Як Львівська міськрада за 7 кроків може відібрати ваш підвал

pidvalНещодавно сайт «Ні корупції» писав про те, за якими цінами львівські чиновники розпродують нерухоме комунальне майно. Сьогодні ми розповімо про те, як Львівська міськрада торгує нерухомістю, яку привласнила собі всупереч законам. 

Закони України чітко розмежовують приватну та комунальну власність на нежитлові приміщення у житлових будинках. Відповідно до ст. 8 ч. 9 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», «нежитлові приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів». Відтак, у Львові ці приміщення є власністю територіальної громади, і ними розпоряджаються виконавчі органи Львівської міської ради. Виконком має законне право ці приміщення продавати або здавати в оренду.

Тепер щодо приватної власності. Відповідно до п.2 ст. 382 Цивільного Кодексу України, «Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне й інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку». При цьому, щоб підтвердити право власності мешканців, скажімо, на підвал чи горище, не потрібно здійснювати жодних додаткових дій, тобто додатково їх узаконювати. Інакше кажучи, купив квартиру – автоматично користуйся підвалом та горищем. А вже коли хтось захоче підвал чи горище у твоєму будинку здати в оренду чи зробити надбудову, то він мусить обов’язково запитати згоди і в тебе, і в кожного твого сусіда.

Водночас ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію житлового фонду» встановлено, що «власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають».

За інформацією, яку «Ні корупції» отримало від громадської організації «Вартові закону»,  виконком ЛМР на чолі з мером міста Андрієм Садовим вже кілька років поспіль ухвалює рішення, в яких визнає права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міськради на нежитлові приміщення у житлових будинках. Тобто, підвали, горища, мансарди колясочні та інші приміщеня в житлових будинках, які за законом України є спільною сумісною власністю мешканців будинків, за іншом законом – законом Садового, їм не належать. Як пояснив голова Ради координаторів громадської організації «Вартові закону» Олексій Вєренцов, підставою для оформлення права власності на приміщення є абсурдні договори оренди або рішення судів, у яких виконком ЛМР не був ні позивачем, ні відповідачем, ні третьою особою. Пан Вєренцов також оприлюднив корупційну схему, за якою міські чиновники привласнюють нежитлові приміщення у житлових будинках, а потім здають їх в оренду тим самим мешканцям або продають за ціною нижчою, ніж ринкова.

 

7 КОРУПЦІЙНИХ КРОКІВ

привласнення нежитлових приміщень у житлових будинках

1.

Комунальники, які обслуговують житлові будинки, за незаконним дорученням керівництва виявляють нежитлові приміщення, на які не оформлено свідоцтва на право власності. Інформація про такі приміщення акумулюється в управлінні комунального майна міста.

 

2.

Управління комунального майна передає ці приміщення в оренду для майстерень художників, народних майстрів, творчих спілок, громадських організацій тощо (ці види діяльності дають можливість сплачувати оренду за найнижчою ставкою)  і водночас надає виконкому міськради договори оренди на нежитлові приміщення.

 

3.

Виконком міськради на підставі цих договорів оренди приймає рішення, в якому визнає право власності територіальної громади на нежитлові приміщення. В ухвалі виконкому вказано, що підставою визнання права власності є договір оренди (фактично це є свідома фабрикація документів, тому що, за законодавством, без оформлення права власності неможливо здійснювати дії з використання майна).

 

4.

Після оформлення права комунальної власності орендодавець подає заявку про бажання приватизувати приміщення.

 

5.

Міськрада в особі місцевих депутатів виносить ухвалу про приватизацію шляхом викупу нежитлових приміщень.

 

6.

Управління комунального майна проводить оцінку нерухомого майна, що є нижчою, ніж ринкова ціна, визначає його вартість. Укладає договір купівлі продажу з орендарем.

 

7.

Власник (який був орендарем) впродовж кількох місяців перепродує приміщення за ціною, що в кілька разів перевищує ту, яку він заплатив за приміщення місту.

 

Прикладне застосування цієї схеми. До ГО «Вартові закону» поскаржилися громадяни, що мешкають у будинках за адресою м. Львів, вул. Франка, 42 і вул. Остроградських, 10. Вони стверджували, що Управління комунальної власності ЛМР незаконно позбавило їх права власності на допоміжні приміщення будинків, у яких вони мешкають. Вони купили квартири у цих будинках, а значить, мають право користуватися будинком і підвалами, зокрема. Та всупереч закону Львівське Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видає витяги про реєстацію права власності на нерухоме майно на будинок № 10 по вул. Остроградських та на будинок № 42  по вул. І. Франка у м. Львові, згідно з якими власниками цих будинків є територіальна громада  Львова в особі Львівської міськради. ДОК 1

ДОК 2

В результаті, без згоди мешканців управління комунальної власності ЛМР здало в оренду підвал будинку по вул.Франка, 42, а за адресою вул.Остроградських, 10 підвал продало.
І це лише два приклади незаконного позбавлення допоміжних приміщень мешканців, які мають на них повне право. Водночас у Львові привласнення нежитлових приміщень у житлових будинках – явище задавнене, системне і попередньо сплановане. Можна лише здогадуватися, яким зиском для чиновників Львівської міськради обернеться реалізація затвердженої на початку цього року Програми передачі гуртожитків у комунальну власність міста. Документ передбачає передачу гуртожитків із державної та приватної власності у комунальну, виготовлення технічної документації, капітальний ремонт та приватизацію житлових приміщень в гуртожитках. Відтак, під час реалізації програми передачі у власність територіальної громади міста Львова підлягають 15 гуртожитків, які зараз перебувають у державній власності, загальною площею понад 30 тис кв. м. Із приватної форми власності в комунальну передадуть 12 гуртожитків, площа яких становить майже 48 тис. кв. м. Громадяни, які проживають у гуртожитках, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Львова за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і не менше 5 років.
А горища і підвали, ймовірно, все одно залишаться у розпорядженні чиновників...
І насамкінець. Привласнюючи житлові будинки, міська влада сама заганяє себе у глухий кут. За словами Олексія Вєренцова, чиновники не подумали про наслідки. «А що буде, якщо місто не зможе повернути кредити, які були отримані у банках? Оскільки банк, якщо йому не повернуть кредит, має право забрати нерухоме майно у Львівської міськради. Так само існує вірогідність, що міськрада може заставляти житлові будинки, у яких львів’яни мають приватизовані квартири», - зазначив пан Вєренцов.

Валентина Новицька, спеціально для «Ні корупції»