Коцюбинське – у Київ?

Фото з сайту golos.ua

Фото з сайту golos.ua

Ухвалене 28 лютого цього року рішення Київської міської ради про збільшення територій Києва за рахунок земель окремих населених пунктів Київської області, в тому числі з включенням у свої межі усієї території селища Коцюбинське, викликало бурхливу реакцію людей, яких безпосердньо зачіпає можливе втілення таких намірів. Утім, більшість ознак свідчить лише про існування проблеми, а не про те, що винайдено механізм її вирішення. 

Нове – це добре забуте старе

Ідея приєднаня селища Коцюбинське до Києва не нова. Останній раз найбільш активно таку можливість обговорювали років 10 тому. Тему розбурхав столичний мер Олександр Омельченко. Тоді він залучив до роботи науковців, які розробляли соціально-економічне обгрунтування створення Столичного регіону. В межах того нездійсненого проекту йшлося для приєднання до Києва дванадцяти населених пунктів області, серед яких були Софіївська Борщагівка, Бориспіль, Бровари, Обухів, Димитровичи, Коцюбинське, Вишневе.

Саме на той час у політичних колах була популярною тема проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. Ця проблема давно входить до переліку актуальних завдань українського державотворення, проте і сьогодні вона залишається дискусійною, оскільки вимагає глибокого наукового осмислення, прийняття зважених, економічно та політично доцільних рішень. Оскільки ж ці важливі аспекти на тлі нашого бурхливого, але нестабільного політичного буття вчергове відійшли щонайменше на далекий план, то й ідея столичної експансії раз по разу виринає у досить заплутаному вигляді. А це, у свою чергу, дає підстави сумніватися не лише в законності тих чи інших провладних рішень, а й у чистоті намірів ініціаторів радикальних територіальних змін.

 Благими намірами …

Що спричинило ухвалення згаданого рішення Київради? Більшість активних учасників дискусії навколо нього головною причиною називають безжальну і безконтрольну вирубку Біличанського лісу, який територіально належить Коцюбинському. Причому в столиці часто-густо звинувачують селищну владу і самих коцюбинців, а в самому Коцюбинському можна почути версію, що насправді грошовитий Київ поклав око на зелену зону селища.

І, мабуть, невипадково Громадський комітет «За збереження Біличанського лісу» висловив побоювання, що рішення Київради про зміни меж Києва шляхом приєднання до столиці Коцюбинського не вирішить проблеми дерибану Біличанського лісу. Як пише у своєму блозі голова цього комітету Вероніка Агеєва (http://kiev.pravda.com.ua/news/50ffad3c04be7/), у випадку такого приєднання, межа міжобласного рангу, що досі відділяє 87 га території селища від 4065 га Біличанського лісу, які селище запланувало під приватизацію та забудову і кількасот гектарів з яких уже роздало, просто зникне. А Київ стане офіційним правонаступником рішень щодо приватизації та забудови київського Біличанського лісу, прийнятих Коцюбинською селищною радою". За словами В. Агеєвої, Громадський комітет побоюється, що після цього землевідведення у лісі можуть бути остаточно визнані законними.

Чи є шлях вирішення долі Біличанського лісу? Певно, є. Як нагадує Агеєва, загальна площа природного комплексу Біличанський ліс складає 5600 га. З 2007 року громадськість вимагає від держави надати йому природоохоронний статус. Проект указу про надання Біличанському лісу статусу "національний природний парк" лежить в Адміністрації президента.

Так, дійсно, ще на початку березня президент Віктор Янукович доручив голові КМДА Олександру Попову та голові Київської обласної держадміністрації Анатолію Присяжнюку вжити заходів по збереженню природного комплексу "Біличанський ліс". «Вже закінчені переговори з Міністерством екології про надання лісу статусу національного парку. Залишилося лише кілька формальностей. Тільки так цей ліс і можна врятувати", - пояснює голова Київської обласної ради Олександр Качний.

Політичне жонглювання

"Ми на Київраді з приводу нових кордонів Києва приймемо рішення і передамо його до парламенту. А що стосується подальшого приєднання області до столиці, то таке рішення повинні прийняти на референдумі жителі сіл і міст області", - говорить перший зам глави КМДА Олександр Мазурчак, який нині вже у відставці.

Отакої! Референдум, звичайно, красиве, навіть модне певною мірою слово. Утім, з вуст чиновника такого рангу, яким був пан Мазурчак, воно в цьому контексті лунає дуже дивно. Навряд чи йому, багаторічному міському голові Кам’янець-Подільського, не відомо, що діючий Закон «Про місцеве самоврядування» – недосконалий, що процедура місцевих референдумів не прописана, а відповідний законопроект щодо місцевих референдумів тільки нещодавно потрапив на розгляд профільного Комітету Верховної Ради? І якщо наша Рада і далі працюватиме так само, як останнім часом, доля того законопропекту відома наперед.

