Побиття журналістів як привід до “закручування гайок”

12Чи було запланованим побиття журналістів під час акції політичної опозиції 18 травня, чи ж це був "ексцес виконавця" – питання дискусійне.

Але мені є абсолютно зрозумілим те, що цей випадок влада вже зараз активно використовує для того, щоб "закрутити гайки", погіршивши українське законодавство в сфері мирних зібрань.

Спершу, 20 травня, Міністр МВС Віталій Захарченко з трибуни парламенту абсолютно безпідставно заявляє, що побиття б не відбулося, аби Верховна Рада ухвалила спеціальний закон про протести в Україні.

Потім, 24 травня, під час зустрічі в парламентському Комітеті з прав людини депутати разом з Представником Президента у Верховній Раді Юрієм Мірошниченком кажуть мені і іншим правозахисникам, що вже на цьому тижні збираються реєструвати як дві краплі води схожий на скандальний 2450 законопроект про протести. Схоже на збіг обставин?

Україна – не Росія. Спеціального закону, як в Норвегії, Ірландії, Великобританії, Швейцарії, Канаді та США, в нас нема. І навіть спроби ухвалення проекту 2450 “Про порядок організації і проведення мирних заходів” неодноразово викликали масові протести громадських організацій та профспілок по всій Україні. Бо взагалі-то існує велике питання, чи потрібно додатково регулювати цю сферу, оскільки лише мізерна частина протестів в Україні відбувається з випадками насильства щодо людей.

Але якщо спецзакон і ухвалювати, то лише такий, який відповідатиме європейським принципам свободи зібрань, інтересам громадянського суспільства країни та не погіршуватиме існуючу позитивну практику, що склалася.

Чи є таким "закон Захарченка-Ставнійчук", який нардепи збираються реєструвати на цьому тижні? Однозначно – ні.

Нагадаю, що прес-служба Президента України Віктора Януковича нещодавно повідомила, що допоміжний орган при Президентові України – “Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства” – схвалив текст пропозицій щодо проекту Закону “Про свободу мирних зібрань” та звернувся до представника Президента у Верховній Раді Юрія Мірошниченка та інших депутатів з проханням внести цей проект на розгляд парламенту.

За словами радника Президента та Голови “Координаційної ради” Марини Ставнійчук, законопроект розроблений безпосередньо “Координаційною радою”, а також є “підготовленим громадськістю” і “продуктом консенсусу між владою та громадянським суспільством”.

Жодного стосунку ані до громадськості, ані до свободи мирних зібрань, цей проект не має. І як би лобісти проекту не кричали про те, що проект розроблений якось коаліцією громадських організацій, жодна з офіційних коаліції не ухвалювала подібного рішення. Чому? Якщо подивитися порівняльну таблицю "закону Захарченка-Ставнійчук" з різними редакціями скандального 2450, то ви побачите, що текст майже однин і той самий.

Точніше - "закон Захарченка-Ставнійчук" ще гірший. Бо призведе до різкого збільшення неправосудних судових заборон мирних протестів та масових випадків кримінального переслідування протестувальників.

По-перше, дійсно небажані для влади в політичному чи економічному плані мітинги суд заборонятиме набагато легше, ніж зараз, оскільки проект пропонує узаконити обов’язок повідомляти владу про протести за два дні до їх початку (ч.1 ст.7 проекту). Нагадую, зараз конкретних строків повідомлення в законодавстві не встановлено. Але як показує вітчизняна судова практика, навіть двох днів достатньо, щоб підконтрольні владі судді під будь-яким приводом забороняли проводити мирні зібрання.

