Марія Лебедєва: “Це для них – поразка – натравити Беркут на мирних людей з громадянською позицією…”

Фото з сайту kyiv.commens.ua

Я запізнююсь на авторську програму "Пора року" теле-  і радіоведучого Андрія Куликова, яку він зазвичай веде  на Ера-FM. Коли Гостинний двір ще не був захоплений силовиками, ведучий щонеділі у внутрішньому дворі тішив небайдужих до долі Гостинного двору гарною музикою з цікавими, неочікуваними коментарями у рамках безстрокової культурно-мистецької акції на захист дітища швейцарського архітектора Луїджі Руска.

Цією акцією небайдужі кияни вже протягом десяти місяців вимагають реставрації замість реконструкції, скасування рішення Кабінету Міністрів про зняття охоронного статусу пам’ятки з Гостинного Двору, за яким відбулись рішення інших державних установ ланцюговою реакцією, змусити інвестора відшкодувати збитки Фонду Держмайна і громадянам (адже Гостинний двір, як зазначають самі ініціатори кампанії, - державна власність, і кожен громадянин є співвласником), передати киянам право ухвалювати під час громадських слухань  рішення про функціональне призначення того чи іншого об’єкту.

З початку відкриття Гостинного двору громадські активісти провели понад 300 найрізноманітніших культурно-мистецьких заходів.  Були навіть джазовий фестиваль, де виступали не тільки українські, а й іноземні виконавці, гуртки іноземних мов, майстер-класи, лекції, безліч семінарів, студій тощо.

Побачивши у мережі facebook оголошення про зустріч Андрія Куликова, я вирішив відвідати захід. Але куди йти, я достеменно не знаю, оскільки активістів витурили з території Гостинного двору, і тепер вони можуть збиратися хіба що під білими стінами будівлі. У ФБ я активно пишу повідомлення, намагаючись дізнатись телефон координатора зустрічі, а тим часом повз мене проходять перехожі: "Смотри! Вот здесь горело", - вигукує бабуся своїй шкільного віку онучці. Обидві на пару секунд зупиняються, піднявши голови, і йдуть геть. Сама будівля справляє гнітюче враження. З даху звисає величезна скручена бляха. Вона постійно б'ється по стіні від натиску вітру. Кожен, хто проходить попід будівлею, підводить очі догори і відразу виходить на проїжджу частину дороги через небезпечну зону, яка так-сяк обгороджена біло-червоною стрічкою. Біля входу до внутрішнього двору лежить каміння і трохи будівельного сміття. З одного боку будівля огороджена зеленим дерев'яним парканом, а з іншого - залізним.  З боку Поштової площі забудовник розмістив банер, як буде виглядати Гостинний двір після реконструкції.

Я дізнаюсь номер телефону координатора і біжу нагору по Андріївському узвозу до Галереї 36.

Поки організатори заходу готуються до зустрічі, активісти стоять у маленькій квадратній кімнатці, на стінах якої висять картини, і обговорюють концерт-мітинг 2 березня.

"А вы видели этот баннер? Который говорит, каким ярким, многофункциональным будет Гостинный двор. А под ним стоят двое милиционеров. Они сторожат, я так понимаю, чтобы не сорвали...", - каже чорнява жіночка у білому светрі із пов’язаним темно-синім шаликом.

- Ви знаєте, що на Майдані людей частували м'ясом, коли у нас була акція протесту. Це ж спеціально зроблено!", - обурюється жіночка у чорній куртці, з-під якої визирає червоний светр, маючи на увазі подію встановлення двох національних рекордів – «Найдовший шашлик» і «Найдовший мангал», куди киян запрошували подивитися на подію і безкоштовно скуштувати шматочок 160-метрового шашлику. На шашлик прийшло в кілька разів більше громадян, ніж на захист Гостинного двору.

- Знаете, я думаю, что пути тех, кто хочет попробывать шашлык, и тех, кто действительно ценит культуру, не пересекаются, - говорить ледь сивий чоловік у чорній куртці. - Але все одно людей було малувато. Який Поділ, а скільки прийшло!? - відповідає його співрозмовниця.

Після подій 18 лютого, коли активістів було витіснено з внутрішнього двору  спецсилами Беркуту, я запитав активістку Марію Лебедєву, чи це поразка? Вона заперечила: “Внутрішній двір - не земля орендаря, а власність киян, земля спільного користування. Те, що зараз відбувається, - незаконне, буквально - рейдерське захоплення, здійснене корупційним шляхом за допомогою низки чиновників. Поразку насправді зазнала влада. Це для них - поразка - натравити Беркут на мирних громадян з громадянською позицією, бити їх, тягати по землі, по суті - на громаду міста - це поразка однозначно для тих, хто зараз при владі і планує там залишитись. Це просто повний фол, навіть не на грані. Ми незламні і не залишимо Гостинний. Будемо стояти до кінця, перед будівельними кранами, приковувати себе до них. Останні події тільки дали нам підтвердження, що все робимо правильно. Треба дійти до кінця”, - переконана активістка.

Захист Гостинного двору не проходить безболісно для активістів. Марія Лебедєва розповіла, що 18 лютого кілька десятків людей отримали ушкодження, але більшість із них по допомогу не звертались: “Четверо отримали поранення різного ступеня тяжкості, включаючи сильний забій грудної клітини (Тамара Шевчук), перелом носа (Михайло Кублій), забої різних частин тіла (Бригінець, Міщенко, інші). Також після тривалого перебування на холоді в Гостинному отримала запалення легенів і потрапила в лікарню Катерина Цибенко (вже виписали). На даний момент  очікує операції на переламаній шийці бедра активіст Гостинного двору Микола Петренко. Петренку передали фінансову допомогу, зібрану під час мітингу, на операцію - 2, 5 грн. Кублію передадуть 700 грн”.

- А, може, нам знайти якесь інше приміщення для зустрічі в іншому районі!? - пропонує хтось із натовпу, аби кожного разу не шукати пріміщення. Організатор зустрічі Влада Осмак ледь нахиляється вперед: "Я б хотіла, щоб ми збиралися на Подолі, адже це те, заради чого ми зустрілися. Щось придумаємо!"

Андрій Куликов розпочинає свою програму, і я усвідомлюю, що ніхто не здався, навпаки, усі загортувались.

“Ні корупції!” для своїх читачів пропонує послухати недільну зустріч-програму Андрія Куркова.

Про найближчі культурно-мистецькі події і найостанніші новини про Гостинний двір можна довідатись у Фб-групі кампанії.

Микола Мирний