Корупція буває різною

ORDENЯ не втомлююся ще і ще раз повторювати, що корупція - це не тільки і не стільки, коли дається і береться хабар у грошовому еквіваленті. Корупція - це коли державний апарат, громадська організація чи організація церковна не функціонують, не функціонують належним чином або функціонують  в інтересах  не більшості, народу, засновників чи членів релігійної громади, а окремих її членів.

І не обов’язково корупція пов’язана з грошима як еквівалентом різного роду «благ». Корупційна плата може бути у найрізноманітнішому вигляді. Наприклад, у вигляді якихось преференцій при вирішенні того чи іншого питання, скажімо,  просуванні у черзі на помешкання чи у черзі на отримання візи, у наданні якихось послуг – від лікування зубів до надання сексуальних втіх, у віддаванні незаслужених почестей, присвоєнні звань, зокрема, наукових, нагородженні відзнаками та орденами і т.д.

Як правило, люди марнославні. Коли вони задовільнили свої найфундаментальніші потреби у їжі та житлі, коли вони утамували свої сексуальні потреби, то настає час задоволення своїх амбіцій. Як правило, свої амбіції задовольняють люди забезпечені, однак недооцінені – так звані «невизнані генії».

І це не тільки славнозвісні українські «професори» a la Кучма ( доктор honoris causa Львівського національного державного університету імені (страшно сказати) Івана Франка) та Віктор Федорович, але й «генії» заїжджі. Вони неначе не в курсі, що всі наші звання давно девальвовані, і, якби від того залежало вирішення якого-небудь питання, то вони б присвоювали і звання «почесного Папи» - все залежить від ціни питання.

У цьому сенсі лідерами є зовсім не наші державні установи, які заклопотані дерибаном країни, а інституції зовсім іншого штибу.

Не скажу, що здивувався, однак знову ж переконався, що лідером у нас у цьому сенсі є не численні «козацькі» ТзОВ, які обвішують один одного металевою біжутерією, а організації церковні. Про УПЦ МП, звісно, йдеться. Інші або не мають відзнак, як УГКЦ, або неактивні.

Отож до справи.

Всі ми з тривогою спостерігаємо за ситуацією з нашими національними святинями – Софією Київською, Києво-Печерською Лаврою, Почаївською Лаврою. У чиїх вони руках – звісно. Як ставляться «насельники» (ой, хороше ж бо слівце – населились, бач) до цих святинь – відомо. Будують, руйнують, руйнують, будують. І головний аргумент, коли зустрічаються з застереженнями – та ж ми Церква, а тому нам все можна. Хоч я б засумнівався у «святості та благості» більшості наших «отців». Хоча я був би останньою людиною, якби кинув камінь у Владику Володимира – дай Бог йому здоров’я. Інколи здається, що на його утлому тілі ще тримається якась надія у цій Церкві.

Однак. Сократ мені друг, та істина передусім.

На днях сучасна сорока – Інтернет – принесла чергову зовсім не благу вістку:

«В июле 2013 года в Камбодже состоится 37-я сессия Комитета Всемирного наследия ЮНЕСКО. В рамках подготовки к очередной сессии 16 апреля эксперт Международного совета по охране памятников и достопримечательных мест (ИКОМОС) Тодор Крестев с рабочим визитом посетил Киево-Печерскую Лавру.

В стенах памятника Всемирного наследия состоялось заседание миссии ЮНЕСКО, в котором также принял участие наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Вышгородский и Чернобыльский Павел и руководство Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника. В ходе встречи рассматривалось выполнение протокольных решений, принятых на 36-й сессии, в частности, вопросы управления территорией и взаимодействия Церкви и Заповедника.
Экспертом ИКОМОС собрана информация, которая будет представлена ЮНЕСКО для определения перспектив дальнейшего сохранения памятника  Всемирного наследия. Данный отчет будет формировать протокольный проект решений 37-й сессии Комитета Всемирного наследия ЮНЕСКО.

В завершение встречи по благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Павел вручил Тодору Крестеву орден святителя Николая Чудотворца» - це з сайту «Святой Киево-Печерской Лавры».

Все б нічого, якщо б публічно і привселюдно не пробували ублажити чи підкупити все того ж члена ІКОМОСу Тодора Крестєва. Я теж член нашого українського ІКОМОСу – організації, яка покликана боронити історичні пам’ятки – і в Україні, і у світі.

Уявіть собі, що поїхав би я кудись до Камбоджі з метою перевірки стану комплексів Ангкору, а гідні послідовники червоних кхмерів, вперше мене бачачи, запропонували отримати королівський Орден Сахаметрії ( в діамантах), а заодно переспати з милою кхмеркою – такі, бач, у них звичаї. Так просто – з поваги до мене.

Як би я мав реагувати? За які заслуги перед Кампучією така шана? Чи все таки відмовився б? Тодор Крестєв скромно прийняв орден. Для початку. Але за які заслуги? За те, що прикрив очі на те, що «отці» роблять у нашій національній пам’ятці?

Звичайно, що я іронізую. Щодо ордену, то це не перший прецедент. УПЦ МП постійно практикує такий простацький спосіб умащування і своїх і закордонних високопосадовців. Благо, що ці простаки навіть не розуміють, що їм підсувають всього лиш біжутерію для марнославців.

От не так давно, у 2010 році, відбулося те саме. Такі спільні конференції з достойниками ЮНЕСКО, виявляється, Лавра проводила і раніше. І в їх рамках  «в конференц-зале бизнес центра «Парус»» не тільки виступав настоятель Лаври «наместник Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры архиепископ Павел», але й привселюдно відбувався черговий акт підкупу високопосадовців, лоскотання їх амбіцій:

«По завершении осмотра лаврских святынь, храмов и корпусов, а также Ближних и Дальних пещер … состоялось награждение участников семинара церковными наградами… ордена получили: заместитель Генерального директора ЮНЕСКО по вопросам культуры Франческо Бандарин, министр культуры и туризма Украины Михаил Кулиняк и его заместитель Тимофей Кохан награждены орденами святителя Димитрия, митрополита Ростовского, эксперт центра всемирного наследия ЮНЕСКО по Центральной и Восточной Европе Анна Сидоренко-Дюлом, директор Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника Марина Громова и советник Национальной комиссии Украины по делам ЮНЕСКО Роксолана Иванченко – орденами святой великомученицы Варвары, а заместитель министра иностранных дел Украины Руслан Демченко и заместитель главы Национальной комиссии по делам ЮНЕСКО Владимир Яценковский – орденами Почаевской иконы Божией Матери».

За що, задаю наївне запитання я?

Ну а далі все за розпорядком: «Далее по благословению наместника Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры архиепископа Павла в братской трапезной гостям была предложена трапеза... Каждому из участников архиепископ Павел вручил именные грамоты, … а также лаврские подарочные комплекты».

І всі приймали, і всі «откушали». До речі, якщо подаруночок коштує більше певної суми (а лаврська біжутерія, сподіваюся, хоч не з простої бляхи), то це просто кримінал. Їх слід здавати у державну скарбницю. Але це так – до слова:)

Одним словом,  благолєпіє та й годі...