Житомир: справді народне повстання

Руслан Радецький, адвокат

Руслан Радецький, адвокат

Днями відбулася подія, яка залишилася на другому плані, тоді як мала бути першою на всіх шпальтах друкованих та недрукованих ЗМІ України. На телебаченні жодне із суспільно-політичних шоу не приділило цій події ефірний час. Поки активно висвітлювалася акція "Повстань, Україно!" під керівництвом лідерів опозиції, в Житомирі без жодної промоції місцева громада самостійно повстала і взяла штурмом облраду, змусивши скасувати рішення на дозвіл видобутку титану на Житомирщині.

По-перше, дана подія є знаменною тим, що житомиряни показали всій країні та її громадянам, що для досягнення загальносуспільної мети не варто шукати самозакоханих лідерів, які лізуть на дахи автобусів чи трибуни з думками, що вони таким чином вийшли до народу і він їх почув.

Не було політичних лідерів і серед учасників штурму, вони просто там не потрібні, так як їх амбіції не співпадають з інтересами простих громадян, які переживають за долю та життя своїх дітей та внуків.

Протест житомирян увінчався перемогою тому, що у громадян була чітка мотивація – досягнути поставленої мети. А за умов існування політичного лідера, штурму обласної ради не було б, так як він погодився б піти на переговори із владою.

Адже його основна мета вже була досягнута шляхом створення інформаційного приводу, зокрема, як організатора цієї акції, яка залишилася б непомітним мітингом.

Житомирян об’єднала єдина проблема – біда, що пов’язана з екологічною катастрофою у разі видобутку титану.

Єдиним фронтом вони здійснили штурм обласної ради та державної адміністрації, керівництво яких просякло корупцією, яка глибоко пустила коріння і не залишила жодних надій для законності та справедливості.

Громада спільними зусиллями примусила вчорашнього представника житомирської комсомольської номенклатури губернатора Сергія Рижука поступитися суспільним інтересам.

По-друге, це була не просто регіональна громадська акція чи протест. А був приклад усім нам, що місцеве самоврядування є важливим органом у системі державного управління. Тому кожен має зрозуміти, що країна розпочинається із двору, вулиці, майдану, районної ради.

Не потрібно поодинці писати листи до Адміністрації президента або до міністерств з "мертвою" надією, що якийсь там високий чиновник вирішить вашу проблему. Всі листи завжди спускаються до тих же місцевих районних чиновників, які кожному із вас поодинці формально відписуються, посилаючись на декларативні норми законів.

Все розпочинається на рівні рад, чиновники яких страшенно бояться громадської активності, особливо штурму їх комфортних та теплих кабінетів.

Тому житомиряни дали нам чудовий урок, а особливо киянам, які залишилися без органів самоврядування районів міста і чекають, коли їм буде даровано це велике благо…

І наостанок, залякування Сергія Рижука "дати в морду" одному з учасників акції протесту, у якого вже закінчилося терпіння слухати оманливі обіцянки з приводу інвестицій та нових робочих місць, свідчить, що державні адміністрації є органами, які намагаються замінити місцеве самоврядування, тому їх існування як інституту державного управління має бути ліквідовано.

Конституція України надає нам право обирати собі слуг, і жоден президент не має права призначати нам панів.

І коли обрані нами слуги не бажають виконувати наші вимоги – їх потрібно виносити із кабінетів разом із кріслами. Тільки не дивіться один на одного з надією, що сусід розпочне першим.

Руслан Радецький, голова ГО "Закон і Справедливість", адвокат, для УП