Медична реформа на Київщині! Чи буде ПОКРАЩЕННЯ?

«Нарешті» довгоочікувана медична реформа, яка почалася з  пілотних областей (Вінницька, Дніпропетровська, м.Київ), поширилась  на всю Україну. Як ми знаємо, будь-яка реформа передбачає, в підсумку, удосконалення, модернізацію та покращення тієї галузі, в якій вона проводиться. Проте чи так воно є насправді, якщо ми говоримо про реформу медичної галузі, яку  наразі реалізує Уряд на виконання  Указу Президента України Про Національний план дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ  на 2010-2014 роки "Заможне суспільство,  конкурентоспроможна економіка,  ефективна держава"? Поспілкувавшись із лікарями в Київській області, я прийшов до невтішних висновків. Оскільки  мої висновки - це до певної міри суб’єктивізм, то  не буду вдаватись у подробиці хитромудрих концепцій цієї реформи, а просто зроблю перелік тих фактів (подій), які торкнулись з першого січня 2013 року середньостатистичної районної лікарні Київської області, та наведу короткі коментарі до кожного пункту.

  1. Було звільнено декілька десятків медичних працівників, враховуючи лікарів, медичних сестер, адміністративний апарат.
  2. На базі однієї юридичної особи було створено дві - Комунальний Заклад «Районний центр медіко-санітарної допомоги» та районна лікарня.
  3. Триває  процес скорочення чисельності  вузьких спеціалістів. Тобто, внаслідок реформи в більшості районних центрах Київщини  в так званих поліклініках не буде фтізіатрів (і це в країні з епідемією туберкульозу!), невропатологів, окулістів, дерматологів, ендокринологів тощо. Відповідно, тисячам хворих, у тому числі на туберкульоз, доведеться їхати за 80-100 кілометрів до єдиного окружного госпіталя. При цьому чиновники навіть не хочуть зрозуміти, що в наш час тотального безробіття  у багатьох, особливо сільських мешканців, просто відсутні гроші на такі поїздки.
  4. Машини швидкої допомоги передали в підпорядкування Міністерства з надзвичайних ситуацій, і за новими нормативами швидка повинна доїжджати до хворого за 10 хвилин (у місті) та за 20 хвилин (у село). По- перше наші дороги, а точніше їх стан, у багатьох випадках не дозволять не тільки вчасно, а і взагалі доїхати до деяких хворих в далекому селі. По-друге, якщо машина і доїде, фельдшер ще й повинен мати відповідне обладнання,  щоб урятувати (реанімувати) хворого. Таким обладнанням на сьогодні машини швидкої допомоги в Київській області не обладнані.
  5. Дитячих лікарів (педіатрів) теж не буде. Відповідно не буде і дитячих лікарів вузького профілю.
  6. Вводяться так звані сімейні лікарі, кожен з яких буде вести біля 1500 паціентів. Проте вже зараз зрозуміло, що таких фахівців у наших лікарнях катастрофічно не вистачає. А відповідні навчальні заклади тільки починають підготовку спеціалістів такого напрямку. Звісно, щоб реформа діяла ефективно, її «основною платформою» мають стати кваліфіковані лікарі, яких треба навчити і зацікавити до роботи в новостворених медичних закладах.

 Можна продовжувати перелік більш дрібних наслідків реформи, проте навіть з вищезазначеного ми бачимо що запрацювати така реформа може тільки у випадку оперативного і швидкого переоснащення лікарняних закладів медичним обладнанням, забезпечення машин швидкої допомоги обладнанням для проведення реанімації хворих та, як це не дивно звучить, забезпечення на території кожного міста і села якісних доріг.

Зі слів самих медичних працівників Київщини, нове обладнання, що надходило до лікарняних закладів області за останні роки, можна перерахувати на пальцях однієї руки. А великий парк автотранспорту потребує оновлення. Проте, не маючи на сьогодні гідної заміни, на останній сесії Київської обласної ради, що відбулася 28 лютого, відповідним рішенням, за яке проголосували більшість депутатів, була списана велика кількість медичного обладнання, початкова балансова вартість якого складала 1 мільйон 480 тисяч гривень. І у деяких фахівців та депутатів виник сумнів у доцільності такого кроку саме зараз.

Перелік списаного медичного обладнання

Лишається надіятись, що запевнення влади про підвищення зарплат і забезпечення транспортом та обладнанням не лишиться голослівним. Як і те, що в кожному сільському ФАПі повинна бути проточна тепла і холодна вода та внутрішні туалети. А ще:  на одного сімейного лікаря передбачено дві медсестри. Так що - чекаємо покращення.