Ласий музей

Фото з сайту lviv-lychakiv.ukrainian.travel

Фото з сайту lviv-lychakiv.ukrainian.travel

Львівська міськрада зволікає з поновленням Ігоря Гавришкевича на посаді ЛКП «Музей Личаківський цвинтар» і таким чином ігнорує рішення Галицького районного суду м.Львів про незаконне звільнення пана Гавришкевича та виплату компенсації за вимушений прогул.  При цьому, як зазначив сам екс-директор, «після рішення суду мені надходили пропозиції навіть вищої посади, але я не схильний до якихось вищих посадДумаю, кожен має на своєму місці працювати».

«Ні корупції» намагався з’ясувати, чому львівська міська влада вперто не пускає пана Гавришкевича назад у його крісло і чому перед цим понад 4 роки намагалася його з цього крісла випровадити. Чому людину, яка очолювала Личаківський цвинтар з 1997 року і отримувала за це лише подяки і нагороди, звільнили практично без пояснень, і що за цим стоїть.

Трішки історії для розуміння сьогодення

Личаківський цвинтар - один з найвеличніших і найпомпезніших європейських некрополів, заснований у 1786 році. Тут хоронили осіб відомих, знатних, найбагатших - діячів культури, мистецтва, науки і всю політико-адміністративну еліту столиці Королівства Галичина і Лодомерія. У 19 ст. Личаківський цвинтар був перетворений на парк і поступово він став своєрідним музеєм надмогильної скульптури і архітектури малих форм просто неба. Зараз це музей на площі, яка перевищує 42 га, і усипальниця, в якій спочиває понад 400 тисяч людей. Рішенням ЛМР від 10 липня 1990 територію Личаківського цвинтаря оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення. На Личакові поховані Маркіян Шашкевич, Григорій Тютюнник, Іван Франко, Іван Труш, Євген Петрушевич, Станіслав Людкевич, Антін Лотоцький, Соломія Крушельницька, Ірина Вільде, Володимир Івасюк тощо. Відтак, тут поховані всі відомі люди Галичини, які своєю працею і заслугами перед Батьківщиною заслужили право покоїтися на Личакові, а також і ті, хто мали особисті заслуги перед львівською мерією. Для цього було створено спеціальне поле почесних комерційних поховань, але про нього трішки згодом.

Ігор Гавришкевич прийшов на Личаківський цвинтар у 1987 році. Разом із Орестом Шейкою, Тарасом Стецьківим, Андрієм Квятковським та багатьма іншими членами «Товариства Лева» вони впорядковували могили українських видатних діячів. Рівно через десять років пан Гавришкевич став директором цвинтаря. За цей час він створив науковий відділ для популяризації всіх історичних надбань, пов’язаних з похованнями на Личакові. Активно видавав книги та буклети про Личаків. До того ж виявився найкреативнішим директором цвинтаря. Саме він вперше на Личакові запровадив нічні екскурсії поміж освітленими гробівцями (вже потім тему нічних екскурсій змавпували чи не всі визначні місця Львова), екскурсії на електромобілі по цвинтарю та віртуальні тури. Водночас пан Гавришкевич був і першопрохідцем у тому, як можна збільшити територію Личаківського цвинтаря задля збільшення кількості комерційних поховань. Саме за його ініціативи на початку 2000-х років на околиці існуючого цвинтаря засипали урвище землею, зробили дренаж, розчислили дерева, виклали бруківкою алею і створили поле почесних комерційних поховань. Там ховали людей, що зробили внесок в розбудову міста, мали особисті заслуги перед мерією, чи просто гроші. Щоб отримати місце для поховання, потрібно було звернутися з відповідним клопотанням до мерії, отримати там згоду, а потім отримати чисто формальну згоду від голови вченої ради «Музею «Личаківський цвинтар»  (Вчена рада розглядає питання формування історичного середовища некрополя, спорудження меморіалів, порядок відновлення історичних поховань тощо). Після отримання всіх дозволів у касу Личакова потрібно було сплатити, згідно з тарифом: мінімальна сума – 5 тис грн., максимальна – 40 тис грн.. Фактично ця сума проходила не як плата за місце поховання, а як за прибирання цього місця упродовж 20 років. Вільних місць на полі комерційних поховань немає вже  2 роки.

