Вислужники Феміди

ФемідаЛіва рука свербить – до грошей, брова сіпається – до підвищення на посаді. Не вірите? А дарма. У «славетного» судді Родіона Кірєєва прикмета про брову справдилася. Підморгував на суді у справі Юлії Тимошенко, і бац – з рядового судді київської «Печерки» пересів у крісло в.о. заступника голови цього ж суду. Настало «пакращення» й у житті інших фігурантів резонансних судово-політичних справ. Одним – суддівські квартири «підвалили», іншим – крутіші мантії чи погони.

«Ну і Кірєєв, ну і вундеркінд!» - вигукнули б, почитавши кірєєвську «кар’єрографію», непосвячені у «подвиги» цього печерського судді. І чотирьох років у суддівській мантії не походив, а вже до в.о. зама «центрового» столичного суду дослужився. Та після вироку у справі Тимошенко призначення Кірєєва навіть головою Печерського суду навряд чи когось здивувало б. Більшою загадкою і досі залишається кірєєвська «прописка» у столиці: чиїми стараннями провінційний суддя лише через два роки свого суддівства отримав перевід у Київ, й одразу ж – до «Печерки».

Кірєєвську удачу пророчать і голові Апеляційного суду Харківської області (найсвіжіший з нашумілих вердиктів цієї судової інстанції – відхилення апеляції у справі про витурення з лікарні, де перебуває Юлія Тимошенко, жіночого «десанту» депутатів) Андрію Солодкову. Серед опозиційних депутатів поговорюють, що за заслуги цього суддю теж намагаються пропхати до столиці – з призначенням у Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Той самий ВССУ, обов’язки голови якого виконує Станіслав Міщенко. Його призначення (хоч наразі і з приставкою в.о.) дехто пов’язує з «правильним» рішенням щодо касації у «газовій справі» Тимошенко. Саме Міщенко головував у цьому процесі.

Крім в.о. голови Вищого спеціалізованого суду, до списку «особливо заслужених» потрапила і суддя ВССУ Тетяна Широян. Це на неї «розписали» касацію у справі Юрія Луценка, з розглядом якої затягнули більш, як на півроку (касаційну скаргу адвокати екс-міністра подали ще у серпні, а перше засідання суду відбулося лише 2 квітня). Як запевняють захисники Луценка, затягування процесу було навмисним, щоб загальмувати чергове звернення у справі екс-міністра до Європейського суду. «Вважаю, в мене є всі підстави, аби заявити відвід судді Широян за те, що затягувала призначення касаційного розгляду справи», - озвучив свої претензії Юрій Луценко, коли ВССУ таки приступив до розгляду касації. Каже, 30 днів, упродовж яких суддя мала визначитися з призначенням розгляду, «виросли» до семи з половиною місяців. За цей час Широян і на лікарняному побувала, й у відпустці. Облагородити нову квартиру теж, мабуть, встигла. Ту саму, яку отримала від ВССУ у грудні минулого року (вже після розподілу касації Луценка). За інформацією «Української правди», за вісім службових квартир, одна з яких перепала Широян, ВССУ заплатив 6,5 мільйона гривень. В середньому вартість квартири виходить близько 100 тисяч доларів.

Вирішила своє квартирне питання і суддя Печерського суду Оксана Царевич, яка входила до колегії суддів у першій справі Юрія Луценка. Хоч невелику (34,3 «квадрата») казенну квартирку, але отримала – у листопаді минулого року.

Відома з процесу над Тимошенко прокурор Лілія Фролова теж біля розбитого корита не залишилася. Представницю обвинувачення у справах екс-прем’єра преміювали щедро – посадою заступника Генпрокурора. Від закидів, що це крісло – гонорар «за знач­ний особистий внесок у справу поневолення Тимошенко», Фролова, звісно ж, відхрещується. «Якби за кожну мою справу мене просували кар’єрною драбиною виключно через те, що підтримувала держобвинувачення, і комусь був винесений обвинувачувальний вирок, то вже давно була б достатньо високо», –заявила новоявлена заступниця Генпрокурора в інтерв’ю виданню «Коммерсант-Україна».

