою историю. А если в офис будут врываться постоянные проверки незаконные, мы просто не сможем нормально работать. Поэтому мы собираемся в частной квартире. Может, это не по-человечески, но в нашем городе по-другому нельзя. Потому что здесь бизнес отжимается на раз, два, три. Здесь на диване предприниматели тихонько жалуются: “Нам мэр сказал: “50 процентов отката или ты здесь не работаешь, мы тебя закатаем, бульдозером снесем и закроем через налоговую, СЭС и т. д””. К нам постучался сюда мужчина, говорит: "Мы налоговая, пришли проверять деятельность благотворительной организации”. На каком основании? Где постановление? Где уведомление о проверке? Мы его не пустили.  Говорим: "Давайте письменное уведомление потом приходите”. ТРК “Бриз” и сайт “Kerch.fm” оказывает услуги по рекламе.  Налоги платим вовремя, выдаем квитанции, заключаем договоры.  Нас укусить не за что. Вот разве что можно канализацию у нас отрезать и вышку бульдозером снести. И кстати о вышке. Был приказ по гражданской обороне города (1, 2, 3), что если идет сирена, то по десяти Fm-радиостанциям с нашей вышки идет предупреждение об опасности. То есть, если чрезвычайная ситуация, то только по Fm-стациям может идти предупреждение о чрезвычайной ситуации, ведь радио  работает круглосуточно. Сейчас мы снесем вышку и что? Как люди узнают, если вдруг землетрясение, наводнение или еще что-нибудь?" - розводить руками редактор сайту "Керч.Fm" Ірина Сєдова.

У сусідній кімнаті за столом сидить Олена Батракова. Вона телефоном спілкується зі своїм рекламодавцем, у якої співробітник Керченської міської ради вимагає договір про надання рекламних послуг.

"Смотрите, это превышение служебных полномочий со стороны исполкома. Они не имеют права требовать наш с вами договор. Вы коммерческая организация, мы тоже. Договор - это наша коммерческая тайна. Исполком совершенно не является контролирующим органом экономической деятельности. Вы скажите: “Вы нам письменно запрос пришлите, мы Вам письменно ответим”. Она никогда в жизни Вам письменной бумаги не пришлет, потому что она подставится под статью закона про коррупцию, превышение служебных полномочий".

Олена кладе слухавку і пояснює, що Сорокіна Марина Іванівна, заступник міського голови обдзвонює рекламодавців медіа-холдингу і вимагає договори про взаємостосунки. А клиенты говорят: "Мы боимся. Мы понесем, потому что Вы не понимаете, нам завтра не дадут работать".

Важкодоступний мер

Адвокат Тетяна Монтян у питанні арендованої території не виключає таємного рішення міськради або рішення суду: “Я не виключаю, що є або таємне рішення міськради, про яке ніхто нікого не повідомляв, або якесь таємне судове рішення і навіть підшиті повістки про те, що вас запрошували, а ви не прийшли. Я думаю, що місцева влада змушена буде відреагувати і на цей мітинг, і на ці звинувачення, і показати, на яких правових підставах вони вважають, що цей контракт якимсь чином скасовано чи припинено".

Я переходжу турнікет Керченської міської ради і піднімаюсь на другий поверх будівлі з тим, щоб поставити кілька запитань голові міста Олегу Осадчому або його заступнику Святославу Брусакову. На другому поверсі будівлі мене наздоганяє інспектор патрульної служби Савєльєв Валерій Володимирович, який спочатку не представився і не заповнюючи протоколу про затримання, почав фіксувати мої персональні дані. На моє запитання, навіщо він це робить, пан Савєльєв сказав, що я для нього підозріла особа через поведінку і одяг, зокрема через шорти і капці. Міліціонер не назвав статтю Закону України чи Конституції, яку я порушив. Я тим часом знімаю незаконні дії представника МВС на свій фотоапарат.

На дверях до коридору, у якому розташована приймальна Олега Осадчого, - кодовий замок і кнопка дзвінка. Я натискаю на кнопку, але ніхто не виходить. Двері з кодовим замком з’явились тут по тому, як співробітники Служби безпеки України затримали заступника мера Олега Каторгіна за хабар у розмірі 10 тисяч гривень.

Інспектор патрульної служби каже, що я йому не корюся, а тому я тимчасово затриманий, і він викликає наряд міліції. Раптом у мене дзвонить телефон, я відповідаю, вибачаюсь і хочу повідомити своєму співрозмовнику, що я не можу зараз говорити, але у цей момент Савєльєв Валерій починає вихоплювати і тягти мій телефон. Я різко його вириваю і починаю ходити по холлу міської ради. Він крокує поряд зі мною і збоку хапає за об'єктив мого фотоапарату.