Нова історія

Десь 5 років тому пан Гавришкевич запропонував місту облаштувати нове поле комерційних поховань. Мовляв, він знайшов для нього місце, але, щоб зробити його придатним для поховань, одноразово було потрібно викласти з міської казни близько півмільйона гривень. Знову ж таки на розчищення, дренаж, бруківку тощо. Мерія замкнулася і не дала директору Личакова ні грошей, ні відповіді взагалі. А невдовзі почала до нього прискіпуватися і перевіряти на відповідність займаній посаді. Як розповів «Ні корупції» Ігор Гавришкевич, полювання на нього з боку мерії м’яко почалося з 2009 року, а дійшло піку у 2011-му. Тоді він за рік пройшов 6 різного ґатунку перевірок спеціально створеними комісіями виконкому ЛМР.  «Міська прокуратура зробила подання щодо відповідності посаді Ігоря Гавришкевича. Коли я оскаржив це подання, прокуратура його відкликала. Мер створив комісію. Згодом активізувалися дії управління охорони історичного середовища ЛМР. З жовтня у нас систематично працювали перевіряльники, іноді до 10 осіб, яким потрібно надавати довідки, що практично унеможливило діяльність музею на цей час. Управління охорони історичного середовища скерувало доповідну мерові, яка містила недостовірну інформацію. На цій підставі було створено комісію, яка заново почала перевірку. Паралельно управління охорони історичного середовища створило ще одну комісію. Одночасно було скеровано відділ контролю та аудиту для перевірки. Але не вдалося назбирати матеріалу для звільнення директора, тому, щоб досягнути мети, вирішили створити два підприємства, реорганізувавши ЛКП («Музей» Личаківський цвинтар – авт..)», - зазначив Ігор Гавришкевич в коментарі «Ні корупції». 

Гавришкевич залишався на посаді директора цвинтаря, і тоді мерія пішла ва-банк, запропонувавши депутатам міськради вустами очільниці управління охорони історичного середовища Львова Лілії Онищенко реорганізувати Музей «Личаківський цвинтар» у два комунальні підприємства. Одне КП займатиметься виключно музеєм, іншому  віддадуть функції поховання. По суті, тією пропозицією з реорганізації львівська влада практично вголос назвала причину, чому їй так хочеться позбутися старого директора. Це - контроль над похованнями на Личакові -  найдорожчому цвинтарі Західної України. Зацікавленою стороною у цьому питанні цілком ймовірно було інше львівське комунальне підприємство «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг», де вважають, що у місті має бути тільки одна ритуальна служба, визначена органом місцевого самоврядування, і це жодним чином не якийсь музей.  Тоді директор ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Василь Глова у коментарі одному з місцевих видань так і сказав: «Особисто я не висував ідеї позбавити музей «Личаківський цвинтар» повноважень здійснювати поховання. Однак, згідно із законом про поховання та похоронну справу, у місті має бути одна ритуальна служба, визначена органом місцевого самоврядування, і такою є комбінат, який я очолюю. Функції музею зовсім інші, він не повинен мати ритуальної служби. Крім того, кошти за поховання не можна скеровувати на розвиток музею, а тільки на розвиток підприємства ритуальної служби, підготовку нових місць для поховань тощо».

Натомість пан Гавришкевич апелював, що ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» здійснює поховання на підставі ухвали сесії ЛМР та статуту підприємства: «Наше ЛКП виконує функції ритуальної служби, оскільки відповідні повноваження нам надав орган місцевого самоврядування. Відповідно, кошти скеровуємо на розвиток ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар». Ну і, як традиційно в таких випадках нарікають на брак коштів, пан Гавришкевич скаржився, що якщо у Музею «Личаківський цвинтар» заберуть повноваження здійснювати поховання, «це позбавить дирекцію музею дуже необхідного доходу і реальних можливостей здійснення наукової діяльності та можливості дотримання порядку благоустрою та норм законодавства. І, що найважливіше, вона може поставити під загрозу збереження пам’яток культури і саме існування музею-заповідника як музейної науково-господарської установи. Ми втратимо понад 60% доходів, якщо заберуть ці повноваження. А вже нині нам бракує коштів на існування».

Депутати ЛМР відмовилися розглядати питання ймовірної реорганізації музею у два ЛКП, пов’язаної  із позбавленням поховальної функції, бо не змогли розібратися у справі. Доводи очільниці  управління охорони історичного середовища Львова Лілії Онищенко видалися їм не переконливими. Відтак, залишалось одне ЛКП і один директор. А під завісу 2012 року директора ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» Ігора Гавришкевича таки звільнили, надіславши йому незадовго до звільнення подяку за сумлінну роботу від мера.