А найголовніше – хтось може пояснити зрозуміло і аргументовано громаді селища, навіщо їм той статус столичних жителів? Хтось вже прорахував співвідношення соціально-економічних переваг, убезпечив ризики? Питання, звісно, риторичні. І невипадково єкс-мер Києва Олександр Омельченко, який сам був палким прихильником і ініціатором включення того ж самого Коцюбинського до столиці, в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» заявляє про те, що «админістративно-територіальна реформа в умовах соціальної депресії, жорсткої централізації, коррупції й мільярдних дірок у бюджеті – блеф». Долю ж самого рішення Київради вирішуватимуть судові органи. 12 березня сесія Коцюбинської селищної ради ухвалила рішення «Про захист територіальної цілісності громади селища Коцюбинське», згідно з яким  направлені звернення до Генерального прокурора України, Київської обласної ради та Київської обласної державної адміністрації щодо необхідності забезпечення дотримання прав територіальної громади селища Коцюбинське на збереження її територіальної цілісності і самостійності та вжиття заходів щодо скасування рішення Київської міської ради.

Що з цього приводу думають коцюбинці?

Як писали різні ЗМІ, в Коцюбинську тільки і розмов - приєднають їх до столиці чи ні. "Знаєте, я і не проти, люди говорять, в Києві тарифи нижче рази в два. Я чула, в магазині це обговорювали. А ми все одно на роботу в столицю їздимо, у нас тут в Коцюбинському підприємства на ладан дихають", - каже місцева мешканка Лариса Марченко.

А ось Лейла Есендієва - проти київської прописки.

"У мене папа - учасник бойових дій, ми стоїмо в черзі на землю вже чотири роки, хоч нам і говорять, що землі немає, але ми сподіваємося, що в селі отримати її легше, а в столиці ми точно нічого не дочекаємося", - міркує Лейла. Також вона боїться, що з приєднанням до столиці почнеться будівництво, а зараз за вікнами її багатоповерхівки видно ліс.

У селищній раді Коцюбинська теж категорично проти ідеї. "Таке рішення – незаконне…Коцюбинське відноситься до Чорнобильської зони, це означає, що наші люди можуть вийти на пенсію на п'ять років раніше, а діти мають право на пільгове харчування в школах. З приєднанням нас позбавлять цього! А тарифи на "комуналку" у нас не вище, ніж в столиці", - вважає секретар сільради Олександр Ковтач.

Так приєднувати чи ні?

Якщо трапиться диво, і Біличанський ліс таки отримає статус Національного заповідника, як про те мріє не лише громада, а й наполягає у своїх виступах Президент України, – чи зникне само собою питання про можливе приєднання Коцюбинського до Києва, чи зникне необхідність переформатування територіально-адміністративних стосунків між столицею та містом-супутником?

Скоріш за все – ні. Рано чи пізно ця тема знову стане актуальною. Утім, очевидно, що подібне територіальне реформування перш за все потребує дуже грунтовної підготовки, впорядкування всієї системи регіонального управління. Коли йшлося про створення Столичного регіону, було озвучено чимало думок про те, яким має бути таке утворення, яку територію займатиме, які додаткові переваги та повноваження матимуть органи влади столиці та навколишніх периферійних районів, чи не призведе таке реформування до бурхливого розвитку Києва та істотного відставання приміської зони.

Однозначних відповідей на ці питання поки що ніхто не дав. Був час, коли Київ начебто перейнявся проблемою формування системи управлінських відносин між муніципальними та місцевими органами влади. Але – згасло. І по цей день  у Києві і досі не розроблено чіткої програми співпраці із приміською зоною, не існує єдиного плану дій, спрямованого на розвиток господарства та покращення рівня життя населення. Мабуть, тому господарство Києва та приміської зони має дуже низький рівень зв’язаності та узгодженості. Вони розвиваються без чіткої координації своїх зусиль, часто заважають одне одному, не знаходячи вигод і перспектив сумісного вирішення актуальних питань.

Тому і напрошується дуже простий і зрозумілий висновок: зарано сьогодні говорити, а тим більше ініціювати приєднання до Києва хоч Коцюбинського, хоч Вишневого, хоч Вишгорода…

І, може,  є сенс у порадах науковців, які вже не раз пропонували поміркувати над створенням об’єднуючої управлінської системи влади, можливо,  у вигляді столичної регіональної ради, до якої би входили і столичний міський голова, і столична міська рада, і ради міст та селищ обласного підпорядкування Київської агломерації. Така структура могла б підкріплюватись тісною співпрацею на взаємовигідних засадах.

У межах такого утворення органи управління Києва та периферійних територій змогли б спільно розробляти та затверджувати схеми і проекти районного планування, проекти розвитку різних форм територіальної організації господарства (в т. ч. технополісів, технопарків, агротехнополісів, соціополісів), визначати особливості формування та перерозподілу бюджетних фондів, інвестицій та інших фінансових ресурсів.

Але усе пропоноване можна було б здійснювати за умов стабільного розвитку хоча б самої столиці. А вона навіть не має міського голови. І тому актуальним поки що залишається анекдот, який вже гуляє Приірпінням: оскільки рішення про приєднання Коцюбинського прийнято, то мер селища має всі підстави піти і зайняти крісло столичного голови, адже воно вільне майже рік. А чому б і ні? На цій «об’єднаній» території Вадим Садовський, принаймні, дійсно обраний голова…

Людмила ЧИЧКАНЬОВА