Примусова Боголюбов на Дубровиччині

Фото з сайту ukranews.com

Фото з сайту ukranews.com

Нині в Україні (та й у всьому світі) спостерігається тенденція занепаду моральних людських цінностей. Тому віра (в образі церкви) може стати тим фундаментом, який допоможе людям віднайти спокій душі та зміцнитися морально. В Україні на сьогодні існує більше шести видів церков. Це і православна, і католицька, і протестантська, іслам, іудаїзм, буддизм і т. ін.. Розуміючи важливість духовності українського народу, всі вони намагаються жити в мирі. Проте церковна толерантність закінчується там, де починається політика, де церква стає заполітизованим об’єктом впливу на свідомість своїх прихожан.

26 червня відбулася сесія Дубровицької районної ради, на якій розглянули звернення до районних депутатів щодо фінансової допомоги в будівництві Свято‑Іулянійського собору на вул. Артеменка. Основна маса депутатів дуже спокійно сприйняла прохання про допомогу. Не зрозуміло, чи то була загальна стомленість спекою, просто байдужість і намагання якнайшвидше покинути зал засідань, чи боязкість висловити свою думку, аби не спровокувати негативного ставлення до себе. Проте були й ті, кому не байдуже. Депутат Юрій Лосік виступив із заперечною промовою, сказавши, що в нашому місті й так достатньо храмів. У цьому його підтримав депутат Григорій Карпенюк, додавши, що краще було б відновити костел.

А й справді, як костел Св. Іоанна Хрестителя, так і церква Різдва Пресвятої Богородиці та Миколаївська церква – історична спадщина нашого міста, яка потребує чималих коштів для відновлення та косметичної підтримки зовнішнього вигляду. Депутати не підтримали звернення про будівництво цього храму.

Розпочинаючи політичний шлях, Олександр Шатов, голова Дубровицької РДА, декларував, що його головна мета – через високу духовність та економічний розвиток відродити Дубровицький край. Далі, на своєму «нелегкому» шляху керівника РДА на звітах та зустрічах із громадою району запевняв, що збудує храм у місті Дубровиця в районі дев’ятиповерхівки. У світлі останніх подій почало поставати зовсім інше запитання: за чий кошт пан Шатов збирається виконати свою обіцянку щодо будівництва храму? Після вищезгаданого звернення до депутатів, яке, до речі, так ніхто й не підтримав, керівник РДА пішов іншим шляхом. Третього липня у всі держустанови міста керівникам була надіслана телефонограма:

«Прошу Вас прибути на нараду з питань підтримки будівництва культових споруд, яка відбудеться 04.07.2013 р. о 15:00 год. У залі засідань РДА. Присутність обов’язкова. Голова РДА Шатов О. В.».

Питання про підтримку будівництва храму на нараді було поставлено конкретно.

Присутні на нараді говорили про умову, згідно з якою  працівники бюджетних установ в обов’язковому порядку, за списком, повинні здати кошти на будівництво.

Ті, хто отримує мінімальну заробітну плату, здає 50 гривень, а хто більшу – 100.

Але чи це буде одноразова допомога для здійснення обіцянки голови РДА, чи щомісячний добровільно-примусовий внесок – на нараді не уточнили.

От і виходить, що районне керівництво у примусовому порядку змушує людей підтримувати церкву однієї конфесії – Московського патріархату, не зважаючи на те, що комусь із підлеглих це може бути не до вподоби.

Чому той же О. В. Шатов так відчайдушно не закликає людей до фінансової підтримки церкви Різдва Пресвятої Богородиці чи костелу Св. Іоанна Хрестителя?

Чому прихожани протестанських церков та церкви Українського патріархату розраховують лише на власні сили?