- Выключите телефон! Что не понятно? - наказує представник МВС, ходячи по холлу. Я нагадую про 171 статтю ККУ, але це не допомагає. Він продовжує тягти за ремінь мого фотоапарату аж доки не підійшов невідомий чоловік, який також починає хапатись за об'єктив. Довелось гучно викрикнути, аби мене не чіпали. Обоє цікавляться, чи є у мене дозвіл на зйомку.

Тим часом один за одним підходять керуючий справами виконавчого комітету Керченської міської ради Олександр Малина, адвокат мера Ігор Петросенко, директор департаменту зі зв'язками з громадскістю Ольга Архіпенко та секретар міської ради Володимир Ідт.

Службовці щиро обурюються, що я прийшов на прийом до голови міста у шортах і капцях.  Я нагадую про 19 статтю Конституції України, в якій йдеться, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конситуцією та законами України і прошу послатись на норму закону чи Конституції, яка б регулювала питання дрес-коду в державних органах. - Є дрес-код, є загальні правила виховання... - намагається пояснити адвокат Ігор Петросенко, але його перебиває Олександр Малина, який цікавиться, чому я в такому вигляді не ходжу на прийом до послів.

У той час, поки я з інспектором патрульної служби чекаємо на міліціонерів, яких кожен з нас викликав, кореспондент Центру журналістських розслідувань Сергій Макрушин фіксує, як син пана мера, депутат міської ради Руслан Осадчий спускається сходами ради у джинсових шортах і сандалях.

- Николай Иващенко не удерживается и не удерживался сотрудниками милиции. Он волен идти куда хочет. Никто его свободу передвижения не ограничивает, - інформують в Центрі громадських зв'язків Головного управління МВС України журналіста сайту Преступности.Нет Андрія Лохматова.
Під час суперечки зі співробітниками міської ради, директор департаменту зі зв'язками з громадскістю Ольга Архіпенко каже, що з сьогоднішнього дня Олег Осадчий у відпустці.

- Ваш засіб масової інформації “Ні корупції!” зареєстрований у державному реєстрі засобів масової інформації чи ні? - запитує адвокат керченського мера Ігор Петросенко.
- Ні! - відповідаю я.
- Ну, тоді чого ви тут права розказуєте?

Мені доводиться пояснити адвокату, що у мене є прес-картка Незалежної медіа-профспілки і що я тут збираю суспільно-важливу інформацію з метою інформування, але захисник Олега Осадчого оголошує вердикт, якщо “Ні корупції!” “не зареєстроване в реєстрі засобів масової інформації”, тоді я-  самопальний журналіст. Службовці по одному розходяться.
Медіа-юрист з Інституту Медіа Права Ігор Розкладай каже, що Ігор Петросенко вочевидь мав на увазі Державний реєстр друкованих засобів масової інформації. “Дійсно, за старим українським законом, який діє ще з 90-х років, існує державна реєстрація друкованих засобів масової інформації, інформація про які потрапляє у відповідний реєстр. Однак для онлайн-видань таких вимог не висувається. Ідентифікація сайту як ЗМІ має відбуватися на добровільній основі, зокрема використовуючи механізми саморегуляції або самоідентифікації. Як відомо з Конституції України, все, що не заборонено громадянам, дозволено. Для більш певної ідентифікації особи як журналіста цілком достатньо мати або диплом про відповідну освіту або прес-картку Незалежної медіа-профспілки. Додатковим підсиленням своєї позиції може бути надання доказу про регулярну журналістську діяльність”, - каже Ігор Розкладай.

Тиск посилено

Журналісти ТРК “Бриз” досі продовжують повідомляти про випадки тиску з боку влади.

25 серпня у міській раді відбулась нарада за участі службовців міської ради, УЖКГта міліцією, на якій присутні обговорювали питання, чому Керченська міліція не сприяє водоканалу у відключенні каналізації квартири №7 за адресою Театральна, 15.
27 серпня співробітинки водоканалу і УЖКГ ушосте спробували відрізати приміщення телерадіокомпанії від водопостачання.

Паралельно, за словами директора ТРК «Бриз» Олени Батракової, міська рада надіслала низку скарг в різні інстанції і тепер “міські організації вживають дії, спрямовані на зрив роботи згаданих ЗМІ”.

29 серпня міська рада проголосувала за скасування оренди земельної ділянки, на якій розташовано ретрансляційну вежу телерадіокомпанії «Бриз».Депутати проголосували за рішення у пакеті із 77-ма ухвалами під номером 70.
Проект рішення співробітинки міської ради не вивісила за 20 днів до моменту його розгляду, як це передбачено статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Ані текст проекту, ні ухвалене рішення для громадськості не оприлюднили.

Журналісти телерадіокомпанії розпочинають акцію солідарності «Захисти своє право на правду» і звертаються до кожного небайдужого до свободи слова українця за допомогою.

Микола Іващенко
для «Ні корупції!»