Зокрема, торік суди обмежили право на протест у 84,3% від загальної кількості таких справ. Тобто суд забороняє, якщо встигає заборонити. Тому як ст.16 проекту, яка покликана обмежить простір для фантазії адміністративних судів, не прописуй, але судді, як і зараз, матимуть шаблонні рішення про заборону – мовляв, зібрання загрожує інтересам національної безпеки чи громадського порядку, і там, на думку влади, буде застосовуватися фізична сила, зброя та інші небезпечні засоби…

По-друге, якщо протестувальники все ж не злякаються і вирішать проводити спонтанне зібрання без повідомлення влади, то ризикують або потрапити у в’язницю на строк до трьох років, або все ж відкупитися від ув’язнення, сплативши штраф розміром від 8500 до 17000 гривень. У наш час про дійсно масові чи політично небажані мітинги влада взнає з соцмереж, ЗМІ та “оперативних даних“ міліції. Тому “дискусія“ про те, чи дійсно спонтанним є зібрання, у протестувальників відбуватиметься прямо на вулиці безпосередньо з судовим виконавцем і “беркутом”, продовжиться в автозаці, а потім - в залі суду.

І поки людей будуть судити за кримінальний злочин (ст.382 Кримінального кодексу - невиконання рішення суду), самим людям необхідно буде довести судді, що письмово повідомити про протест за два дні було саме “неможливо“ і що протест був саме “невідкладним“ (п.5 ч.1 ст.1 проекту), а також, що про спонтанний (!) протест влада була попереджена хоча б усно (ч.1 ст.14 проекту). Не доведуть - тюрма, або демотивуючий штраф.

Цікаво, що ця безумовно вбивча для свободи зібрань в Україні схема буде можливою і через дійсно прогресивну норму законопроекту - скасування чинної, проте антиконституційної адмінвідповідальності за “порушення встановленого порядку організації або проведення“ мирних зібрань (ст.185-1 Кодексу про адмінправопорушення), яка зазвичай є підставою для міліцейських затримань під час протестів зараз.

Проте дана норма в комбінації з обовязком повідомляти за два дні та неспонтанними “спонтанними“ зібраннями законопроекту лише призведе до різкого збільшення неправосудних судових заборон мирних протестів та відкриє шлях масового кримінального переслідування протестувальників в Україні.

Під ударом, перш за все, - масові мирні акції, небезпечні для влади мирні акції в політичному чи економічному плані. Тобто, в тому числі акції політичної опозиції типу "Вставай, Україно!" Під ударом і неполітичні акції на соціально-економічну тематику (щодо проблем з роботою, зарплатою, стипендіями, пільгами), яких у невиборчі роки близько 60% від усіх протестів в Україні.

Щодо нечисельних спонтанних акцій будуть застосовуватися міліцейські репресії згідно п.5 ст.11 Закону “Про міліцію” (затримання) та інших статей Кодексу про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу. Зокрема, ст.185 КУпАП ("злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції") та ст.173 ("дрібне хуліганство") вже зараз використовуються для міліцейських затримань під час мирних зібрань.

За даними моніторингу Центру дослідження суспільства - організації-учасниці Всеукраїнської ініціативи "За мирний протест!" - торік відбулося мінімум 425 негативних реакцій на протести за участю правоохоронних органів. В той час, як, за інформацією Міністерства внутрішніх справ, до адміністративної відповідальності в 2012 році за статтею 185-1 було притягнуто 124 особи. Тобто міліцейські репресії все одно будуть. Як не в рамках українського законодавства ("по бєспрєдєлу"), так і в його рамках.

Тож чи врятує "закон Захарченка-Ставнійчук" від міліцейських репресій? Ні.

Чи врятує "закон Захарченка-Ставнійчук" від "братків"-провокаторів? Ні. Достатньо чинних Кримінального кодексу, Кодексу про адмінпровопорушення і Закону "Про міліцію". І якщо вони не виконуються, значить міліції була команда їх не виконувати.

Проте аргументи про "братків" і "ментівській бєспрєдєл" вже зараз активно використовуються лобістами законопроекту, щоб за його допомогою здійснити різке збільшення неправосудних судових заборон мирних протестів та масових випадків кримінального переслідування протестувальників.

Повіримо?

За додатковою інформацією звертайтесь за тел.: +380503806268 (Володимир Чемерис), +380681217741 (Михайло Лебедь), +380674042646 (Михайло Каменєв)

Про схожі події у Російській Федерації можна дізнатись в експерта Московської Гельсінської групи Дмитра Макарова: +79165371367

Михайло Лебедь, громадський активіст для ЛБ