На місце Гавришкевича призначили його ж колишнього підлеглого, голову Вченої ради Михайла Нагая (того самого, чию згоду потрібто було отримати, щоб дістати місце на полі почесних комерційних поховань). Сам Гавришкевич зазначив, що хоч пан Нагай і працював у його команді, але це не означає, що він розділяє його погляди. «У нас були добрі стосунки, і нині ми з ним спілкуємося. Але я жодного разу не побачив, щоб він підтримав мене у моєму прагненні відновитися на посаді. Та це природно, бо кожна людина дбає і думає в першу чергу про себе», - сказав пан Гавришкевич «Ні корупції» і додав, що він думає, що призначення пана Нагая на місце директора ймовірно тимчасове. Це був єдиний вихід міських чиновників, щоб не піднімати галасу. А вже потім можливе нове призначення.  

Новітня історія

Попри те, що законодавством передбачено, що заповідники, яким є музей «Личаківський цвинтар», утримуються за кошти державного або місцевих бюджетів, а зароблені кошти витрачаються на розвиток музею, а не його утримання, у 2011 році ЛМР відмовила Музею «Личаківський цвинтар»у бюджетному фінансуванні. Торік коштів з міської казни також не було. Цього року працівники ЛКП їх навіть не чекають. Розмова з головною бухгалтеркою ЛКП:

Бухгалтер: - Чому я маю Вам надавати інформацію про доходи і видатки?

Я: - Почитайте Закон «Про доступ до публічної інформації»

 Бухгалтер: - А хто ви така?

Я: - Журналіст сайту «Ні корупції».

Бухгалтер: - То у нас корупція?!?

Я: - Вам ліпше знати. Я не знаю. Я просто прошу інформацію.

Бухгалтер: - Ви подивіться, яка тотальна корупція в Україні, як все продається, а Ви причепилися до нашого ЛКП. Я підготую інформацію, але ж Ви майте на увазі, що в нас то є поховання, то нема…. LYCHAKIV

Попри відсутність бюджетного фінансування новий директор Михайло Нагай хизується, що доходи ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» за січень та лютий цього року зросли у порівнянні з попереднім роком на 19,4%. Крім того, рішенням виконкому ЛМР від 20 лютого 2013 було погоджено збільшення цін на послуги ЛКП «Музей» Личаківський цвинтар» та україномовну друковану продукцію, яку реалізує підприємство. Так, зокрема, вхід до державного історико-культурного музею-заповідника "Личаківський цвинтар раніше коштував 10 грн, нині – 15 грн, екскурсії для груп до 10 осіб становитиме 80 грн (раніше було 50 грн), для груп, де більше 20 осіб -- 120 грн (було 80 грн). Екскурсія на електромобілі -- 100 грн. Загалом, ціни піднялися майже вдвічі. Планів та ідей у нового директора також багато – відремонтувати австрійську браму часів І світової війни, встановити новий стенд-карту, доставити дашки на вежах муру і біля Меморіалу, в місцях, де їх не вистачає, вирівняти та закріпити огорожу між Марсовим полем та Личаківським цвинтарем… На фоні того, що можна збудувати нове поле почесних комерційний поховань, всі вони здаються хоч і необхідними, але дрібязковими. Сам пан Нагай про розширення меж Личакова воліє не говорити. Можливо, він дійсно на цій посаді лише тимчасово, і, можливо, нове поле зводитиме вже новий директор або старий-новий директор пан Гавришкевич. Із розмови з Ігорем Гавришкевичем:

Я: - То що, Музей «Личаківський цвинтар» вже не реорганізовуватимуть у два ЛКП?

Гавришкевич: - Якщо я повернусь, то, можливо, ця історія матиме продовження. Якщо мене не буде, все працюватиме як тому слід і без реорганізації.

Я: - То чому ж Вас звільнили? Аргументи міського управління охорони історичної спадщини не витримують жодної критики. Ймовірно, є інша причина, кому це вигідно?..

Гавришкевич: - Є люди, які мають інтерес до здійснення поховань,  до зиску від цих поховань. Ви це знаєте…

Я: - Я не знаю. Хто вони?

Гавришкевич: - Я не можу про це говорити, це не для преси.

Я: - Ви будете добиватися поновлення на посаді?

Гавришкевич: - Я схильний боротися за правду!

І якось трохи не суміщається пафос останньої фрази з тим, про що пан Гавришкевич для преси говорити не може.  

Валентина Новицька, для «Ні корупції»