Хабар вимагали навіть із діда після інсульту

Фото rkr.in.ua

За ці "хороми" люди мусять давати хабар. Фото rkr.in.ua

Шестеро свідків нарешті змогли розповісти про те, як із них вимагали гроші за право приватизувати малосімейки. Як повідомляє "Репортер", присутніх журналістів вразила розповідь 65-річної крюків’янки, що віддала останнє зі своєї пенсії та пенсії чоловіка, розбитого інсультом…

Нарешті минулої п’ятниці, 30 серпня, у Козельщинському суді, що слухає справу зі звинувачення високопосадовців Кременчука у вимаганні хабарів, змогли виступити свідки.

Прокуратура заявила аж одинадцять осіб, але заслухати суд зміг лише шістьох. Усі ці люди є мешканцями малосімейок, що зіткнулися з проблемою під час намагання скористатися своїм правом на приватизацію житла.

Кожен із свідків розповів власну історію, як із нього вимагали гроші. Практично схема вимагання коштів вимальовується однакова, за винятком деталей.

За розповідями людей, вони приходили в ЖЕК – Автозаводський чи Крюківський. Там у них спочатку брали документи на приватизацію, а через який час повідомляли, що «виникли проблеми».

Мовляв, документи не підуть на комісію з приватизації, тому що… Для кожної родини знаходилося своє «тому що». Одних примушували шукати обмінні ордери двадцятилітньої давності, іншим говорили, що вони не мають права на приватизацію, бо не проживають у гуртожитку, ще іншим просто казали «не вийде нічого».

А далі «доброзичливці» радили піти на консультацію до Геннадія Алексєєва, який на той час виконував обов’язки заступника начальника відділу розподілу житлової площі міськвиконкому. (Якраз цього екс-чиновника і двох працівників ЖЕКів обвинувачують за ч.3 статті 396-2 Кримінального кодексу України: «одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди». Як відомо, в народі такий злочин називають вимаганням хабара).

Геннадій Алексєєв, за словами свідків, вислухавши людей, давав їм телефони – або «Сергія» (якщо людина проживала на території Автозаводського району), або «Максима» (крюків’янам). А вже ті хлопці повідомляли мешканцям, що справу їхню «можна вирішити». Але потрібні гроші. Свідки впізнають у підсудних Сергієві Любенку і Максимові Шевчуку тих самих осіб, до яких радив звертатися депутат міськради від Партії регіонів Геннадій Алексєєв.

Сам Г.Алексєєв під час цих свідчень активно цікавиться: «Чи вимагав я з вас гроші?» Кожен, хто свідчив, відповів: «Ні, не вимагав». При цьому адвокати пана Алексєєва питають у людей: «Ви усвідомлюєте, що зізналися у скоєнні злочину?» І дійсно, за сучасним законодавством, давання хабара вважається так само злочином, як і його вимагання. (Можливо, захист підсудних розраховував на те, що люди відмовляться від своїх заяв, зроблених під час досудового слідства, аби не мати кримінального переслідування. Нині стосовно кожного з них також триває судовий процес, у тій же таки Козельщині.

Правда, справу розглядає інший суддя. Поки що, за словами захисників підсудних, прокуратурі не вдалося домогтися того, аби суд визнав мешканців малосімейок жертвами злочину і звільнив від відповідальності. Тож теоретично кожен із свідків також може отримати обвинувальний вирок і, як натякали адвокати, рішення про приватизацію їхніх кімнат може бути скасоване. Однак, прокуратура сподівається, що цього не станеться. Їй вдасться переконати суд у невинності тих людей, які нині заявляють про вимагання із них грошей). Під час свідчень кожен із них по-своєму відповідав на питання: «хто ви – злочинець чи жертва?» Переважно люди говорили, що були поставлені в такі обставини, що не могли не давати хабарів. Але при цьому більшість із свідків додавали: «Я усвідомлював, що так чинити не можна». 

Що особисто мене вразило на процесі, так це матеріальний стан людей, із яких вимагали гроші. Практично для кожного сума в 5-10 тисяч гривень була дуже великою. Люди казали, що їм доводилося позичати гроші на хабарі. Але вершиною цинізму, на мій погляд, була ситуація зі стареньким дідусем, колишнім працівником Крюковського вагонзаводу. Він усе життя прожив у малосімейці із дружиною. І судячи з розповіді жінки, мав повне право на приватизацію (його обмінний ордер на кімнату, що колись рахувалася за заводським гуртожитком знайшли у паспортистки).
Дід був розбитий інсультом, погано чув і ледь рухався. Та незважаючи на це, з нього також вимагали гроші. 65-річна дружина вирішила допомогти чоловікові. Хабар, за її словами, вони понесли разом.

Розповідаючи про те, що довелося пережити, жінка тремтіла. А підсудні та їхні адвокати, продовжували «добивати» свідка питаннями: «А ви розумієте, що зізналися у скоєнні злочину?» Від цих слів старенька починала ще більше тремтіти, але давала досить чіткі і переконливі свідчення. «А чому стрес, який ви пережили? Хіба я казав, що треба давати гроші?» – перепитував її пан Алексєєв. – «Я ніби сама прийшла і запропонувала вам гроші» – відрізала жінка. Вона додала, що все життя прожила чесно і ніколи не мала проблем із законом. Бачачи її стан, суддя запропонував старенькій стілець. Після свідчень вона ще довго тряслася. Складалося враження, що в неї почнеться серцевий напад прямо у суді.
Слухання справи продовжиться 6 вересня.

Юлія Билина, Репортер