Тетяна МОНТЯН, адвокат, громадська активістка

- Щодо квартир, це – окрема тема. Там свої ігри. Виділяється певна кількість квартир, і судді йдуть на все, аби отримати якнайкращу: фіктивно розлучаються, реєструють у своїх старих квартирах родичів з далеких сіл... Але цього не можна робити без хороших відносин з керівництвом суду. Відбувається корупційний розподіл ресурсу. Оскільки є норми Закону «Про статус суддів», за якими суддям має виділятися облаштоване житло, то на цьому, звичайно, грають. Квартири і є, по суті, хабарами. Одні судді отримують квартиру на Хрещатику, вартістю у величезні суми. Інші – квадратні метри на краю географії з краєвидом на смітник. Розподіл квартир – це корупція і «бєспрєдєл» під виглядом підтримання незалежного статусу суддів. А насправді це - приниження статусу суддів, підвішування їх на гачок залежності.
- Тобто розподіл квартир між суддями відбувається виключно у ручному режимі?
- Так. Як параметри включаються близькість до керівництва суду і послуги, надані діючій владі. З підвищеннями – те саме. В Україні краще бути головою навіть найзачуханішого районного суду, ніж простим суддею Верховного чи Вищого спеціалізованого суду. Голова навіть найзачуханішого суду отримує до рук величезний ресурс і може заробити багато. А простий суддя навіть вищого суду – просто суддя. Для того, щоб щось заробити, йому треба ділитися з вищим керівництвом, зі своїми партнерами по колегії, бути з усіма у хороших стосунках. Голова найзачуханішого суду - сам собі начальник. Говорячи про підвищення чи пониження, треба дивитися, про кого йдеться і про які саме посади.

- Візьмемо конкретні прізвища – Кірєєв, Фролова.

- Тут усе зрозуміло. Скільки б вони не заперечували, що їхнє стрімке підвищення не пов’язане з розглядом справ щодо Тимошенко, зрозуміло, що це не так. Але формально ви не припишете ці підвищення до корупції.

- За яким принципом підбирають виконавців на головні ролі у резонансних судових справах?

- Пропозицію роблять декільком людям. «Не хочеш взяти таку-то справу, на таких-то умовах?». Якщо хтось каже: «Ні-ні, дякую», силувати не будуть. На такі справи або добровільно погоджуються - за «пряники» у майбутньому (у вигляді квартири чи підвищення на службі), або людина настільки підвішена за зябра через компромат, що не може відмовитися.

- Приклад другого варіанту – суддя Вовк, який виніс вирок Луценкові?

- У нас таких Вовків - навалом. У Дарницькому суді Києва теж є суддя Вовк, який колись стріляв у людей. Людей засудили, а Вовк залишився працювати у суді. Зрозуміло, його відмазали, щоб потім було на кого повісити легітимізацію іменем України чергового «бєспрєдєла». У кожному суді є такі судді.

- Квартири і підвищення – основний гонорар у резонансних справах? Чи є і грошові винагороди?

- Навряд чи тут йдеться про гроші. Грошові винагороди у нас зазвичай від сторін у справі. А від держави – застосування адмінресурсу у вигляді позачергового виділення квартир чи підвищення на службі, хоча на цю ж посаду можуть бути достойніші люди.

- Перевід суддів до Києва – теж за «особливі заслуги»?
- Зазвичай такого суддю або хтось проштовхує, тобто це – персональний суддя якогось політика чи чиновника, якому купують посаду у столиці. Або ж суддя сам купує собі цю посаду. Просто так у Київ ніхто нікого не переводить.
- Про які суми за перевід йдеться?

- Залежно, що за суддя, з якого суду і куди його переводять. У Києві теж є менш впливові і більш впливові суди. Наприклад, у Печерський суд ні за які гроші не переведетеся: маєте бути персональним суддею якогось політика чи чиновника.

Інна Пукш-Юнко, "Високий Замок"