Кращим підтвердженням реальності всього, що відбувалось, є публікація в газеті «Дубровицький вісник», де журналіст так само описує ситуацію із необхідністю збору коштів на будівництво храму і зазначенням сум. gazeta_D

Щоправда, як тільки ця стаття вийшла, в РДА почали категорично заперечувати, що подібні списки й побори існують. Але і громадські активісти, і бюджетники про те активно говорять, щоправда, як завжди активісти - із своїми прізвищами, а бюджетники -  з головами в пісок, не називаючи своїх імен.

Ось, що дослідила з цього приводу 4 влада.

Як розповідає рівненський громадський активіст Микола Ляхович,  «благодійні побори» на храм УПЦ МП почались серед вчителів району й працівників центральної районної лікарні.

- Люди, звісно, всіляко обурюються, адже заробітки у них не такі й великі, щоб ними ще розпоряджався  [голова райдержадміністрації Олександр] Шатов із [головою районної ради Леонідом] Стибулевичем, – каже Микола Ляхович. – Але протестувати відкрито бояться, бо залякані можливими скороченнями у зв’язку з «пакращенням» життя «вже сьогодні», і непотрібністю медицини й освіти…

Микола Ляхович розповідає, що в бюджетних установах складають списки та примушують здавати суму, яка зазначена у «рішенні» Шатова-Стрибулевича. Як доказ наводить листування з одним із обурених бюджетників, з яких нібито вимагають кошти на храм.

«Як сказало моє керівництво стосовно цієї здачі коштів, мене не хвилює, чи є гроші, чи немає. По списку, щоб усі поздавали, я не хочу стояти та червоніти перед Шатовим», – пише бюджетник.

На запитання Миколи Ляховича, про яке «керівництво» йдеться, бюджетник відповідає:

«Це не великі гроші. І я їх здам не заради того, що мене це вимушують зробити, але я їх здаю на храм, який би він не був… Я б з радістю назвав, яке керівництво, хто саме й що говорив, але самі зрозумійте, я не можу цього зробити, усьому свій час…».

Керівництво Дубровицької РДА категорично заперечує будь-який примус зі свого боку щодо збору коштів на храм, а публікацію у своїй газеті називає неправильною.

– До нас звернувся священик Олексій Бензюк, – каже заступниця голови Дубровицької РДА Олександра Гребень. – Це святий чоловік. Знаєте, є священики-бізнесмени, але цей священик зовсім не такий – він дійсно святий. Він організував у нас православну громаду, спочатку правив у хаті свого батька. Потім зробив капличку на кладовищі. Пізніше, з допомогою благодійників, розробив проект будівництва православного собору на честь святої Улянії, Княжни Гольшанської-Дубровицької, вона є покровителькою Волині. І в нас була нарада, де він виступив і просто звернувся про допомогу до всієї православної громади. Він сказав якусь таку фразу, що хто може хоч 50 гривень здати, хай буде 50.

Олександра Гребень запевняє, що ніякого офіційного рішення з цього приводу райдержадміністрація не приймала. Також чиновниця пообіцяла зробити зауваження журналісту, який, з її слів, просто неправильно описав ці події.

Благодійний фонд, на який пропонується відправляти свої кровні, був зареєстрований восени минулого року. На відкритті його директор фонду зазначив:

fund

Як і годиться, гарні правильні слова. І чи потребує цей фонд такої “ведмежої послуги” від керівництва району?

Церква та релігійні організації в Україні повинні бути відокремлені від держави та політики. Проте на практиці ситуація зовсім інакша, всупереч словам Христа: «Богові – Богове, а цісареві – цісареве». Тож, районній владі треба сильно замислитися над справами, які вона вершить. Адже втратити довіру людей дуже просто, а повернути її не вдасться навіть тоталітарними методами. Люди ж довго мовчать, проте, коли уривається терпець – гучно говорять.

Микола Орлов, Ганна Петрівська, член мережі Громадських журналістів.

Фото та скани матеріалів сайтів Дубровицької районної ради та РДА, газети “Дубровицький вісник”.