Снігова катастрофа у Львові як інструмент політичного протистояння

14 березня на Україну впав безпрецедентно рясний сніг. І місто, звісно, зупинилося. Зазвичай і так тісними львівськими вуличками годі проїхати, а тут ще й ця хурделиця.

Для когось цей сніг проблема, а для когось – радість. Як то кажуть,  комусь – війна, а комусь матуся сама.

Для львівського міського голови Андрія Садового, це, звісно, проблема – і то немала. Потрібно прибрати, а бажано й вивезти хоча б з центру міста сніг – але його стільки, що це виглядає просто нереальним. Принаймні я такої кількості снігу у місті не пам’ятаю. Та й злиденних ресурсів львівських комунальних підприємств – колишніх ЖЕКів на це не вистачить.  Ні матеріальних, ні людських.

Отож, попри відчайдушні зусилля окремих комунальників, вдалося ледь пробити основні магістралі. А на узбіччях - величезні кучугури. І це дратує мешканців міста. Можна собі уявити, як подумки лаються львівські водії. Причому на  кого - звісно, на  абстрактну міську раду та конкретного міського голову – Андрія Садового.

Тому такий колапс,  як мед на душу опонентам Садового – депутатській більшості, яка у Львівській міській раді представлена ВО Свободою. Протистояння між ними та міським головою триває вже останні два роки. ВО Свобода, отримавши у міській раді 62% депутатських місць, одразу спробувала одноосібно правити містом.

Та раптом виявила, що крім неї,  у місті є ще й досвідчений у міській політиці та, о горе, загальнообраний міський голова, який зовсім не хоче «лягати» під патріотичні лави та їх непомірні апетити. А апетити у ВО Свободи – свободівські. Бо ж треба задовільнити і спонсорів, та й собі дещицю вділити.  А тут, звісно не святий, але дуже вже непоступливий мер. От і почалася веремія – не снігова, а політична.

Почалося з формування виконавчого комітету, призначення посадовців – свободівці заявили свої претензії і блокували ініціативи міського голови. На що мер відповів блокуванням земельних питань, у яких ну дуже вже були зацікавлені свободівці – бо це ж потоки і потоки коштів. Злі язики плещуть,  попри міську касу. Але це все брехні. Одним словом,  для «професійних патріотів» життя виявилося не таким радісним, як здавалось, – коса наскочила на камінь.

А тут ще й друга халепа. Йдучи на вибори, ВО Свобода, як і всі інші партії, наобіцяла дві копи вовни. А життя є життям – одне обіцяти, а інше робити. З переобранням ради і тріумфом ВО Свободи якось процвітання у місті не видно, та й корупційні стАвки зовсім не впали, а, як знову ж плещуть компетентні люди, зросли ледь не вдвічі – чи не тому, що важко подолати вето міського голови? Одним словом,  потрібно відповідати за свої обіцянки. Причому,  відповідати у політичному вимірі – рейтингами своєї політичної сили. А дуже не хочеться.

Тому перед політичним проводом Свободи постало важке завдання – з одного боку правити містом, «вирішувати» всі свої питання, а з іншого боку прикидатися політичною меншістю, якій не дають нічого доброго зробити. А для такої гри свободівцям позаріз потрібен «цап-відбувайло», на якого можна списати і свою некомпетентність, і свою захланність. І, звісно, найкращою кандидатурою на цю почесну посаду є Андрій Садовий. Бо ж якоїсь істотної регіоналівської опозиції у раді немає – всі чи майже всі свої.

З огляду на це,  свободівці розпочали кампанію дискредитації міського голови. Бо ж на когось потрібно вішати дохлих котів. Благо, що у роботі завжди буде за що. Як тільки Садовий та його команда затіювали якусь справу – чи то оптимізацію схеми руху транспорту, чи то покращення та омолодження кадрового складу міської ради – свободівці дружно рубали ці його зусилля фінансовим голодом. Натомість, Садовий рубав їхні фінансові схеми та схемки – просто не підписував ухвал ради - чи ще якось блокував і блокує їхні оборудки.

Дійшло і до творення політичних партій на підтримку та проти міського голови. Садовий ініціює створення зорієнтованої на муніципальні проблеми партії «Самопоміч». Свободівці реєструють політичний бренд з аналогічною назвою. Розуміють – ця партія створюється з перспективою на наступні вибори міського голови Львова. А наразі кандидатура Садового, так виглядає, є найбільш прохідною. ВО Свобода жодної реальної альтернативи не має. От і пробують дискредитовувати так би мовити «на перспективу» - бо ж хочеться в майбутньому опанувати містом цілком і повністю. Тому наразі їм потрібен «підвішений» і позбавлений перспективи міський голова, на якого безборонно кілька літ, що залишилися, можна буде лити помиї.

Тому оце «цілком і повністю» для ВО Свобода сьогодні не на часі. Свобода хоче і далі імітувати свою «опозиційність» у міській раді. І водночас все вирішувати.

Якоюсь мірою і Садовому вигідне таке блокування роботи з боку свободівців. Принаймні працівники комунальних служб дуже «вдячні» депутатам від Свободи, які посадили їх на голодний пайок. Так само, як і їхні підприємства. От і прибирай сніг після цього. А у місті ж нічого не сховаєш – все на виду. Як то кажуть,  від людини до людини слухи кружляють містом.

Виходячи з того, є великі сумніви, що Свобода справді зацікавлена оголосити імпічмент львівському міському голові, як нахваляється. Хотіли б – зробили б ще вчора. Голоси у них на те є. А то тільки страхають. Хоча у Львові такий прецедент був – з Любомиром Буняком. Однак ті політичні сили, які послали його у відставку, «зацарювавшись» зо два роки, пішли у небуття. ВО Свобода навряд чи прагне такого результату. Це я не про конкретних «зацікавлених» свободівців, які є депутатами міської ради – їхня філософія проста – хап шматок – і в куток… Такого результату боїться політичний провід Свободи. Перед ними набагато ширші обрії – президентські вибори, парламентські забави і т.д. Тому брати на себе відповідальність за сніг та сморід у місті їм не хочеться. На моє переконання,  головне завдання, яке вони перед собою ставлять, - це «підвісити» Садового, позбавити його реального впливу на ситуацію, застрашити, дискредитувати. Ну і тихцем вирішувати свої справи. І в такому стані ступору дотягнути до наступних виборів міського голови – а там може й свої кандидати попідростають.

Ну а місто ж як, як з його перспективою?, – запитаєте ви. А що місто… Наших доморощених політиків воно насправді не цікавить.  Бо ж іде війна. Війна жаб та мишей - батрахоміомахія.